Намбер 3. Витя Баюк. С третьего курса истфака притянули его к нам на работу. Хотел стать рабочим на заводе, а вышел археологом. Сейчас пишет кандидатскую. Руководит практикой студентов в Хренниках. В 2010 году руководил экспедициями в Шепле, Рованцах, прошелся по Луцкому и Гороховскому району пешкарусом и на авто. Страшно боялся покойников. Теперь с ними на "ты"  Имеет кучу публикаций уже (можна погуглить).

Хренники. Кажысь 2008 год.

Амфора стжижовской культуры, найденная в Шепле 2010 года


Шепель зимой. Эхх, када уже лета?

Вот пришло мне письмо от друзей с Брянска. Я думаю с такими успехами, скоро и у нас такое будет. Индеец пойдьот на базар памидоры прадавать, а я - уеду в америку. Нах просто.

Президенту Российской Федерации Д.А. Медведеву
Председателю Правительства Российской Федерации В.В. Путину
Святейшему Патриарху Московскому и Всея Руси Кириллу
Председателю
Комиссии при Президенте Российской Федерации по противодействию
попыткам фальсификации истории в ущерб интересам России С.Е. Нарышкину
Уполномоченному по правам человека в Российской Федерации В.П.Лукину

ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО

Роскомнадзор намерен закрыть самый популярный на просторах бывшего СССР генеалогический сайт http://vgd.ru "Всероссийское генеалогическое древо".

На
этом сайте расположен крупнейший в СНГ форум историков, краеведов,
генеалогов, благодаря которому тысячи людей узнали больше о своих
предках и родственниках.

Произвольно трактуя нормы Федерального
Закона «О персональных данных», Роскомнадзор подал исковое заявление к
владельцу сайта гражданину России С.Д. Котельникову. Разбирательство
дела назначено на 19-е января 2011 года в Измайловском районном суде г.
Москвы.

Предмет иска Роскомнадзора:
1) признать действия
Котельникова С.Д. (основателя и владельца сайта ВГД) по обработке
персональных данных гр-н РФ на сайте www.vgd.ru в сети Интернет
нарушающими права неопределенного круга лиц на неприкосновенность
частной жизни.
2) обязать Котельникова С.Д. уничтожить персональные данные гр-н РФ на сайте www.vgd.ru
3) обязать АНО «РСИЦ» прекратить делегирование доменного имени www.vgd.ru
Следствием признания судом правоты истца станет гибель сайта.

Специфика
генеалогии состоит в том, что мы занимаемся историей своей семьи,
восстанавливаем память о людях, которые пострадали в военные и
послевоенные годы, годы сталинских репрессий, в годы революции и
дореволюционный период.
Целый ряд событий последних 100 лет ломали
историю семьи, затаптывали память о предках. Мы восстанавливаем
справедливость по отношению к пострадавшим.

Для многих людей – в
силу стеснённых материальных обстоятельств, удалённости от нужных
архивов, проживания в других государствах – форум сайта ВГД является
единственной возможностью поиска, т.к. здесь чрезвычайно развита
взаимопомощь.
На форуме сайта vgd.ru за 12 лет работы официально
зарегистрировано 76194 пользователя из разных стран мира, а база знаний
сайта включает в себя 230477 сообщений - это почерпнутая из различных
исторических, в том числе дореволюционных, источников информация о
почти 200 тыс. человек, живших в различные эпохи тысячелетней истории
существования нашего государства.
Свои исследования мы проводим
сознательно и без принуждения, и никто, в том числе, и государство, не
может отнять у человека право знать факты жизни его предков, это не
может быть незаконным, потому что это - уже история. Мы добровольно
делимся с другими своей личной информацией. Мы чтим память наших
предков. Мы учим этому наших детей и внуков. Им продолжать это дело.
Патриотическое
и интернациональное воспитание подрастающего поколения находится в
центре внимания Правительства. Недавно была принята уже третья
Государственная программа «Патриотическое воспитание граждан Российской
Федерации на 2011–2015 годы». Многолетний упорный коллективный труд
пользователей сайта vgd.ru над воссозданием истории российских родов, а
также реальная помощь гражданам России и других государств мира по
изучению и работе с архивными документами и другими историческими
источниками, является уникальным экспериментом, который нельзя потерять.

Следствием закрытия сайта http://vgd.ru
"Всероссийское генеалогическое древо" может стать потеря доверия сотен
тысяч российских избирателей к институтам действующей власти, а также
серьезный урон имиджу Российской Федерации в международном сообществе.

Просим
обратить внимание на сложившуюся ситуацию и оказать содействие по
сохранению сайта vgd.ru , столь необходимого гражданам современной
многонациональной Российской Федерации, бывшего СССР и потомкам
подданных Российской империи, ныне оказавшихся в различных странах мира.
Со
своей стороны, мы - пользователи сайта и его администрация, готовы, в
случае обнаружения нарушений действующего законодательства Российской
Федерации, принять все возможные меры по их скорейшему устранению.

(
Примечание. Федеральный закон от 27.07.2006 года № 152-ФЗ «О
персональных данных» » (в ред. Федеральных законов от 25.11.2009 N
266-ФЗ, от 27.12.2009 N 363-ФЗ, от 28.06.2010 N 123-ФЗ, от 27.07.2010 N
204-ФЗ, от 27.07.2010 N 227-ФЗ, от 29.11.2010 N 313-ФЗ, от 23.12.2010 N
359-ФЗ). Информационные системы персональных данных, созданные до 1
января 2011 года, должны быть приведены в соответствие с требованиями
настоящего Федерального закона не позднее 1 июля 2011 года)

Самое главное - на сайте есть очень полезная инфа (в т.ч. из архивов РФ, Украины, Белоруссии, Молдовы, Польши и т.д.)

ДП "Волинські старожитності" отримало листа від Луцької міської ради
щодо землевідводу громадянина Куксенко Н.В. по вулиці Героїв УПА.
Подаємо документ дослівно і з коментарями:



У документі (Звіті), що отримала міська рада вкралася друкарська
помилка - замість 0,8 м комп'ютер видав 0,08 м. Але нижче у Звіті
стоїть фотографія - де видно і розміри шурфа і його глибина, і власне
є і знахідки.
Дуже прикро, що Микола Ярославович навколо себе назбирав
"прохфесіоналів", яким довічно заборонено проводити археологічні
дослідження на території України (Мазурик Ю.М. - це ж як треба
"досліджувати", щоб отримати такий припис від Академії наук!!!), або
тих, хто проводивши ексугмаційні дослідження в Луцьку - понищили
культурний шар Старого міста і нічого не знайшли, написавши у своєму
так званому  Звіті, що розстріляних у Луцькій тюрмі 1941 р. "мабуть
вивезли у невідомому напрямку" (Годлевський С.С.).
Не хотілося б проводити аналогії, але під час виборів міського голови
у Ковелі, один із фігурантів (Кошарук С.) вимагав від науковців
підтвердити 1000-ліття міста, щоб після перемоги відсвяткувати його.
Отож, Микола Ярославович, маєте чудових "спеціалістів" - вони Вам
підготовлять святкування і 3-х і 4-х тисяч Луцька. Прикро.
Стосовно, аналогій, по Вишкову, великим знавцям вітчизняної та
зарубіжної археології у міській раді варто подивитися звіти
дослідників 1930-х років, нашу інформацію про дослідження на Вишкові у
2010 році та принаймні знати про так званий "вишківський" тип кераміки
стжижовської культури.


Шурф на ділянці громадянина. На фото добре видно глибину. Панове,
спеціалісти, де Ваші окуляри?


Матеріали, виявлені під час експертизи на ділянці громадянина Куксенко Н.В.

З.Ы. Волинські старожитності є офіційним представником Інституту археології НАН України на Волині і ніякому міському голові чи іиному чиновнику не підпорядковується

шукаєш в день
примару своїх снів
у ніч шукаєш

захеканий ховаєш від своїх альбомні фото дев'яностих

двоїста логіка
твоїх примар
описана у трилері

ховаєш чорні-білі світлини засрані комарами

чи день чи ніч
різниці ти не знав
чого шукав?

нервово закриваєш шухляду на ключ і чекаєш наступного


* Примари (рrimary e-mail) – это адрес электронной почты, который был
указан пользователем во время регистрации номера в аське или же был
вписан в личную информацию первым. Иными словами, примари – это
почтовый ящик

Намбер 2. Миша Вашета. Исследовал в продолжении 2010 года Камень-Каширский район. Особенное внимание уделил двум городищам древнерусского времени в городе Камень-Каширский на Волыне. Мой мУЧЕНИК. Не кум. Не сват. Валялся на дороге - подобрал)))

Исследования 2010 года: намбер 1 - Борис Лищук. По открытому листу исследовал Локачинский район, асабливо смт. Локачи (2 городища + 1 поселение). Мой мУЧЕНИК. Мой швагер. Мой кум. Ну и т.д.

Поехали дальше...

Кандидат історичних наук Сергій Панишко - не
лише знаний науковець, доцент кафедри археології Волинського
національного університету імені Лесі Українки, а й заступник директора
державного підприємства "Волинські старожитності" Інституту археології
НАН України. А ще Сергій Дмитрович - добрий товариш, колишній колега
(разом працювали у відділі охорони пам'яток Волинського краєзнавчого
музею) і герой мого історичного детективу "Замок королеви Бони". Тому
ми давно на "ти". Отже...

- Нещодавно
громадськість відсвяткувала 70-річчя створення Волинської області, але
мало хто знає: назву наша земля отримала від літописного міста Волинь,
що нині величається як Грудек Надбужник на території Польщі.
- Я
б не був таким категоричним. Треба розібратися, що було раніше: курка
чи яйце. Тобто чи край отримав назву від міста, чи місто - від краю...
-
Але існує версія, що поляки навмисно перейменували місто, аби українці
й думати забули про повернення своїх історичних земель...
-
Дещиця правди в такому твердженні, мабуть, є. Останнім часом нам дуже
важко сперечатися із західними сусідами. Бо до української науки в усій
Європі ставляться я к до пасербиці... Самі винні... Розплодили
величезну кількість псевдодослідників, які стверджують, що Христос за
походженням гуцул, а Єрусалим - прадавнє українське місто...
- Та
й Рівне ніби взагалі не Рівне, а засноване ще 120-го року Сонячне
місто, слов'янський Шаолінь, столиця дулібської держави...
-
Найприкріше, що така позиція знаходить підтримку деяких державних
мужів,  а отже, й відповідне фінансування... Автори цієї теорії -
архітектор Валентин Дем'янов і меліоратор (як він сам пише - геофізик)
Олександр Андрєєв уже видали книжку "Велич Дулібії. Рось. Суренж.
(Таємниці Волинської землі)", яка прославляє край як колиску
цивілізації, духовний центр Європи. Нашим лише підкинь ідею - вони й
раді старатися. В Європі до таких "дослідників" ставляться вкрай
скептично, відповідно змінюється й ставлення до справжніх українських
науковців...
- І це велика проблема... Раніше Варшаву вважали
науковою провінцією... Нині ж ми дивимося на польську столицю як на
наукову Мекку... А дехто з тамтешніх істориків час від часу
повертається до ідей Великої Речі Посполитої й наполягає, що у складі
їхньої держави має бути не лише місто Волинь, а й вся земля із такою
назвою... Гідної ж відсічі від наших науковців немає...
- Як ти
собі це уявляєш? Що ми без запрошення поїдемо в той Грудек Надбужний,
розкопаємо його вздовж і поперек, здіймемо галас, мовляв, це споконвіку
наше місто?
- Звичайно, ні... Але якось реагувати треба?
- Так.
-
Ось нещодавно ти встановив місце літописного граду Угровська... До
речі, в Любомльському районі, а не в Польщі, де його шукали "світила
археології"...
- То був адміністративний центр Забужжя, столиця
так званого Угровського князівства, яке існувало на початку ХІІІ
століття... До його складу входили руські (чи якщо хочеш - українські)
землі, які нині опинилися в складі Польщі... Потім Данило Галицький
заснував місто Холм, і Угровськ почав занепадати... До речі, набагато
правильніше було б величати князя Данилом Холмським, бо в Галичі він
правив нетривалий період.
- Ти перший провів розкопки
городища-сховища поблизу селища Арматнів Ківерцівського району, після
чого йому надали статус "пам'ятки національного значення". У чому
полягає унікальність городища?
- Такі споруди почали виникати в
період формування класів. Коли одні продовжували жити общинами, а інші
брали до рук зброю й ставали дружинниками, як я жартома кажу, -
рекетирами. Люди мешкали в поселеннях довкола городищ, останні ж
виконували лише оборонні функції - за валами селяни ховалися від
нападів внутрішніх, підкреслюю - внутрішніх - ворогів. Не половців, не
печенігів, а мешканців сусідніх сіл...
- На Волині є ще схожі городища?
-
Поблизу села Затурці Локачинського району... Дослідження таких об'єктів
і сусідніх із ними сільських поселень можуть надати багато сенсаційних
відомостей про життя українського суспільства до десятого сторіччя...
-
Тобто у дохристиянські часи... Чи є підстави стверджувати, що
християнство на наших землях було запроваджено раніше, ніж у Києві?
-
Є свідчення того - неабияке поширення обряду ямно-підкурганного
поховання, властивого лише для християн. Нагадаю: язичники або ж
спалювали мерців, або ж клали на землю й насипали курган, а християни
спочатку закопували небіжчика...
- Звідки ж прийшли до нас перші християни?
- З Моравії. До Києва - З візантії. А між Волинню й Києвом жили древляни, котрі ще довго молилися іншим богам.
- Остання твоя знахідка - у Володимирі-Волинському... Це справді найдавніша в Україні синагога XIV століття?
-
Не знаю. Ми вже майже рік шукаємо аналоги у всьому світі і не можемо
знайти їх. Це або синагога, або християнський храм, або виробнича
споруда... Відповідь, сподіваюся отримати навесні, коли розпочнеться
новий етап розкопок. Перший варіант цілком реальний...
- Ще одне
сенсаційне відкриття ти зробив, досліджуючи територію довкола
Жидичинського монастиря, який за деякими даними - ровесник
Києво-Печерської лаври...
- Це заслуга всієї експедиції на чолі
з Олексієм Златогорським. Ми знайшли біля монастиря колекцію керамічних
металургійних сопел. До слова, успішною в археології вважається
знахідка 2-3 фрагментів, а ми виявили чотири цілих сопла й ще 13
фрагментів. Це свідчить про досить серйозний стрибок у виробництві
заліза на Волині в XIV столітті - саме тоді, коли зводили всесвітньо
відомий Луцький замок...
- Мабуть, ці дві події взаємопов'язані...
- Так.
- А град Шеполь? Він згадується в Іпатіївському літописі водночас із Луцьком...
-
Трохи пізніше.... 1097 року... Але то було таке ж саме велике місто.
Просто Луцьк почав стрімко розвиватися, а Шеполь занепадати...
-
Нині це звичайне українське село Шепель. А на території унікального
городища за радянського часу додумалися розмістити тракторну бригаду...
-
На щастя, її вже немає. Та не тому, що селяни почали більше дбати про
збереження пам'яток, а тому, що розпалися колгоспи. Зараз ми проводимо
там розкопки. Виявимо, що унікальне, цінне - ти будеш перший, хто про
це довідається.

Розмову вів Сергій БОРТНІКОВ
Журнал Науковий світ, 2011 рік, №1, с.20-21.

В издательстве ДП "Волынские старожытности" вышло учебное пособие М.М.Кучинка и А.Е.Златогорского "Памятники археологии Луцкого района Волынской области". В издании на базе археологических памятников коротко освещены хозяйство, общественные отношения, материальная и духовная культура древнего и средневекового населения Луцкого района. В книге обобщенно результаты исследований памятников археологии региона В.Антоновичем, К.Мельник, Я.Фитцке, А.Цынкаловским, Д.Козаком, И.Свешниковим, Ю.Захаруком, М.Пелещишиним, М.Кучинком, С.Панишком, Г.Охрименком, С.Терским, А.Златогорским, В.Коноплею и др., сделан акцент на их охране. Авторами подан также полный реестр известных и новооткрытых памятников в населенных пунктах района, уточнено их местонахождение, определена этнокультурная принадлежность и датирование. Книга будет полезна учителям, студенческой и ученической молодежи, краеведам и всем почитателям древности. 
Ну вот, писать про свою книгу как б и не честно. Но надо. Книга задумывалась вначале как справочник, потом переросла в научно-популярное издание, потом в монографию. И наконец одну из соавторов (мне) срочно надо стать доцентом, по сему была переделана в учебное пособие. Есть 4 варианта книги. Но я не Тарантино чтобы их свести в одно целое. Вышло как вышло. Осталось еще более 1000 неиспользованных в книге фото. Кгм. Значит, будут еще книги - на Волыни 16 районов.

Решил вот с жыной и друззями скатать на 3 дня свет за очи. И выбрали Бойкивщину - Турковский район Львовской области. Горы, снег, спокойствие короче...

Село Явора. Турковский район. Мотель "Чертур". Процесс пошёл...


Съездили на известный Ужоцкий перевал - на границе Львовской, Закарпатской областей и Польшей


Выпили за развитие Турковщины  И довольные, отдохнувшие - вернулись домой. УРА.

З.Ы. Поза кадром - на свалке истории в городе Турка:

Литература без мата - как чай без сахара или сигарета без фильтра. А кто-то ваапче никурит и другим не дайот. Вот.