Воистину, прав великолепный украинский журналист Владимир Бойко, цитата которого приведена в заглавии этого сообщения.

Об этом свидетельствует хотя бы опубликованный ниже уникальный документ. Это письмо главного следователя Винницкой области, начальника следственного управления областного управления милиции, заместителя начальника этого управления - господина Анатолия Ивановича Хорзова.

Ну, казалось-бы, письмо как письмо. Раз человек работает на такой большой должности - он что, писать не умеет? Умеет! А раз умеет, и марки с конвертами за государственный счет получает, то что, ему письма писать запрещено? Нет, не запрещено! Тем более, что очень хочется. Хочется и не колется. Потому что в головном мозге нет внутренних ограничений, нет осознания того, что написав ТАКОЕ письмо, и вложив его в конверт, оплаченный нами - украинскими налогоплательщиками, господин Хорзов позорит всех нас. За наши с вами деньги.

Так что-же такого ужасного написал господин Хорзов, этот мастер изысканного эпистолярного жанра?

А ничего такого ужасного. Очень даже милое ябедничанье.

А кому-же ябедничает господин Хорзов? Да вот некому господину Девиду Шепарду - работающему атташе по юридическим вопросам Посольства Соединенных Штатов Америки в Украине.

Интересно? Конечно.

А чего же хочет господин Хорзов?

Немногого. Чтобы американское посольство подключилось к защите общественной морали в Украине. Он призывает уже американских налогоплательщиков защитить "государственные символы Украины" (sic!) от ... ничтожного украинского блогера di_mur, который, падла, "обижет и унижает" эти "государственные символы", а заодно "обижает и унижает" "честь и достоинство органов и должностных лиц государства Украина".



А чего же просит у несчастного атташе по юридическим вопросам Посольства США в Украине полковник милиции Хорзов? Правильно - содействия! Нужно выключить интернет! "обязать администраторов социального интернет-ресурса livejournal.com заблокировать указанную учетную запись и удалить информацию, которая на ней содержится".

И вот тогда господин Хорзов отправится с чувством глубоко удовлетворения ловить новых порнографов-унизителей. И жить нам станет сразу лучше, сразу веселее.

Блогера di_mur мы у себя в Украине посадим, это мы умеем, за нами - не заржавеет. А вы там у себя в Америке - только штепсель выдерните, ладно?

Как доктор б.у. я думаю, что такие мысли посещают людей вроде господина Хорзова неспроста.

С одной стороны, у них все есть: хорошая квартира, устроенные дети, машина, о стоимости которой никто не спросит, так как страшно. Должность в Виннице, крыша в Киеве, хороший костюм, гламурная внешность, подчиненные, которые до боли искренне любят... Про заводы и пароходы господина Анатолия Ивановича Хорзова я ничего не знаю, но у других людей его уровня всё это есть в очень большом количестве. Только не спрашивайте, откуда.

Но всё равно же - чего-то еще не хватает! И этот "цымес" - это всемирная слава. Посадить порнографа-Гройсмана - тут не надо много ума (более того, тут много ума - очень вредно). А вот наехать на Посольство США, отключить Живой Журнал - это сильно.

А еще, наверное - хочется пиара. И в этом мы господину Хорзову можем помочь, пока нас с вами не поотключали - кого от интернета, а кого и от кислородного аппарата. Давайте сделаем Анатолию Ивановичу Хорзову новогодний подарок!

Разместим на своих временно не отключенных ресурсах, блогах, веб-страничках вот это сообщение.
Может быть, тогда он перестанет кошмарить посольство США и несчастного атташе по юридическим вопросам господина Дэвида Шепарда.

Спасибо большое!
di-mur

"Закриття Бібліотеки української літератури у Москві – це ворожий крок щодо української держави і українців. Це свідоме обмеження культурних та національних прав українців, які проживають у Росії. На такий явно недружній крок з боку російської держави українська влада мала б відповісти симетрично", - про це заявив голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок, коментуючи закриття Бібліотеки української літератури у Москві.

"Будь-яка держава світу у відповідь на недружні кроки з боку іншої країни, попирання національних та культурних прав своїх соплемінників має зробити все, щоб ці права захистити та здійснити симетричні кроки у відповідь. Так само має вчинити Україна. Необхідно переглянути функціонування на території України так званих російських центрів, на кшталт Російського центру науки та культури у Києві. Також необхідно заборонити діяльність російських громадських та політичних організацій, що займаються відверто антидержавною діяльністю та брутально порушують Конституцію та закони України. На жаль, режим Януковича, який міцно спирається на підтримку Кремля, не здатен адекватно захищати ні державні, ні національні інтереси.

Через окупований інформаційний простір – з десятків телеканалів та сотень газет – кремлівська пропаганда методично втовкмачує у голови мешканців України пропагандистські жахалки про міфічну насильницьку українізацію, пригнічення російського етносу в Україні та "найстрашнішу" загрозу сварки "двох братніх народів". Це скавуління активно підтримується українофобами за сумісництвом русофілів при владному кориті – різноманітними табачніками, колісніченками, азаровими, корніловими та іншою нечистю.

В Україні основним ретранслятором кремлівського пропагандивного міфу щодо загрози, котру несуть українці "русскаму міру", є Партія регіонів, де пригрілися найактивніші україноненависники. Поки в Москві закривають єдину на всю Росію українську бібліотеку, поки ліквідовують Федеральну національно-культурну автономію українців Росії, в Україні українофоби при владі, нахабно брешуть про "ущемлення прав російськомовних". Та найпарадоксальнішим у таких обставинах є те, що чи не найбільше цей міф вкорінюється у Криму, де діють всього лише 3 українських школи, та на Донбасі, де навіть у дитсадках відбувається планомірна ліквідація українських груп!

Зрозуміло, що для нинішньої кремлівської влади українська бібліотека є небезпечною, адже твори українських класиків та сучасних письменників просякнуті духом свободи, що є неприпустимим в імперській державі. Для нинішнього Кремля прийнятним є функціонування лише тих культурних закладів, на полицях яких міститься повне зібрання творів про Путіна і Мєдвєдєва із вкрапленнями агітпропу Лєніна та Сталіна.

Та скільки б не було в Україні та по всьому світу центрів російської чи то культури, чи то путінської пропаганди, загальна культура Росії та її вихідців перебуватиме на рівні найодіозніших висловлювань нинішнього прем'єра. Цю віху тотального культурного занепаду характеризуватимуть вислови штибу "мачіть в сартірє", або рекомендації іноземному журналісту "зробити обрізання таким чином, щоби потім там нічого не виросло". І ця культурна депресія, котра значиться існуванням пропагуванням творів винятково пропагандивного змісту, завершиться лише зі зміною господарів Кремля та крахом імперських устремлінь Росії".
Прес-служба ВО "Свобода"

Лідер партії "Фронт змін" Арсеній Яценюк заявив, що Генпрокуратура, можливо, викличе (чим кагбе натягає генпрокуратурі...) його на допит, як і інших опозиційних політиків. "Щоб ні в кого не було сумніву: якщо розправляться з одним опозиційним лідером, дістануться обов'язково і до всіх опозиційних лідерів, - сказав Яценюк. - У цьому й полягає план Партії регіонів". От тільки чи опозиційний Яценюк? І чи, вибачте на слові, лідер?

Як він запевняє, він готовий до виклику на допит в органи прокуратури. "Єдине, що це їм буде досить складно зробити, - упевнений депутат. - По-перше, немає за що, але вони придумають, а по-друге, залишки депутатської недоторканності становитимуть для них реальні проблеми".

Яценюк підкреслив, що "якщо це кримінальний злочин, за кримінальний злочин потрібне покарання, але якщо це політичні переслідування, то за політичні переслідування повинні відповідати ті, хто почав цей процес".

Водночас він вважає за доцільне зняття Генпрокуратурою підписки про невиїзд із лідера партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко. На думку депутата, Тимошенко не залишить територію України. "Усіх не пересадять, це не вийшло навіть у більшовиків", - підкреслив він.

Також він закликав Партію регіонів припинити політичні репресії, зазначивши, що незабаром вона може опинитися в опозиції і такі дії майбутня влада може застосовувати щодо членів ПР.

Спостерігаючи за ставленням влади Ющенка і влади Януковича до правосуддя, неможливо не помітити принципову різницю, яка існує між ними попри надзвичайну кількість рис схожості.

За Ющенка не сидів НІХТО. Усі були в долі або ж легко і невимушено відкуповувалися від будь-яких звинувачень – досить було лише відвалити Ющу грошенят на його Безрадичі чи хоча б на Мистецький Арсенал. Але що таке пара-вісім мільйонів нещасних доларів, коли йдеться про можливість безкарно робити що завгодно?

За Януковича абсолютно незмінним залишився список паразитів, допущених до годівниці, але з’явилися «перші ластівки» тюремної романтики. Кілька колишніх можновладців найвищих ешелонів влади зараз сидять під арештом, ще кілька – перебувають у розшуку.

Взагалі ж при нинішній владі усі можновладці, колишні і діючі, діляться на дві категорії – ті, що можуть сісти, і ті, що не сядуть за жодних обставин. Ця друга категорія поділяється ще на дві: ті, хто в долі, і ті, кого саджати невигідно.

Отож сісти можуть усілякі дрібні «шістки» з першої категорії – типу Луценка та колишніх керівників «Нафтогазу», Держказначейства, «Укрмедпостачу» і прочая. Вони не ознака торжества правосуддя, вони – неминуча жертва, покликана відвести очі та заткнути роти голодному і обідраному народу.

До тих, хто в долі, належать усілякі олігархи, бандити, рецидивісти, народні обранці регіонального розливу та інші януковичі. Думаю, сенсу пояснювати, чому за нинішньої влади вони не сядуть у жодному разі – немає. Бо нехай відсохне та рука, що господаря обділить.

Ось вам приклад: сьогодні арештували директора ДП «Укрмедпостач» Миколу Петренка за його причетність до справи Тимошенко, зокрема щодо епізоду про Юліну тисячу(с) «швидких допомог». А тим часом заступник голови Держмитслужби Бондар, якого звинувачують у зловживанні службовим становищем у особистих цілях, не тільки не арештований, але й продовжує ходити на роботу, і навіть проводить якісь там наради. Хоча ще донедавна ним, як фіговим листочком, «регіонали» прикривалися від звинувачень у переслідуваннях опозиції – дивіться, мовляв, ми не одних чужих саджаємо. Як бачимо, до посадки діло не дійшло і навряд чи коли дійде.

А є ще одна категорія чиновників, які теж не сядуть навіть попри свою демонстративну ворожість до діючої влади. Наприклад, Тимошенко або Турчинов. Скільки б вони ділов у свій час не наворочали – а все одно саджатимуть лише усіляких макаренків, діденків, петренків та луценків. Тому що, по-перше, Яник та його найближче оточення зовсім не хоче, щоб після приходу до влади Юля мстилася їм особисто подібним чином, саджаючи за злочини (а підстав вистачатиме, навіть не сумнівайтеся). А по-друге саджати Юлю – воно собі дорожче вийде. Кучма вже колись пробував…
Володимир Йадороб

Назначение Сергея Арбузова главой Нацбанка не вызвало оживленных комментариев. Это понятно — финансы — крайне запутанная и весьма абстрактная сфера. Тем не менее, никакой налоговый кодекс не может так сильно ударить по экономике и по благосостоянию людей, как это может сделать глава Нацбанка одним росчерком пера.

С тех пор, как государство приватизировало денежную систему, роль центральных банков постоянно возрастала. Одной из главных ролей центральных банков стало обеспечение стабильности положения государственной элиты вне зависимости от ее партийности. Они, так сказать, призваны работать на долгосрочную перспективу. Правда, чем дальше, тем больше эта роль уступает место обеспечению текущих политических потребностей. Это процесс, который характерен для всего мира.

И когда центральные банки берутся за дело, они оказываются в авангарде самых громких и разрушительных кризисов. Великая депрессия — этот величайший крах государственного управления экономикой, никогда не стала бы «великой», если бы не ФРС со своими скачками денежной массы и не Рузвельт, мановением руки меняющий «содержание золота» в долларе. Или возьмем «потеряное десятилетие» в Японии 90-х с ее удивляющей всех дефляцией — это тоже дело рук Банка Японии и т.д. и т.п.

В общем, должность главы центрального банка весьма и весьма опасна. Вопреки распространенному заблуждению - «управление» денежными процессами на макроуровне - скорее иллюзия, чем реальность. Слишком сложны и непредсказуемы происходящие здесь события и слишком растянуты во времени их последствия. «Исправить» принятые в этой области решения иногда бывает невозможно. Поэтому наиболее полезным для общества бывает центральный банкир, который в минимальной степени вмешивается в эти процессы.

Глава центрального банка, который не обладает пониманием этого обстоятельства и подвержен внешним влияниям может нанести непоправимый ущерб стране.

Однако, вернемся к нашему назначению. О чем оно говорит? В ведении НБУ находятся два наиболее важных, с практической точки зрения, направления. Первое — наиболее хлопотное для самого банка, но и наиболее простое — это управление коммерческими банками. Банкиры являются своего рода символами капитализма — на карикатурах капиталистов изображают именно в виде банкиров в смокинге, цилиндре и с мешком долларов в руках. Однако, на самом деле, банковское дело — это, скорее символ социализма, поскольку оно является наиболее регулируемой отраслью экономики. Центральные банки буквально в ручном режиме управляют политикой остальных банков страны, вне зависимости от их формы собственности.
Это направление, бузусловно, позволяет дать преференции «своим» банкам и, судя по всему, это уже делается.

Относительно второго направления — «управления гривной» - можно только строить догадки. Как уже, думаю, ясно читателю, стабильность денежной единицы в стране, в которой есть центральный банк, фактически находится в руках одного человека. И, соответственно, судьбу денежной единицы решает мотивация этого самого человека. Понятно, что развитые страны меньше рискуют в этом деле, так как центральный банкир, в худшем случае, будет действовать в русле наиболее распространенных заблуждений относительно работы денежной системы. Неразвитые страны вроде Украины с их удивительной смесью волюнтаризма и политического авантюризма рискуют куда больше.

Нам ничего неизвестно о г-не Арбузове и его взглядах на экономику. «Направления валютно-денежной политики», внесенные на днях в парламент, говорят только о том, что НБУ будет работать в пользу экспортеров. Это можно делать по-разному, в разной степени, то есть, опять-таки, ничего узнать из этого документа нельзя. Нам известны только обстоятельства и практика «донецкой» власти и это сейчас единственное основание для предположений.

Разумеется, предположения являются всего лишь предположениями. Вполне вероятно, что все закончится хорошо и у нас не будет проблем с гривной. Однако, вероятность негативного прогноза существует. Главным обстоятельством, которое работает в пользу негативного прогноза, является то, что г-н Арбузов назначен не ради проведения определенной политики, а ради того, что с ним, судя по всему, можно будет проводить любую политику, которую посчитают полезной.

И здесь мы наталкиваемся на призрак «управляемой инфляции», который уже очень давно бродит по стране. Собственно, инфляция — это основное занятие всех центральных банков. Государство и правящие в данный момент политические группы получают прямой доход от инфляции, так как согласно закону, открытому Ричардом Кантильоном еще в 18 веке, в случае роста денежной массы цены не увеличиваются сразу и пропорционально. Владелец «новых» денег получает доход, покупая товары по «старым» ценам. Максимальный убыток ложится на того, к кому эти деньги попадают в конце цепочки, собственно, реальное богатство и перемещается от этих людей к тем, кто «производит» деньги.

Для больших экономик даже незначительная инфляция приносит значительное обогащение за счет перераспределения. Для экономик, разоренных чиновниками, обычной инфляции, производимой центральным банком, недостаточно для удовлетворения всех аппетитов. «Старые кадры», управлявшие денежной системой, были противниками «управляемой инфляции» просто потому, что панически боялись гиперинфляции. Все они прошли школу начала 90-х, когда денежная система была полностью разрушена. Правда, они не могут объяснить «молодым реформаторам», почему такая политика опасна — марскистское образование, ухудшенное кейнсианством, не дает ответов. Поэтому инфляционные страхи считаются среди публики определенного сорта чем-то вроде старческих забобонов, а «управляемая инфляция» вполне реалистичной и весьма полезной политикой.

Думаю, не нужно говорить, что «управляемая инфляция» - это миф, особенно не подходящий к апробированию в наших условиях. Инфляция — это умственная конструкция, а не параметр, который можно измерить. Измерение инфляции по индексу потребительских цен ничего не говорит о реальных процессах. Поэтому момент перехода инфляции в гиперинфляцию остается совершенно неуправляемым.

В общем, похоже, что г-ну Арбузову придется делать выбор - каким именно интересам «донецких» служить — краткосрочным или долгосрочным. Следование краткосрочным интересам в виде «управляемой инфляции» черевато гиперинфляцией, результатом которой станет обязательное исчезновение «донецких». Следование долгосрочным интересам не приносит быстрого дохода, зато приносит стабильность, либо, по крайней мере, не создает новых рисков. Как это ни парадоксально, для нас с вами было бы лучше, если бы «донецкие» воспринимали себя, как власть пришедшую «всерьез и надолго». По крайней мере, так цена, которую мы заплатим за эту власть, будет ниже.

У свій час Азаров дуже полюбляв критикувати Юлю Тимошенко за те, що вона, користуючись словами іншого її ворога, набралася кредитів, як сучка блох. Щоправда, навряд чи доводиться сумніватися, що Миколою Яновичем у цьому випадку керувала не якась абстрактна турбота про майбутнє України, а цілком конкретна і банальна заздрість. Варто було йому лише уявити таку нереальну суму бабла – як включався рефлекс, так влучно описаний ще одним класиком комічного жанру Людою Янукович: «тянєцца і тянєцца рука».

Ще більше Азарова хвилювало те, що МВФ, після дерибану Юлею кількох траншів, може відмовитися підкинути ще, коли до влади прийде вже сам Микола Янович. І йому, сірому та убогому, не буде чого дерибанити.

Але даремно Азаров так хвилювався. МВФ не такий дурний, щоб сидіти на своїх папірцях, коли навколо стільки бажаючих взяти їх у кредит під відсотки. Отож не випадково за минулий рік загальний державний борг України зріс на 30%, майже сягнувши 52 млрд. доларів.

Чим повертати ці борги – ніхто об’яснить не може (с). Тим більше Азаров. Хто-хто, а він знає напевно, що не досидить у своєму кріслі до часу, коли борги потрібно буде віддавати. Тому і не забиває собі голову такими дурницями.

Разом з тим, є ще один прекрасний спосіб покриття боргів. Потрібно просто «продать что-нибуть ненужное»(с). Наприклад, «Укртелеком». Здається, бажаючих завжди було більш ніж достатньо. Щоправда, то було раніше – до приходу «солодкої парочки» Януковича та Азарова до влади.

Нині все змінилося до непізнаваності. Потенційні покупці кудись зникли, наче їх Ганя Герман язиком злизала, а єдиний претендент у своїй тендерній пропозиції до стартової ціни накинув аж цілих 10 грн. Я так розумію, на чай. Бачте, яка шалена конкуренція, що незаперечно підтверджує доцільність продажу державних активів у час, коли криза їх знецінила до краю. А ще бачте, які чесні хлопці працюють у нас в уряді та Фонді державного майна – фактично, безкоштовно, з одного голого ентузіазму помагають різним поважним людям скуповувати державні підприємства за безцінь..

А поки Микола Янович отак собі невинно розважається, розпатякуючи перед телекамерами про покращення життя, в Україні виросли ціни на найстратегічніший продукт, який тільки знає Микола Янович – на капусту. Причому вартість капусти вже перевищила майже на третину навіть європейський рівень. Те ж саме стосується і картоплі.

Особисто я не знаю причин такої великої прихильності Азарова до капусти. Можна лише припустити, що це щось особисте. Але хотілося б спитати у цього вірного адепта капустяного качана: а коли вже в українців і заробітні плати обженуть середньоєвропейський рівень?
Ну, шоб же чисто для паритету.
Володимир Йадороб

Новітні технології приходять в РПЦ! Це феєрично. Заплатити можна карткою мобільного оператора. Перевірити, що молебен відбувся, ви зможете на тому світі. Пунктуація й орфографія - авторські.

Впишите имя за кого молиться.*:

Выбирите вид молебна (пометить галочкой).*:

ЗА ЗДРАВИЕ молебен - (до 12 имен) 100 руб.

ПАНИХИДА о упокоении - (до 12 имен) 100 руб.

СОРОКОУСТ на пол года - (за 1 имя) 150 руб.

СОРОКОУСТ на год - (за 1 имя) 300 руб.

ПОЖЕРТВОВАНИЕ НА ХРАМ

Как заказать молебн через интернет.

Купите карты оплаты сотового оператора Билайн. Сотрите защитное покрытие с карты оплаты.

Внимательно заполните поля формы и нажмите кнопку отправить.

Если имя за кого вы просите не одно, а несколько, то укажите имена через запятую.

Сообщение будет отправлено по эл. почте и на ближайшей службе ваш заказ будет выполнен.

Обратите внимание! Карты оплаты бывают номиналом 100, 150, 250, 500,1000 и 3000 руб.

Вам нужно будет от одной карты в зависимости от молебна, который вы заказываете.

Вы так же можете провести пожертвование на строительство постоялого двора для паломников, благоустройства источников и ремонт Храма на любую сумму которые вы хотите пожертвовать на Храм. Просто купите карту любого из перечисленных номиналов, сотрите пин код и укажите его в соответствующем поле формы и поставьте галочку в соответствующем поле формы. Если вы решили пожертвовать деньги на храм, то обязательно укажите ваше имя. Молебен будет прочитан за здравие.

Дайош лавочкі! 25 декабря в харьковском Лесопарке, недалеко от лыжной базы «Темп», возник серьезный пожар у серьезных людей - горел особняк. Прессу к месту событий не пускали не только в день пожара, но и в воскресенье, а так же в понедельник. Охрана особняка пресекала всякие попытки представителей СМИ докопаться до правды на месте пожарища.

Харьковское областное управление МЧС отказалось подтвердить факт пожара на территории особняка, который в Харькове связывают с председателем облгосадминистрации Михаилом Добкиным. Об этом сообщил Медиа-порт. Однако, как сообщил Главному источник в силовых структурах, в субботу пожар в Лесопарке все-таки был - горел новый «маеток», который, как утверждают местные жители, принадлежит председателю Харьковской облгосадминистрации Михаилу Добкину.

На ликвидацию огня, по словам очевидцев, прибыло несколько десятков пожарных расчетов. По официальной же версии МЧС, на улице Батумской горел не «дом Добкина», а куча строительного мусора. Вчера помощник начальника Главного управления МЧС в Харьковской области Игорь Лупандин говорил о том, что пожара в утренней сводке не было вовсе. Всю информацию он (якобы) узнал только сегодня после выходных. По его словам, как сообщает «Медиапорт», на возгорании работали четыре единицы техники: две пожарные и две цистерны с водой.

Напомним, «хатынка губернатора» не раз становилась местом, где местные «зеленые» проводили свои акции протеста с требованием запретить застройку лесопарковых зон Харькова. И все же, жители города и журналисты оказались правы: в расположение редакции газеты Сегодня попали фотографии этой «кучи мусора» до и после бедствия:





Как пишет «Сегодня», трехэтажный, вот-вот построенный дом на Батумской (район Сокольников) обнесен 5-метровым глухим забором. По периметру — рабочие, которые укладывают асфальт, и охрана, моментально оживляющаяся при намеке на фотоаппарат. Панорама со стоящего рядом заброшенного здания открывает вид на свежий пожар на крыше особняка: сгорели часть перекрытий, в некоторых местах крыша обвалилась, десяток рабочих латают кровлю. Все, кто живет в районе базы «Темп», ассоциируют новенький дом с именем губернатора. По словам местных жителей, Михаил Маркович собирался с семьей встретить здесь Новый год, уже была завезена мебель, оставались только работы на придомовой территории.

По информации некоторых интернет-пользователей, на место пожара тут же прибыли губернатор Михаил Добкин и мэр города Геннадий Кернес. Они собственноручно вытаскивали из дома вещи, в это время рабочие выносили дорогую мебель из горящего дома. По фото, сделанным в Сокольниках, видно, что «хатынка» пострадала не сильно: крышу смогут быстро восстановить.

Сейчас губернатор области живет с женой и двумя дочерьми в селе Артюховка Змиевского района, где дом намного скромнее, чем особняк на Батумской. «Михаил Маркович арендует дом в нашем районе, где живет со своей семьей», — подтвердил глава Змеевского района Евгений Мураев.

Таким образом, соединив официальную версию МЧС с фактическими фотографиями можно утверждать, что местное МЧС, очевидно, имело в виду, что после пожара «дом Добкина» превратился в кучу строительного мусора.

Поздравляем Допу и Гепу с наступающим. И пусть не расстраиваются - дачу быстро отстроить можно. Достаточно заказать сотню "золотых" лавочек и расставить по городу - чай, на улицах "произведения искусства" нужны не меньше, чем в метро.
Там откатов не только на дачу хватит....

***

Читайте також: Скандал довкола "золотих" лавок Кернеса.

У Таджикистані спалахнули дебати навколо святкування Нового року. Громадські діячі через ЗМІ обговорюють питання - потрібне це свято країні чи ні. Новий рік з його символами - Дідом Морозом і ялинкою - у Таджикистані вперше відзначили в 1936 році на хвилі прийняття нової радянської конституції і за ініціативи комсомолу.

Через 11 років Новий рік став державним святом, яке відзначають 1 січня. Проте зараз частина населення Таджикистану вважає, що Новий рік треба святкувати не в ніч з 31 грудня на 1 січня, а 21 березня - у день традиційного перського свята приходу весни Навруз.

"Нам треба визначитися і обрати одне свято - або нехай буде січень, або березень. Для цього навіть підійшов би референдум. Сам народ нехай обере", - заявив член політради Партії ісламського відродження Таджикистану Хікматулло Сайфуллозода.

Він вважає традиційний Новий рік чужим для таджиків святом. Водночас погоджується, що заборонити святкування Нового року зараз - наприкінці грудня - неможливо. "Якщо одному таджикові або тисячам таджиків подобається Новий рік за григоріанським календарем, нехай відзначають вдома, організують, що хочуть.

Але не треба це свято перетворювати на національне, державне, наряджати ялинки у всіх куточках країни", - упевнений Сайфуллозода. Офіційна влада жодних заяв з приводу новорічних урочистостей не робила. Хоча на центральних площах у містах і районах були встановлені ялинки та організовані новорічні вистави для дітей.

Чеський президент Вацлав Клаус підписав поправки до закону про іноземців, що ускладнюють правила їх працевлаштування. Про це повідомив його прес-секретар.

Як передає радіо "Praha", підписані поправки впроваджують інститут "синьої карти", яка дозволяє довгострокове перебування в Чехії на позиції працівника високої кваліфікації. Одночасно вживаються заходи, які повинні запобігти цільовій подачі заяв на довгострокове перебування з метою короткочасної легалізації.

Крім того, згідно з новими нормами, роботодавці повинні будуть оплачувати витрати, пов'язані з видворенням іноземця з країни, якщо він після закінчення трудового договору не покинув Чехію. Також повідомляється, що з січня подібними питаннями буде займатися не поліція у справах іноземців, а Міністерство внутрішніх справ.

Нагадаємо, раніше повідомлялося, що в серпні нинішнього року кількість працюючих у Чехії українців зменшилася. У порівнянні з серпнем минулого року їх стало на 23 тис. людей менше, склавши близько 47 тис. осіб.

Нагадаємо, в березні Чеська Республіка заявила про припинення видачі та продовження громадянам України та інших країн, які не входять до ЄС (зокрема В'єтнаму, Таїланду, Монголії та інших), дозволів на працевлаштування.

***

Читайте також: Тігібкій обіцяє БЕЗВІЗОВИЙ Шенген уже наступного року. Ню-ню, ПОДИВИМОСЯ

Ключові слова для пошуку: понаєхавші

Джерело: ГПУ