Відірватись і полетіти.. кудись. Без місця, і координат. (с)Какаятоженсчіна Я лечу і не знаю куди,У хвіналі мабуть наїбнусь,Єслі не долечу до звізди,І на неї я не призвиздюсь... Вітер дує у пику, внизуЛюди ходять неначе в вісні.І роняя від щастя сльозу,Я лечу і приємно мені...

По мотівам кацапских новорічних оповідок Йолочка-красавіца виросла у лісі,Попід нею їжачки бавилися лисі,Зайчики і білочки бігали так само,Та вони уже були всі із волосами. Але ж раптом злий кацап з п'яними очимаНашу йолочку зрубав, знизавши плечима...Впала йолка в білий сніг як козак у жито,Стала йолка не жива, навпаки - убита.. Заридали їжачки, білки заскавчали,Інші звірі теж були в розпачі й печалі...Кацапура ж поволік йолку до села,Вона там много радості дєтішкам принесла...

Із цикла "Новогодніє куплєти" Дєкабрь, зимно... Снігом чимчикуєСтарезний бовдур - дєдушка Мороз.Свою торбинку тягне чималуюЦей видатний кацапський віртуоз. Його прикмети добре всі завчили - Червоний ніс, із вати борода.І весело регочуть імбіцили,Падаркі загрібая без стида. Снігурка синя ходе вмєстє з дідом,Ікає від ігристого вина,Кульгавою ходою інвалідаДєтішек хоче звабити вона... А сніг собі багнюку замітає,І дуже скоро прийде Новий год...Коротше, люди, я вас всіх...

Читати далі...

Здається, я стратила душу. Її лишилось зовсім трохи, маленька крапелька на дні мене. (с)Какаятоженсчіна Вона стратила власну душу,Одрубала їй бошку влучно,Розчавила мов стиглу грушу,І бездушна волає гучно,Шо тепер синтетична требаЇй душа на заміну вбитій,Та занадто високо небо,Крик не чує несамовитий...

Загоряється світанок над містом,Просинаються убогі дебіли,Одягаються в шо-небуть барвисте,І ідуть кудись по важному ділу... На гілках сидять пихаті ворони,Під забором волохаті собаки...Наша жизнь немов та купа гондонів,Шо лежить посеред вічної мряки.

Завжди готові до роботиЛиш працьовиті ідіоти!

Цей подих ранньоi зими, Нас не застав, зненацька. Бо знали, та чекали ми Ii прихiд iз далини На землi, на козацькi. (с)Какаятоженсчіна Зима зненацька не прийшла,Усьо було по плану.К ізчєзновєнію теплаГотовілісь старанно.Купили валянкі собі,Папаху із ондатри,Три пари кирзових чобіт,Ще й прочитали мантри... Тепер сидимо в кирзачахНеначе довб..обиІ загоряється в очахДо всіх кацапів злоба.

Потоки брєду ллються з голови,Собою все навколо заполняя.Мов паростки пекучі кропивиБлювотний брєд буяє і буяє... Дістану кірпіча, можливо вінРозрадить почуттів моїх томління.Стою один посеред блювотинІз кірпічем страшний до озверіння...

Всё меньше светит солнышко... Всё чаще холода... Посмотришь раз в окошко - а там уже зима... (c)Какаятоженсчіна Подивився у вікно - там зима,І паскудна завірюха мете.Там пріятного нічого нема,Непріятного багацько проте... То зима приперлась в білім вбранні,Хоч її ніхто, вопщє то, не звав,І кришталики води мовчазніПочинають дивний цикл вистав.

Не знаю как мне дальше жить? Душа вновь говорит стихами И хочет, просится, любить А не грустить одной ночами (с)Какойтагєній Я не знаю як дальше жити,І от етого я в печалі,Бо так прагне душа любити,А всі тьолкі мнє одказалі... По ночам я самотньо вию,Сльози ллються у різні боки.Не дають мені злі повії,І від цього я втратив спокій... Шо робить мені я не знаю,І до кого звертаться мушу,Щоб коханням своїм безкраїмВона пестила ніжну душу.