Бій під Крутами: дослідження військових істориків.ч.2
- 28.01.12, 23:00
Что касается остальных участников боя – бойцов 1-й Украинской военной школы, Студенческой сотни и добровольческого отряда, то уже утром 30 января они вернулись в Киев, где участвовали в боях с местной красной гвардией. Большинство юнкеров и студентов вскоре стали офицерами армии Украинской Народной Республики, и сражались с красными вплоть до 1921 года. На сегодняшний день известны имена и судьбы почти 100 из них. В середине марта 1918 года, после освобождения от большевиков Киева и части Левобережной Украины, родители погибших возбудили вопрос о нахождении тел своих детей и перезахоронении их. Под Крутами была найдена братская могила 27 расстрелянных студентов и гимназистов, которые вскоре и были перезахоронены на Аскольдовой могиле. К сожалению, установить имена всех погибших под Крутами не удалось. Поэтому несколько могил оказались безымянными. На сегодняшний день известно 21 имя героев Крут. Это студенты Украинского народного университета штабс-капитан Омельченко, Владимир Наумович, Александр Шерстюк, Исидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сирик; студенты университета Святого Владимира: Владимир Шульгин, Александр Попович, Николай Лизогуб, Божко-Божинский, Дмитренко, Андреев; гимназисты 2-й Украинской Кирило-Мефодиевской гимназии: Андрей Соколовский, Евгений Тернавский, Владимир Гнаткевич (все – из 6-го класса), Григорий Пипский, Иван Сорокевич (из 7-го класса), прапорщик Павел Кольченко, Николай Ганкевич (из 8-го класса).
В цій статті я остаточно з`ясовую, чому курсують дані як про 27, так і про 29 загиблих. Просто - 27 були розстріляні одразу, а ще двох \"холєних прапорщіков\" замучили та тіла їх викинули з потягу далеко від Крут... Це -- майже лав сторі про двох прапорщиків, яких захопили після бою, і про яких згадує Моісєєв/ Продовження в частині 3.
Коментарі
Пробіотик
129.01.12, 00:45
відвага завжди поруч з дурістю: чому не пішли як всі
Росомон
229.01.12, 00:48Відповідь на 1 від Пробіотик
Це ж були майже діти...Краще б сам винниченко з собі подібними замість них опинився. Тоді було б справедливо.
Пробіотик
329.01.12, 00:54Відповідь на 2 від Росомон
така була жертва для України
Ivan_Tom
429.01.12, 01:09
!!!!!
Росомон
529.01.12, 01:20Відповідь на 4 від Ivan_Tom
Ivan_Tom
629.01.12, 03:03Відповідь на 5 від Росомон
dytyna
729.01.12, 10:50Відповідь на 1 від Пробіотик
На питання "чому не пішли як всі". Позиція для бою була вкрай невигідна. Це поле перед станцією, яке по центру перетинає залізничний насип і колія. Одна частина війська справа, друга зліва. Через насип вони не бачать, що відбувається на іншій стороні. Була одна зв’язкова ланка: український бронепоїзд, чи то пак платформа з кулеметом, що їздив по колії і обстрілював московські позиції. Близько 18 години він від’їхав на станцію, отже зв’язок пропав. Коли відступала друга група, вони були були впевнені, що станція під контролем своїх. І потрапили в пастку. Ще спитайте, де на той час був їхній командир.
dytyna
829.01.12, 10:52Відповідь на 1 від Пробіотик
А щодо цифри - свідок перепоховання Павло Тичина ще встиг написати вірш "Пам’яті тридцяти". Потім хтось кинув "триста" (намагались, напевно, підрахувати загальну кількість захисників станції), і оце полізло...
Пробіотик
929.01.12, 11:03Відповідь на 7 від dytyna
я там не був, не знаю, але можу чисто по-людськи висловити свій жаль. так що не переживайте. це емоції. війна це жахливо, а беручи до уваги вік та досвід бійців - в двічі жахливо.
Пробіотик
1029.01.12, 11:04Відповідь на 8 від dytyna
загальновідома практика. в історії максималізм це нормально.