Чого варте людське життя в сучасній Україні? Здавалося б, відповідь очевидна: у суспільстві людське життя є найвищою цінністю. І якщо одна людина позбавляє іншу життя - то, з точки зору як права, так і моралі та релігії, покарання за скоєння цього злочину має бути суворим. Досвід, утім, показує, що чимало людей, які займають найвищі щаблі в нашій країні, ухиляються від розуміння таких очевидних істин. Нижче ви побачите перелік цих людей на власні очі. А поки що - давайте поглянемо, що говорить про цінність людського життя українська Конституція:

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

"Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".
...

Повноваження народних депутатів України починаються з моменту складення присяги.

***

Минулого тижня, окрім бюджету та інших доленосних рішень, до порядку денного Верховної Ради за № 7274 було включено наступний проект Постанови: "Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Іванівського районного суду Одеської області Доніна В.Є."

Увага, громадо! Чуєте урочистий шурхіт прапорів? Гудіння сурм? Гуркіт барабанів? Це Верховна Рада вилуплює з себе дозвіл на арешт Рєшали Районного Калібру!

Давайте подивимось на хронологію цієї справи, викладену сухою юридичною мовою:

"Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя розглянув на своєму засіданні 20 жовтня 2010 року відповідно до частини третьої статті 126, частини першої статті 89 Конституції України, статті 220 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» подання Генеральної прокуратури України, підтримане та внесене до Верховної Ради України Головою Верховного Суду України, про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Іванівського районного суду Одеської області Доніна Володимира Євгеновича та встановив наступне.

До Комітету 22 березня 2010 року (!) надійшло подання Генеральної прокуратури України (вих. № 06/2-12550-08 від 11 лютого 2010 року), підтримане та внесене Головою Верховного Суду України (вих. № 24-1000/0/8-10 від 12 березня 2010 року), про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Доніна В.Є.

За інформацією Генеральної прокуратури України, прокуратурою Одеської області розслідується кримінальна справа за обвинуваченням судді Іванівського районного суду Одеської області Доніна В.Є. у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого і заподіяло тяжке тілесне ушкодження за ч.2 ст.286 КК України.

Досудовим слідством установлено, що 25 жовтня 2007 року (!!!) Донін В.Є., керуючи належним йому автомобілем «Пежо-407», рухаючись, у порушення Правил дорожнього руху, із перевищенням дозволеної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не вжив заходів щодо зменшення швидкості або зупинки транспортного засобу, не обрав безпечну дистанцію до транспортного засобу, який рухався попереду, не справився з керуванням автомобілем і допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2106». У результаті зіткнення, пасажир автомобіля «ВАЗ-2106»отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер по дорозі до лікарні, два інших пасажира отримали тяжкі та легкі тілесні ушкодження.

11 березня 2009 року(!!!) Доніну В.Є. пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та обрано запобіжний захід – підписку про невиїзд.

Разом з тим, у поданні Генеральної прокуратури України зазначено, що суддя Донін В.Є., зловживаючи наданим йому правом недоторканості та ігноруючи вимоги кримінально-процесуального законодавства України про обов’язковість явки на допит за викликом слідчого, до слідчих органів не з’являється та ухиляється від слідства. За місцем прописки Донін В.Є. не проживає, про зміну місця проживання органи він не попередив. Так, за період з 19 січня 2009 року по 9 листопада 2009 року він більше 65 разів (!!!) не з’являвся без поважних причин на виклики до слідчого, ігноруючи всі отримані та направлені йому повістки та телеграми. Також у поданні наведенні випадки, коли Донін В.Є. свідомо, у присутності свідків, відмовлявся отримувати повістки.

Комітет дійшов висновку про те, що подання Генеральної прокуратури України, підтримане та внесене до Верховної Ради України Головою Верховного Суду України, про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді Іванівського районного суду Одеської області відповідає вимогам частини першої статті 220 Регламенту Верховної Ради України та може бути підтримане.

Доповідачем від Комітету з цього питання на пленарному засіданні Верховної Ради України визначено Голову Комітету С.Ківалова.

Додаючи проект Постанови Верховної Ради України та відповідні матеріали, просимо розглянути.

Голова Комітету С.КІВАЛОВ"

Мовчіть, сурми, барабани, арфи та тромбон! Верховна Рада голосує!

Чи хіба це когось здивувало? За бюджет - голосуємо. За мовчазного Голову НБУ - голосуємо!! Про спецпідготовку суддів-рєшал - обома руками голосуємо!!!

А за те, щоб на четвертому році (!) після скоєння злочину дати можливість слідчим кінець-кінцем притягнути до відповідальності злочинця - ні! Не можна!! Рєшалу до суду? Ніяк не можна! Це ж недемократично, люде...

Ось перелік депутатів, котрі не знайшли можливості проголосувати за скасування рєшальської недоторканості. Українські тєрпіли можуть висловити їм величезну вдячність за принциповість і залізну прихільність до демократії:
Денькович І.В.
Камчатний В.Г.
Курило В.С.
Пилипенко В.П.
Рибаков І.О.
Сідельник І.І.
Сорочинська-Кириленко Р.М.
Шаманов В.В.
Богословська І.Г.
Болдирєв Ю.О.
Бондаренко О.А.
Гєллєр Є.Б.
Глущенко І.М.
Дарда О.П.
Єгоренко Т.В.
Заблоцький В.П.
Зац О.В.
Злочевський М.В.
Зубов В.С.
Ісаєв Л.О.
Калюжний В.А.
Касянюк О.Р.
Кий С.В.
Ландік В.І.
Мальцев В.О.
Пеклушенко О.М.
Пшонка А.В.
Святаш Д.В.
Стоян О.М.
Табачник Я.П.
Толстенко В.Л.
Федун О.Л.
Хара В.Г.
Білозір О.В.
В’язівський В.М.
Джемілєв М. .
Кармазін Ю.А.
Круць М.Ф.
Марущенко В.С.
Стретович В.М.
Чорноволенко О.В.
Баранов В.О.
Ващук К.Т.
Головченко І.Б.
Гриневецький С.Р.
Довгий С.О.
Литвин Ю.О.
Поліщук О.В.
Сінченко В.М.
Шаров І.Ф.
Шмідт М.О.
Барвіненко В.Д.
Воротнюк І.Б.
Глусь С.К.
Задирко Г.О.
Каплієнко В.В.
Литвин В.М.
Писаренко В.В.
Радовець А.А.
Томенко М.В.
Фельдман О.Б.
Чорновіл Т.В.
Бондаренко В.В.
Вечерко В.М.
Гуменюк І.М.
Гусаров С.М.
Дейч Б.Д.
Ілляшов Г.О.
Лісін М.П.
Момот С.В.
Мхітарян Н.М.
Писарчук П.І.
Піскун С.М.
Турманов В.І.
Шепелев О.О.
Бобильов О.Ф.
Борисов В.Д.
Василенко С.В.
Жванія Д.В.
Катеринчук М.Д.
Лук’янова К.Є.
Мартиненко М.В.
Новіков О.В.
Плющ І.С.
Харовський С.Ю.
Белоусова І.А.
Герасимчук В.В.
Гривковський В.О.
Деркач М.І.
Зарубінський О.О.
Павленко С.Г.
Рудченко М.М.
Терещук С.М.
Шершун М.Х.
Шпак В.Ф.

Перше питання до Голови Верховної Ради: чому й досі серед переліку депутатів ми бачимо прізвища міністрів діючого уряду? Утім, те, що вони не проголосували, зрозуміло. А що ж завадило проголосувати Інні Германівні Богословській? Найбільш українській українці Оленці Білозір? Вийшли до дамської кімнати причепурити носики разом з пані Катериною Ващук? А галасливому Захиснику Вітчизни Кармазіну? Пану, прости Господи, Харі? Двічі (чи тричі? - забув вже) Народному Прокурору України Піскуну? Найбільш європейському українцеві Катеринчуку? Принциповому та моральному Тарасу Чорноволу? Геть усій фракції "Народної Партії", включаючи свиню під лопухом - ридаючого під парасолькою спікера?

Панове, ви всі є СПІВУЧАСНИКАМИ злочину. Але ж ви Недоторкані, як і той одеський суддя. Тобто ви - Рєшали. А всі решта - тєрпіли. Все правильно, козарлюги й козачки, так і повинно бути в країні, що зветься Абсурдистаном.

І ще. ЖОДНА інформагенція, жоден телеканал, жоден парламентський кореспондент навіть не звернули увагу на цей кричущий факт. Тому що факт цей кричущий для України; для облаштованого Рєшалами Абсурдистану він зовсім не кричущий: це звичайнісінька собі банальщина - ну то й що сталося? Черговий рєшала переїхав чергового тєрпілу, що ж тут страшного? Це життя, люде. Демократія...

Уявімо собі, що родич загиблої людини придушить цього суддю й прийде з повинною до суду. Його, звісно, засудять, бо він простий абсурдистанець, тобто тєрпіла. А вас, панове депутати, на жаль, судити не можна буде. Бо ви такі собі дуже поважні рєшали ну дуже великого калібру. Та й занадто багацько вас, он яких здорованів парламентський бухвет вигодував...

В парламенті Румунії якийсь бідолаха з відчаю стрибнув з парламентського балкону. Ворог роду людського мені шепоче у ліве вухо, що абсурдистанські тєрпіли стрибати з балкону не будуть. А будуть з того балкону кидати вас, рєшали...

А кому пощастить втекти, покидають з гори у Дніпро. Як колись Володимир Великий пожбурляв туди поганських ідолів. Добре, що ось він, поряд, Батько Славутич...

Післямова:

А демократия, это когда одни имеют всё, а другие - всё остальное?
Гера, 3 кл.

З книжки Михайла Димова "Дети пишут Богу"

Олег Тягнибок: "Показове цькування екс-урядовців не має нічого спільного ні з боротьбою проти корупції, ні з наведенням порядку в державі. Без огляду на наявність чи відсутність в діях екс-урядовців кримінальних злочинів, брутальні затримання, обшуки, перманентні допити колишніх представників влади, які проводяться в стилі чекістських репресій 30-х років минулого століття, свідчать про безсилля влади і спроби відволікти увагу суспільства від провалів нинішньої урядової команди", - заявив лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок.

Також Олег Тягнибок зазначив: "Замітаючи власні провали на політичному та соціально-економічному поприщі, влада влаштовувала позірні піар-акції на кшталт вибіркової "боротьби з корупцією".

Кримінальні переслідування представників попередньої влади стали трендом року, що минає. Але для кожної тверезомислячої людини ясно, що на ділі всі ці "розбори" не мають нічого спільного з боротьбою проти корупції. Це – всього лише війна компроматів, зведення рахунків і перерозподіл сфер впливу. Одні корупціонери, котрі дорвалися до влади, вибірково цькують інших, які її втратили. Складається враження, що це якась показова відповідь на так і не втілене гасло вчорашньої влади "Бандитам – тюрми!". Режим Януковича ніби волає: "Дивіться! Бандити – не ми! Бандити – вони!". Як кажуть: "Тримай злодія!" – кричить злодій. Бо проти жодного чиновника з нинішньої команди "борці з корупцією" чомусь нічого не накопали.

Невже ця злоякісна пухлина, яка добиває державу, раптом сама розсмокталася у нинішньої влади? І хтось вірить, що справжній наступ на корупцію можна вести з маєтку в Міжгір'ї? А тим часом, 21 грудня, голосами 263 нардепів остаточно скасовують антикорупційні закони, початок дії яких відкладали останні півтора роки... Ось вона – коаліція "борців проти корупції"! Між іншим, цього року, згідно рейтингу міжнародної організації "Транспаренсі Інтернешнел", за індексом сприйняття корупції Україна займає 134 місце зі 178 країн. Тобто – 44-та ззаду. Поряд із Гондурасом, Нігерією і Зімбабве. Тільки не треба себе тішити тим, що 2009 року Україна посідала ще ганебнішу 146 сходинку. Бо незначне цьогорічне покращення було пов'язане якраз із… торішніми антикорупційними законодавчими ініціативами. Тими, які так і не були втіленими і які щойно скасували "слуги народу".

Те, що відбувається зараз із екс-урядовцями – це як реалізація футбольного принципу – не забиваєш ти, забивають тобі. Потрібно було виконувати обіцянки Майдану і довести до логічного завершення справи проти кучмістських корупціонерів та фальсифікаторів виборів. Бандити не сіли в тюрми, а тепер вони запроторюють туди своїх опонентів".
Прес-служба ВО "Свобода"

Викиликс добрался и до Украины.

С Е К Р Е Т Н О КИЕВ 001123 SIPDIS E.O. 12958: DECL: 23.03.16 TAGS: MARR, PGOV, PINR, НАТО

ТЕМА: УКРАИНА – МИНИСТР ОБОРОНЫ О НАТО И ГАРАНТИИ ЗАНЯТОСТИ

Засекречено: Послом. Причина – п. 1.4 (b) и (d).

Министр обороны о НАТО…

1. (C) Во время встречи с послом 22-го марта министр обороны Анатолий Гриценко сказал, что занимается реорганизацией Генерального штаба Вооруженных Сил Украины с целью приведения его в соответствие с требованиями Глобальной системы оперативного управления для совместного использования странами-членами НАТО (GCCS-J).

Он также выразил надежду, что План действий по членству в НАТО (ПДЧ) для Украины будет одобрен на следующем заседании министров обороны стран НАТО, и что осенью Украина будет готова продолжить реформы в соответствии с ПДЧ.

2. (C) В ответ на замечание посла о том, что многое будет зависеть от результатов предстоящих парламентских и местных выборов, а также от состава будущего коалиционного правительства, А. Гриценко заверил, что новое правительство продолжит курс на вступление Украины в НАТО, даже если оно будет сформировано коалицией между Партией регионов и «Нашей Украиной».

По словам А. Гриценко, Партию регионов не волнуют вопросы внешней политики. А. Гриценко не придает значения антинатовской риторике регионалов, считая, что она предназначена исключительно для «внутреннего потребления в период выборов». Когда посол заметил, что лидер Партии регионов В.Янукович в частных беседах выражал заинтересованность только в сотрудничестве с НАТО, но не в членстве Украины в этой организации, А. Гриценко вновь повторил, что «Партию регионов не волнуют вопросы внешней политики».

…и гарантии занятости

3. (C) Гриценко сообщил, что на прошлой неделе беседовал с финансовым покровителем Партии регионов, олигархом Ринатом Ахметовым. Он проинформировал крестного отца донецкого клана о НАТО, стремясь заручиться поддержкой Ахметова, чтобы добиться согласия Верховной Рады на участие Украины в совместных учениях с НАТО.

По словам Гриценко, Ахметов сказал, что депутаты от Партии регионов будут голосовать за проведение учений только после выборов, не раньше. Олигарх также якобы сказал Гриценко, что тот выполняет нужную работу на посту министра обороны, причем, по заявлению Ахметова, эту точку зрения разделяют и «другие» регионалы.

По мнению А. Гриценко, разговор с Ахметовым дает основания полагать, что он может остаться на посту министра обороны в составе коалиционного правительства, сформированного Партией регионов и «Нашей Украиной». Это позволит ему продолжить курс Украины на евроатлантическую интеграцию в военной и оборонной сфере.

Комментарий

4. (C) Антинатовская позиция Партии регионов действительно является одной из ее предвыборных технологий, но не только. Как отметил посол в беседе с А. Гриценко, В. Янукович нередко подчеркивал в частных высказываниях, что он не видит серьезного стремления Украины вступить в НАТО.

Если Партия регионов даст свое согласие на то, чтобы А. Гриценко остался на посту министра обороны в составе коалиционного правительства, это станет явным признаком того, что регионалы не желают резко менять один из основных аспектов внешнеполитического курса Украины. Хербст (Herbst)

http://ruleaks.net/1235

Велика частина українців вважає низьким рівень суспільної моралі в країні. Про це свідчать результати телефонного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна на тему «Мораль в Україні».

Зокрема, 60,2% українців вважають низьким рівень суспільної моралі. Майже третина опитаних - 29,4% - охарактеризували б його як середній, і лише 2,1% українців вважають сьогоднішній рівень моралі в нашому суспільстві високим. Важко відповісти на це запитання 8,3% респондентів.

При цьому переважна більшість громадян України - 98,5% - негативно ставляться до вживання наркотиків. Із них 95% дали відповідь «повністю негативно», а 3,5% - «скоріше негативно». Позитивно ставляться до цього явища лише 1% опитаних. Із них 0,5% - «скоріше позитивно» і 0,5% - «точно позитивно». Важко відповісти на це запитання також 0,5% респондентів.

Більшість українців - 72% - негативно ставляться до представників сексуальних меншин. Із них 57,5% вибрали відповідь «повністю негативно», а 14,5% - «скоріше негативно» на це запитання. Позитивно ставляться до цієї категорії громадян 13,0% опитаних. Із них «скоріше позитивно» - 10%, «повністю позитивно» - 3%. Важко відповісти на це запитання 15% респондентів.

Більше половини українців - 53,5% - позитивно ставляться до дошлюбних статевих відносин. Із них «повністю позитивно» - 27,6%, «скоріше позитивно» - 25,9%. Негативне ставлення до даного явища висловили більше третини респондентів - 38,4%. Із них 21,8% вибрали відповідь «повністю негативно», а 16,6% - «скоріше негативно». Важко відповісти на це запитання 8,1% опитаних.

Велика частина респондентів - 65,6% - позитивно ставляться до цивільного шлюбу. З них 33,5% дали відповідь «повністю позитивно», 32,1% - «скоріше позитивно». Негативне ставлення до цивільного шлюбу висловили 31,9% респондентів. Із них відповідь «повністю негативно» дали 23,2%, «скоріше негативно» - 8,7%. Важко відповісти на це запитання 2,5% опитаних.

Більшість українців - 79,7% - засуджують подружні зради. З них 70,9% вибрали відповідь «повністю негативно», а 8,8% - «скоріше негативно». Ставляться до цього явища позитивно 13,4% опитаних. Із них дали відповідь «скоріше позитивно» - 9,1%, «повністю позитивно» - 4,3%. Важко відповісти на це запитання – 6,9% респондентів.

Велика частина громадян України - 65,9% - негативно ставляться до розлучення. З них «повністю негативно» - 51,3%, «скоріше негативно» - 14,6%. Позитивне ставлення до розлучення висловив кожен п`ятий українець (20,3%). Із них відповідь «скоріше позитивно» дали 13,7%, «повністю позитивно» - 6,6%. Важко відповісти на це запитання – 13,8% респондентів.

Переважна більшість українців - 85,1% - засуджують проституцію. З них 78,7% відповіли «повністю негативно» на це запитання, а 6,4% - «скоріше негативно». Позитивно ставляться до проституції 7,9% опитаних. Із них вибрали відповідь «скоріше позитивно» 4,3%, «повністю позитивно» - 3,6%. Важко відповісти на це запитання 7,0% респондентів.

Більшість опитаних - 74,9% - висловили негативне ставлення до абортів. Із них 59,7% вибрали відповідь «повністю негативно», 15,2% - «скоріше негативно» на це запитання. Позитивне ставлення до цього висловили 11,7% українців. Із них відповідь «скоріше позитивно» вибрали 6,8%, «повністю позитивно» - 4,9%. Важко відповісти на це запитання 13,4% респондентів.

Переважна більшість громадян України - 92,9% - засуджують самогубство. З них 89,7% ставляться до цього «повністю негативно», 3,2% - «скоріше негативно». Позитивне ставлення до цього висловили лише 1,2% опитаних. Із них 0,9% вибрали відповідь «скоріше позитивно», а 0,3% - «повністю позитивно». Важко відповісти на це запитання 5,9% респондентів.

*** Телефонне опитування на тему «Мораль в Україні» Інститут Горшеніна провів з 20 по 22 грудня 2010 року. Всього за випадковою вибіркою було опитано 1000 респондентів віком від 18 років у всіх обласних центрах України. Квотами були регіон проживання, стать і вік респондентів. Похибка репрезентативності дослідження не перевищує +/-3,2%.

Ми вже не раз писали, що одна з великих перешкод для створення ОСББ - невміння співвласників домовитися між собою. А якщо домовленість є? Здавалося б, перешкоди зникають - реєструй об’єднання і управляй своїм майном! Однак - і ми це побачимо нижче - ініціатори об’єднання можуть стикнутися з такими проблемами, які навіть у страшному сні не могли привидітися. А виникають ці проблеми з подачі користолюбного, злодійкуватого та впевненого у своїй безкарності чиновництва.

Луганська міська влада з 2006 року не раз заявляла, що тримає курс на створення ОСББ в багатоквартирних будинках. “Міський голова С. Кравченко, виконком проводять послідовну політику з підтримки ініціативних груп, які створюють ОСББ у своїх будинках”, - повідомив у травні 2007 року сайт Луганської міськради. Здавалося б, чиновники, підконтрольні міськраді, мусять сприяти появі ОСББ - однак на практиці... на практиці вони іноді діють протилежно. Мешканці однієї з луганських багатоповерхівок на власному досвіді переконалися в тому, які халепи може вигадати облудний і корисливий чиновник, аби не дати громадянам скористатися їхнім законним правом.

****

Багатоповерхівка на вулиці Оборонна, 1 - наймасштабніший у Луганську проект молодіжного житлового будівництва (луганчани називають його МЖК - від “молодіжний житловий комплекс”). Мешканці цього будинку давно планували створити ОСББ: першу зустріч з цього приводу вони провели ще в 2003 році. Однак, на той час вимоги до документів були заскладними, і здійснити задум їм не вдалося. Згодом процедуру спростили, однак пауза затяглася на 6 років.

За цей час ініціативна група з МЖК встигла досконально вивчити досвід своїх попередників у Луганську. Торік, коли мешканці, окрилені деклараціями державних та міських чиновників, а також позитивними прикладами вже наявних у місті ОСББ, повернулись до свого задуму - досвід став у пригоді. Перелік необхідних документів та порядок їх подання до органів влади мешканці знали добре - тож напередодні реєстрацієї ОСББ в паперах у них був повний порядок.

18 квітня 2010 року відбулися установчі збори. На них запросили й міського голову Сергія Кравченка, однак прийти він не зміг, і нікого з підлеглих замість себе не прислав. Судячи з того, як розвивались події далі, мер Луганська мав би про це пошкодувати...

Отже, мешканці домовилися створити ОСББ. Далі його слід оформити в управлінні державної реєстрації та міського реєстру. Згідно із законним регламентом цієї процедури, державний реєстратор має внести дані про ОСББ до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців. Для оформлення подаються оригінали документів. Реєстратору відводиться рівно три дні, аби він провів оформлення. У Луганську за цей відрізок роботи відповідає Ольга Іванівна Калініченко - держреєстратор, начальник Управління державної реєстрації і міського реєстру міськради.

Мешканці МЖК подали документи на реєстрацію 25 травня цього року. Однак вже наступного дня заступниця начальниці управління Наталія Недоступ письмово повідомила, що папери повертаються без розгляду. Вона також висунула кілька особливих вимог до оформлення документів - хоч такі вимоги й не передбачені законом.

Вдруге мешканці понесли підправлені папери до держреєстратора 7 червня. А вже 8 червня сама начальниця управління, Ольга Калініченко, письмово повідомила про те, що в реєстрації ОСББ відмовляє. При цьому вона спробувала повернути замість документів - це ж треба! - їхні копії. Мовляв, оригінали - за ніби-то вказівкою мера Луганська - передали до прокуратури.

“Державний реєстратор Калініченко у грубій формі відмовилась виконувати наші вимоги, і повідомила, що вона вилучила ці документи для передачі в прокуратуру. Однак вона не вказала ані вихідного номера супровідного листа, ані прокуратури, до якої ніби-то їх направила”, - згодом написали мешканці МЖК у заяві Прокурору Луганської області.

На манівцях бюрократії

Отже, у червні перед мешканцями МЖК постало цілком несподіване завдання. Через дії швидкої на руку держреєстраторки Калініченко їм спершу було потрібно з’ясувати, куди поділися оригінали документів. А потім - повернути їх собі, адже без оригіналів зареєструвати ОСББ неможливо. Забігаючи наперед, документи ініціативна група будинку повернути змогла - через суд. Паралельно активісти вимагали у органів влади дати належну оцінку діям Калініченко. У процесі мешканці МЖК дізнались про себе багато цікавого.

Як виявилось, держреєстратор Калініченко звинуватила ініціаторів ОСББ у фальсифікації документів. По-перше, їм намагалися поставити за провину, що на установчих зборах не було нікого з керівництва міської ради (?!). Основні ж претензії торкалися тієї частини в документах, яку ініціатори ОСББ змінили на невмотивоване жодним законом прохання Наталі Недоступ, заступниці Калініченко, після першого подання документів. І от через цю саму “фальсифікацію” Калініченко й вилучила оригінали документів!

Довідавшись про це, мешканці почали вимагати, аби до справи вструтились правоохоронці. Однак прокуратура - як і міліція, як і СБУ - з героями цієї історії “зіграла в футбол”.

“Прокуратура передала справу до міської міліції, а та - “спустила” до районної. Усіх нас там опитали; відповідь була - вони не бачать жодних підстав для порушення кримінальної справи. В СБУ сказали: “Це не наша справа, це справа прокуратури”. Тобто, знову коло замкнулося на міліції, котра “не бачить підстав”, - розповідають представники МЖК.

Далі - вони послали скаргу на ім’я Михайла Бродського, який тоді очолював Держкомітет України з питань регуляторної політики і підприємництва. Контроль за діями реєстраторів входив до переліку його обов’язків. У відповідь отримали абсолютно формальну відписку від заступника Бродського. Побачивши, що з Бродським діла не буде, звернулися до місцевого представництва Держкомітету:

“Там сидів такий нахабний дядько, котрий, дивлячись у очі, казав: “Та мені на це начхати, мені тут сидіти лишилося 2-3 місяці, а потім нас розженуть”, - розповідають співвласники МЖК. - Утім, перевірку він ініціював. Але - заздалегідь повідомивши про це Калініченко, а вона, як і годиться в таких випадках, втекла у відпустку. П’ять днів вони щось там перевіряли, склали якийсь-там акт, але нам його не показали. За результатами перевірки, як це вимагається, очевидно, відзвітували “у центр”, але з Києва жодної відповіді так і не надійшло. Копію скарги ми направляли і в Міністерство ЖКГ, яке курує програму зі створення ОСББ. Ну а Міністерство у відповідь “вмило руки” - нам сказали, що у дії місцевих органів самоуправління вони не втручаються, а отже - “всі питання вирішуйте у суді”. Тобто, усі без винятку зробили вигляд, що нічого протизаконного не відбулося”, - обурюються мешканці багатоповерхівки.

Знайти управу на дії держреєстратора Калініченко ані в її керівництва, яким, згідно із законом, є міський голова, ані в Міністерстві ЖКГ, ані у правоохоронців не вдалося й досі.

То де ж собака порилася?

Думаємо, у наших читачів вже виникло цілком закономірне запитання: чому ж держреєстратор Калініченко вдалася до таких підступних дій у випадку з цим ОСББ? Це питання лише загострюється, якщо додати, що з 1 по 14 червня - у той період, коли мешканці МЖК подавали документи - вона спокійнісінько зареєструвала 34 нові юридичні особи. Відповідь на це питання мешканці МЖК знайшли - і поставили це на вид як прокуратурі, так і міліції. Що, як вже згадувалось, не спричинило з їхнього боку жодних дій...

Отже: на першому поверсі будинку розташовані нежитлові приміщення. Як можуть переконатися наші читачі, глянувши на карту, будинок знаходиться ближче до центру міста, тобто, ці нежитлові приміщення - справжня золота жила. І “розробляє” цю жилу таке собі ТОВ “ПСО МЖК” - через своє дочірнє підприємство “ЖЕК МЖК”. Вказаний ЖЕК одного лихого дня з’явився нізвідки, і з доброго дива проголосив себе балансоутримувачем житлового комплексу. Зареєструвала його - хто б міг подумати! - та сама Калініченко. При цьому законність права на утримання балансу будинку з боку “ЖЕК МЖК” - під великим сумнівом, стверджують мешканці будинку.

Вони також кажуть, що після установчих зборів директор і співвласник ТОВ “ПСО МЖК”, яке розпоряджається ЖЕК-ом, Резніков А.В. неодноразово усно погрожував членам правління ОСББ. Він також попереджав їх, що їм буде відмовлено у державній реєстрації (заяви про такі його слова мешканці передали до міліції). “А отже, ми маємо справу з узгодженими діями держреєстратора Калініченко і директора ЖЕК-у Резнікова - дії ці несуть ознаки корупції і мають постійну основу”, - кажуть мешканці будинку.

Вони також вбачають у діях Калініченко (і про це було повідомлено у прокуратуру) ознаки злочинів, передбачених статтями 364, 365, 366, 356, 357 Кримінального кодексу України, порушення своїх прав, передбачених ст. 19 і ч.5 ст. 121 Конституції України. Крім того, на думку мешканців, порушені положення закону “Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб-підприємців”, закону “Про службу в органах місцевого самоуправління” (ст.ст. 8, 11), закону “Про боротьбу з корупцією” (ст. 5).

Утім, повторимось, правоохоронці не зуміли знайти порушень. А до суду, де проходить розгляд позову про скасування державної перереєстрації ТОВ “ПСО МЖК”, громадянка Калініченко, не криючись, їздить з Резніковим А.В. на його автомобілі.

Після усієї цієї тяганини мешканці МЖК почали нарікати на міського голову Сергія Кравченка. Адже він запевняв, що міська рада прагне того, аби мешканці багатоквартирних будинків створювали ОСББ і були повноправними господарями житлового фонду. Активісти не могли зрозуміти, чому мер і досі не втрутився у їхню ситуацію - адже кричущі порушення можна помітити неозброєним оком... А начальника управління державної реєстрації призначає саме мер, і саме він є безпосереднім керівником реєстратора.

Однак, схоже, про злонаміреність міського голови тут не йдеться. Вочевидь, бюрократична піраміда, як воно часто буває, “з’їла” інформацію про порушення Калініченко, і до мера ці дані просто не дійшли. Нещодавно активісти МЖК потрапили-таки на особистий прийом до мера. Сергій Кравченко, вивчивши їхні аргументи, виразив крайнє здивування з приводу ситуації довкола оформлення ОСББ. Він навіть дещо змінився в обличчі, коли йому повідомили, що оригінали документів були вилучені ніби-то за його вказівкою.

Одразу після цього міський голова спробував дати розпорядження - зареєструвати ОСББ. Однак його підлегла, яка отримала це розпорядження, заперечила, що не може цього зробити, оскільки справа досі розглядається у судах. Тоді Сергій Кравченко запропонував передати документи до виконкому міста, аби на найближчій сесії міськради депутати змогли узаконити ОСББ.

Від редакції: Інфопорн триматиме руку на пульсі - сподіваємось, що міська влада Луганська не тільки оформить ОСББ, але й подбає про те, щоб дії держреєстратора Калініченко стали об’єктом пильної уваги правоохоронців та, у випадку доведення її провини, потягли за собою справедливе покарання.

Позовна заява

Спят курганы темные,
А ребята стрёмные
Объявились в Киеве дружною ордой.
Штурмом взяты намертво
ГПУ с парламентом,
И в Нацбанк отправился парень молодой.

*****

Дети играли в Верховную Раду,
Вечером поздним собрали бригаду…Долго писал заявленье в милицию
Дворник Сидоренко из оппозиции.

*****

Дима Табачник в лесу заблудился,
Шел – и в глубокую яму свалился.
Долго смеялся бандеровский схрон:
Мигом историю вспомнил Димон!

*****

Бабка о пенсии долго мечтала,
Детям понянчить внучка обещала.
Но «реформаторы» ей объявили:
«Внуков, старуха, понянчишь в могиле».

*****

Приняла Рада чудесный бюджет.
«Animal Planet» снимает сюжет:
Вот - Янукович. Вот - вертолет.
И в «Межигорье» ревет бегемот.

*****

Маленький Петя по Ялте гулял,
Кодекс марксиста в уме повторял.
Сверху послышался свист кирпича –Точен прицел коммуниста Грача!

*****

Дедушка Яныч язык изучал,
Вірші Шевченка прилежно мычал.
Хрустнула челюсть, послышался крик
– Больше в Кабмин не вернется старик!

*****

Маленький Витя купил вертолет,
Пасмурным утром пустился в полет.
Прямо по курсу сосна оказалась -
Долго «на киче» «воровка» смеялась…

*****

Девочка Юля по рынку ходила,
Десять копеек в толпе обронила.
Суд дал три года лишенья свободы –
Нечего тырить бабло у народа!

*****

Дедушка Миша рукою махал -
Голосования ход направлял.
Спутал однажды законы в шпаргалке – Дедушкин труп опознали на свалке.

*****

Изловил «воровку» Пшонка,
Повалил ее на шконку…
Не ходите ночью, дуры,
Мимо Генпрокуратуры!

*****

Предприниматели - на издыхании.
Снова палатки стоят на Майдане
(Клич бизнесмена – «Всегда будь готов!»),
Ловят автобусы толпы ментов,
Тыщи людей отморозили ноги...
Так в Украине меняли налоги.

*****

Кто-то грозный поутру
Хвост отрезал кенгуру,
Клюв порвал фазану,
Вздрючил обезьяну…
Земляного зайца
Укусил за яйца,
Даже страус эму
Поимел проблему!
Вот такое горе
В нашем «Межигорье»
Каждый раз, когда страна
Огорчает пахана....

Казочка була хорошою, тільки наприкінці всі здохли. Скільки б не парив нам наш, прости господи, Гарант Конституції, що, внаслідок порушення ним цієї самої Конституції шляхом підписання «харківських угод», українці отримають дешевший газ – а задвигони його все ж мають мало спільного з реальністю.

По-перше, якщо хтось із українців і отримав дешевший газ – то це зовсім не той «маленький українець», про долю якого так люблять розсусолювати керманичі нашої держави та інші цинічні падлюки. А, швидше, усілякі ахмєтови, коломойські, пінчуки. Бо це для їхніх заводів газ є необхідною складовою виробничого процесу, а значить і джерелом наповнення рахунків у швейцарських банках. І чим газ дешевший – тим більше грошей ці панове вивезуть за кордон.

Для «маленького українця» ж було б набагато важливіше розвивати вітчизняне газовидобування – елементарна логіка підказує, що свій газ набагато дешевше імпортного. Крім того, не так вже й багато його треба побутовим споживачам – у порівнянні з заводами олігархів.

Виникає дивний парадокс: 48 мільйонів українців разом споживають газу менше, аніж десяток шкурників і крадіїв, які свої мільярди зробили саме на таких аферах. Причому ці 48 мільйонів за спожитий газ ПЛАТЯТЬ, а ті інші на ньому ЗАРОБЛЯЮТЬ.

А влада інтереси цієї купки олігархів видає за інтереси УСІХ УКРАЇНЦІВ. Тому виходить так, що ми платимо за те, щоб оці паразити жиріли і багатіли. Нє, ну не парадокс?

Більше того, коли Янукович підписував «харківські угоди», він обіцяв, що ціна на газ знизиться десь на 100 доларів за тисячу кубометрів. Ось уже і рік минув – а я особисто щось не відчуваю жодного зниження. Навпаки: нам вже неодноразово обіцяли, що з нового року «блакитне паливо» для побутових споживачів подорожчає на 50%. Це називається «покращенням життя вже сьогодні». Звісно, при цьому забувають уточнити – ЧИЙОГО життя.

Але й цей вишуканий цинізм не є чимось незвичним чи винятковим в українській системі координат. Врешті, як співав вічно пророчий і актуальний Лєтов, «..история не знает, чтоб хоть раз была свобода» - то що вже там говорити про справедливість.

Врешті, попри здачу національних інтересів і Криму Росії, ми все одно отримуємо подорожчання газу. Поки що не на багато – близько 3-4%, але ж це тільки початок, і справа цим не закінчиться. Крім того, порушено ПРИНЦИП. Хоча Януковичу та його банді до цього не звикати – чого не зробиш для покращення життя деяких людей уже сьогодні.

А ось Естонія і Латвія, які перманентно перебувають з Росією у стосунках, близьких до ворожих, наступного року отримають п’ятнадцятивідсоткову знижку на газ. При цьому їм не потрібно давати дозвіл на розміщення російських військових баз на власній території, не потрібно їздити до Путіна на уклін по десять разів на рік, і вони навіть не забезпечують Росію транзитом майже всього її газу до Європи майже безкоштовно…

Замечательная статья Татьяны Монтян. Основная мысль ее очень совпадает с моими мыслями по поводу "негараздов" нашей благословенной страны: украинцы могут быть очень активными, деловитыми и разумными, когда речь идет об ИХ имуществе, кровном, родном.

Проблема же в том, что никто из нас не воспринимает общественное, как свое, как нечто, что принадлежит лично каждому из нас.

Отчасти это связано с советским наследием, когда фраза "собственность народа" себя скомпрометировала, как заслуженная шлюха. Ибо вслух тебе говорят, что, мол, парки и заводы - собственность народа, но на деле все это собственность государства, а государство вообще как-то от народа отделено и не то чтоб сильно к нему дружелюбно. В общем, не государство, плоть от плоти народной, а какие-то оккупационные власти. И ведет себя как оккупант, и население к нему относится примерно так же (когда-нибудь я подробнее об этом напишу).

С тех пор, однако, утекло уже двадцать лет, а в сознании перемен никаких. ИМХО, обязаны мы этими представлениями и общей политической инертностью застаревшему институту налоговых агентов: т.е. когда за большинство граждан их, граждан, личные налоги платит работодатель. Если платит, конечно. В любом случае, сам гражданин лично этим не занимается.

Ведь что такое государство? Конечно, у этого образования много функций, но прежде всего это организация, которая собирает и распределяет налоги. Что происходит при существующей системе налоговых агентов? Когда работнику начисляется зарплата, из нее автоматом вычитаются налоги, еще до получения этих денег на руки. Конечно, практически везде работнику при этом дают бумажку: мол, первоначально было вот столько, а потом насчитали вот столько налогов, и осталось вот столько. Но для человека это просто абстрактные цифры, и интересует его только цифра на выходе - то, что он получает на руки.

Совсем другое дело, если человеку отдавать ВСЮ сумму на руки, а он сам уже с уже СВОИМИ деньгами идет к бухгалтеру, пусть даже на том же предприятии, и отдает СВОИ деньги, сколько требуется. Вот тогда человек быстро начнет интересоваться, а почему он так много отдает, куда это конкретно идет и какие лично плюшки ему за это перепадут. Потому что одно дело, когда тебе сразу отдают меньше какой-то абстрактной суммы (ведь оно же никогда твоим и не было), и совсем другое - когда ты сам отдаешь часть своих живых, теплых денег какому-то дяде.

Тогда и ненависть к ворам у власти станет не злобой-завистью бедного к богатому, а вполне конкретной - ты украл МОИ деньги. Тогда и к лавочкам в парке отношение станет другое: это ведь лавочки не мэра, их купили на мои деньги; и если вот тот урод их ломает, то урод ломает МОЮ лавочку, и его надо наказать.

Тогда и народ начнет интересоваться политикой не только как шоу или гонками, но и из шкурного интереса. Потому что если государство - организация для распределения налогов, то какое правительство выберем, такое и будет их распределять. А люди буду внимательно следить за их руками...

Пока же подобной сознательностью отличаются только люди, которые платят за себя налоги сами - ФЛП-шники всех мастей. И заинтересованность в том, чтобы им не начисляли налогов больше необходимого, и распределяли их правильно, тоже наблюдается пока только у них.

К сожалению, отмена системы налоговых агентов вряд ли встретит понимание у этих самых наемных работников, т.к. добавит им много лишнего геморроя. Не понравится она и налоговым службам, ибо тогда укрываться от налогов будут и обычные физики, не предприниматели ни разу. Да и государство ака правительство вряд ли глупее меня, и тоже понимает, насколько это ему невыгодно.

lj mouse-the-pooh

Яблучко від яблуньки… Попри усі недоліки, є все ж у Януковичі одна риса, за яку його люблять усі. Це його схильність демонструвати свій непересічний інтелект та загальну ерудицію. Ці риси у поєднанні із вимушеною необхідністю такої-сякої публічності щоразу дарують усім охочим щирі хвилини сміху та веселощів. Мабуть, стільки приколів, як Янукович, не подарував нам жоден інший визнаний майстер гумористичного жанру. А в інтернеті вже давно можна знайти відеозбірки під назвами на кшталт «Янукович. Нове і краще у двох частинах».

Однак хибним було б вважати, що команда Януковича хоч чимось відрізняється від свого Лідєра. Адже давно відомо, що ніколи шакал не буде водити зграю левів, а лише таких самих шакалів.

Тому-то і відсмалюють Януковичеві колеги хоч і не так часто, як Віктор Хведорович, зате з не менш завидною регулярністю. Чого варта лише спроба міністра, прости господи, освіти Табачника публічно написати диктант для третього класу. І хоча писати «до речі» разом – це все ж не настільки ржачно, як класичні зразки творчості Януковича («проффесор» та «премьєр-міністр»), все ж спроба заслуговує бути занесеною до аналів людської глупоти.

Із більш свіжих випадків можна згадати незручну ситуацію, у яку потрапив ще один підручний Януковича Віталій Хомутинник. Який, отримавши запитання з курсу історії за п’ятий клас, спромігся продемонструвати лише свою хтивість та невихованість. Запитання було просте: у якому році відбулася Переяславська рада? Хомутинник відповіді не знав, але не розгубився і одразу ж перевів мову на цицьки журналістки, яка це питання поставила. Який зв'язок поміж цицьками і Переяславською радою – ніхто об’яснить не може, а проте Хомутинник, як член промоскальско налаштованої банди, дату «воз’єднання» України та Росії мав би знати. Щоправда, навряд чи можна чекати знання історії від людини, яка в свої тридцять років думає про цицьки навіть тоді, коли говорить про речі цілком сторонні.

А ось буквально пара свіжих приколів, подарованих українцям зусиллями новопризначеного голови Нацбанку – молодого дарованія Арбузова. Власне, він може і не знати, що Вітебська область належить не Росії, а Білорусі – навіть попри те, що там народилася Сірожина теща. Врешті, людину у 34 роки головою Нацбанку призначають не за її знання географії, історії, вміння поводитися або інші подібні чесноти. Для такого призначення обов’язково мусять бути набагато вагоміші причини. Наприклад, дружба з молодшим сином президента.

Але не знати назву міста СВОГО народження – це прикол, не згірший від тих, якими звик нас тішити сам Янукович. «Народився 24 березня 1976 року у місті Донецькі» - ця фраза заслуговує бути висіченою на меморіальній табличці десь у холі Нацбанку, бо від неї відгонить такою безпросвітною освіченістю, що аж плакати хочеться

Не знаю, наскільки значними успіхами відзначиться Арбузов на поприщі керівництва НБУ (хоча здогадуюсь), проте сподіваюся, що у майбутньому він ще не раз порадує нас своїми дотепами, незмінно викликаючи хвилю здорового сміху. Адже сміх, як кажуть, продовжує життя.

А для нас це надзвичайно важливо, якщо ми хочемо пережити цих хохмачів.

Володимир Йадороб

Якщо, проте, слово «Швейк» стане новою лайкою в барвистому вінку лайок – буду змушений вдовольнитися цим збагаченням чеської мови. Я.Гашек

Думаю, майбутні укладачі словників ненормативної лексики змушені будуть вносити до них цілий ряд матюків та прокльонів, породжених першим двадцятиліттям становлення незалежної України. «Шоб тобі руки повикручувало, як ющу», «сто тимошенчих тобі в печінку», «не згадуй яника проти ночі» і, нарешті, «повний литвин».

Років через двісті це шалене двадцятиліття у шкільних підручниках стиснеться до кількох абзаців, у яких серед згадок про смутні роки первісного накопичення капіталу не знайдеться місця навіть для тих, хто цим накопиченням керував і опікувався. Їхні імена зітре історія, і знатимуть їх лише вузькі спеціалісти-історики. А ще фольклористи та мовники – за матюками.

Хоча, правда, цих усіх «лідєрів» найменше колише те, що про них говоритимуть через двісті років. Власне, їх не колише навіть що про них говорять зараз. Хіба що якісь вибори на носі. І скільки б не стояли на Майдані підприємці – з вертольотів та кадділаків їх все одно не видно.

Литвин, наприклад, сьогодні без усілякого страху зізнався, що йому на Конституцію абсолютно перпендикулярно. І що дотримуватися законів – це взагалі не справа спікера найвищого законодавчого органу держави. «Голова Верховної Ради – не пастух, він не буде ходити за депутатами і дивитись, голосує він своєю карткою чи ні, для мене проблема - організувати роботу ВРУ», - вважає Литвин. І це, користуючись неологізмами майбутнього, таки справді «повний литвин». Тим більше, що зі спіча цього високопоставленого урода не зовсім зрозуміло: чи то Литвин до своїх обов’язків зараховує лише опікування результативністю голосувань, чи то визнає нестачу розумових здібностей для організації роботи парламенту.

Одне Литвин дав зрозуміти цілком чітко: усім цим уродам, які не підтримали його псевдоНародну партію на місцевих виборах, він влаштує вирвані роки прямо тут і зараз. Оскільки заклик Литвина «обери нормальних» залишився непочутим, Вава зробив логічний висновок, що всі інші – тупо ненормальні, і їх треба мочити.

«Я підприємцям кажу, кого ви обирали… Я був на книжковому ринку після ухвалення Податкового кодексу, мені жіночки говорять: ми на вас розраховували, що ж ви. Я їм кажу, я на вас теж розраховував під час виборів, але ви масово проголосували як?», - цинічно проїхався Литвин по своїм коаліційним партнерам з Партії регіонів та їх виборцях. Адже у нас масово (тобто бездумно) за неписаною традицією завжди голосують чомусь тільки за Партію регіонів, і то виключно на Донбасі.

Після цієї репліки у Литвина з’явилися усі шанси таки потрапити до майбутнього підручника історії – як спікеру, якому один чисто імєнно канкрєтний президент відірвав яйця за його балакучий язик.

Володимир Йадороб