надеюсь эту заметку не удалять

я такая сука редкосная - шо удаляют все подряд

28%, 7 голосів

32%, 8 голосів

40%, 10 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

(весеннее)

Tinie Tempah ft. Eric Turner - Written in the Stars ТЕКСТЫ ОТТЕЛЬ http://www.amalgama-lab.com/songs/t/tinie_tempah/written_in_the_stars.html [Chorus: Eric Turner]Ohh Written in the stars, a million miles away A message to the main ohhh Season come and go but I will never change And I'm on my way Let's go! Yeah, you listening now They said they ain't heard nothing like this in a while That's why they play my song on so many different radios Cause I got more fucking hits Than a disciplined child So when they see me everybody braaaps braaaaps Man I'm like a young gun fully black barrack I cried tear drops over the massive attack I only make hits like I work with a racket and a bat Look at my jacket and hat, so damn berserk So down to earth I'm bringing gravity back Adopted by the major I want my family back People work hard just to get all their salary taxed Look I'm just a writer from the ghetto Like Malorie Blackman Where the hell is all the sanity at? I used to be the kid that no one cared about That's why you have to keep screaming Till they hear you out [Chorus] Yeah I needed a change When we ate we never took We needed a change, I needed a break, For a sec I even gave up believing and praying I even done illegal stuff and was leaded astray Theу say the money is the root the evilest ways But have you ever been so hungry it keeps you awake Now my hunger will leave them amazed Feels like a long time coming Since the day I thought of that cunning plan, One day I had a dream I tried to chase but I wasn't going nowhere, running round I knew that maybe someday I would understand Tryna change a tenner to a hundred grand Everyone's a kid that no one cares about So you gotta scream till they hear you out [Chorus]  http://www.amalgama-lab.com/ [Припев: Eric Turner] Ооо, это предсказано звездами, в миллионе миль отсюда, Послание в открытое пространство, ооо Времена года сменяют друг друга, но я останусь прежним, Я на своем пути А теперь начнем! Да, слушай теперь, Они говорят, что ничего подобного не слышали, Вот почему они крутят мою песню на разных радиоволнах, Ведь у меня, черт возьми, больше хитов, Чем у какого-нибудь пай-мальчика, И когда все меня видят, все – пиф!паф! –сражены, Эй, я типа молодой крутой черный засранец, Плакал я над Massive Attack, Я пишу хиты, словно управляюсь с ракеткой и битой, Взгляни на мои пиджак и шляпу, я до черта неистов, Я приземлен, законы гравитации снова действуют, Меня приняло большинство, хочу, чтоб вернулась и семья, Люди вкалывают, чтоб платить с зарплаты налоги, Послушай, я просто пишу и я из гетто, Как и Malorie Blackman, Черт, да где вообще здравый смысл? Я был ребенком, на которого всем было плевать, Вот почему тебе приходится продолжать орать, Пока тебя не услышат [Припев] Да, мне нужно было что-то изменить, Когда мы ели, мы никогда не наедались, Нам нужны были перемены, мне нужна была передышка, В какой-то момент я даже перестал верить и молиться, Я даже творил незаконные вещи, был сбит с верного пути, Говорят, деньги – корень зла, Но ты когда-нибудь был настолько голоден, что не заснуть, Сейчас же их поразит мой голод, Чувствую, будто столько времени прошло, С тех пор, как я строил этот хитроумный план, У меня была мечта, я старался ее достичь, Но видел тупик, ходил кругами, Я знал, что, возможно, однажды я пойму, Как превратить десятку баксов в сотни тысяч, Каждый из нас – ребенок, о котором не думают, Поэтому кричи громко, пока тебя не услышат [Припев]

Медведи пад луцкам

Молодий ведмідь й досі бігає полями під Луцьком.

Ведмедю, який невідомо звідки взявся у селі Брище Луцького району, не можуть знайти господаря. Від жодних компетентних органів досі не надійшло офіційного повідомлення про те, як до населеного пункту потрапив звір і куди доправлять тварину, після того як встановлять, кому вона належить.

Як вже раніше повідомляли «ВН», про цей випадок повідомив мешканець села Брище. Ведмідь спочатку прийшов до його подвір’я, а потім попрямував до АЗС.

На разі органи влади лише з’ясовують між собою, хто має зайнятися вирішенням цієї незвичайної проблеми.

Тим часом на місці події присутні лише міліціонери, які здійснюють охорону громадського порядку.

За словами дільничного інспектора міліції Сергія Вознюка, тварина поводить себе не агресивно.

«Працівники органів внутрішніх справ роблять все для того, аби забезпечити належну охорону громадського порядку – регулюють дорожній рух і спостерігають за ведмедем», - розповів міліціонер.

На дикого звіра зупиняються подивитися багато людей. Серед громадян навіть найшовся сміливець, який вирішив погодувати тварину. Максим розповів, що він їхав до Ковеля, коли побачив ведмедицю.

«Ми почали його фотографувати, покормили із рук. Він не є великий. Хоче гратися просто, а люди його трохи лякають. Просто шкода, якщо його забере хтось у приватні руки», - каже Максим.

Між тим, працівники міліції ще поки не знають, звідки ж взявся ведмідь. Хоча очевидці події

розповідають, що вже хтось намагався забрати тварину, стверджуючи, що у нього є всі відповідні документи на неї. Чоловіки приїхали на власному авто та подалися в поле вслід за диким звіром.

Проте деякі з очевидців з недовірою поставилися до невідомих людей і попросили у міліції підтвердити наявність таких паперів. Однак в органах внутрішніх справ про такі документи нічого невідомо.

Таким чином, ведмідь й досі залишається без власника та продовжує бігати полями між населеними пунктами Брищем та Рокинями.

Приблизно 0 15.00 звіра усипили і поселили у луцькому зоокуточку.

За матеріалами Інтернет-видання "Волинські новини" http://www.volynnews.com/news/interesting/moloda_vedmedytsya_y_dosi_bihaye_polyamy_pid_lutskom_foto/ та Ютуб http://www.youtube.com/watch?v=ha8hX-68TqI

Чат з Андрієм Кузьменком (копіпастено з ВН)

Чат з Андрієм Кузьменком (Кузьма Скрябін) на "Волинських новинах"
08 березня, 13:15





8 Березня до Луцька з концертом завітав гурт «Скрябін». Його лідер Андрій Кузьменко взяв участь у відеочаті інтернет-видання «Волинські новини».

– Чи не хочеш ти епатіровать публіку і підстригти волосся? Як колись в готичній юності?

– Були такі мислі. Були такі ідеї. Я щораз ближче до того. Тому що я не хочу виглядати Пашою Зібровим, який малює вуса і місця посивілі на голові. А з другого боку я не люблю таких пацанів, які молодяться і носять довгі патли сиві. То, скорше всього, що десь в найближчому майбутньому я буду з лисим черепом вишивати по світі.

– Андрій Кузьменко і Кузьма Скрябін - це дві різні людини? Чи ти на публіці такий же, як вдома разом з сім'єю. Не важко бути у двох образах?

– Точно той самий. Ну, може, хіба що вдома більше матюків. Ну, вони так проскакують. То не то, шо я матюкаю там своїх домашніх. І Свєта моя може сказати, але дочка, слава Богу, виховується у правильних тонах, але часом проскакує. Я просто, як розказую якусь історію, я можу голосно говорити. Так, що долітає навіть до неї на другий поверх.

– Чим ви пожертвували заради слави і публічності, про що найбільше шкодуєте або принаймні десь усередині хотіли би відмотати назад і змінити?

– Напевно, нічим. Діло в тому, що колись дуже хотів її. Знаєш, оце слава, щоб було багато красивих дівчат. Був такий ідіотський період.

До 30 років він тривав, і нічого не відбувалося. Бо ти постійно думав, чекав, шо прийде той дядько, принесе кучу грошей і скаже: «Чувак, ти геніальний! Вот візьми і бався». Нічо не було.

Потім виявилося, що для того, щоби шось появилося в житті, треба було пахати. А коли ти пашеш, в тебе немає часу на такі примітивні речі, як сидіти, просто п’ялитися у вікно і мріяти.

Я пожертвував би десятьма роками бездіяльності. Перші років «Скрябіна» – то були такі плєвкі в нікуда. Тобто там було раціональне зерно в тій музиці, але ми нічо не робили, шоб його розварити. То був півфабрикат.

[...]

– Моя мама каже, що я збоченець, бо люблю спати без трусів. Кузьма, але ж я нормальний мужик! Просто мені так зручно – нічого не муляє! Переконай мою маму, шо тут нема нічого підозрілого! )))))

– Дай телефон мами, то я розберуся.

[...]

– А ти фарбуєш волосся? Сивина вже є?

– Нє. Сивина є, канєшно. Як його фарбувати? Шо я якийсь пєдік?

– В тебе є пісня «Герой». Дуже кльова, до речі. А хто для тебе герой? Чи багато таких людей в історії? Чи є такі люди серед тих, які зараз живуть? На цій темі спекулюють часто. Особливо останніми роками. До чого я веду? От мене цікавить, як ти ставишся до того, що нинішня влада забрала в Бандери звання героя? Що хочуть і в Шухевича забрати?

– Ти розумієш, останнім часом традиційне для Західної України привітання «Слава Україні! Героям слава!» для мене набуває такого атавістичного трохи характеру, тому що добре, якщо би ми знали свою історію.

Історія викладається дуже неконкретно і нецілеспрямовано. Тобто 20 був один виклад, 10 років – інакший, зараз ще інакший. Постійно появляються ті нові герої.

Непонятно вже яким героям слава. І от я з бабусею своєю говорив. Вона до сих пір, слава Богу, живе і при ясному розумі. Вона мені сказала, пояснила так на свій хлопський розум, а вона вчителька, дуже така інтелігентна, освічена людина. Вона сказала, шо Бандера – не герой.

Бандера був зрадник. То народ так говорить, який жив при ньому. А Шухевич був герой, тому що він всю відповідальність взяв на себе і він залишився з тими хлопцями, які були ідейні носії того прапору бандерівського.

А в основному бандерівщина, на жаль, була переповнена бандитами, які просто в ту течію влилися і зловживали нею.

– А якою косметикою користуєшся? Ну, там креми для обличчя чи рук, гігієнічна помада? Тоналка? Ні? Якими парфумами користуєшся? Які запахи подобаються? Як часто робиш манікюр, педікюр? А ще цікаво, як доглядаєш за своїм волоссям?

– Ви що народ? О, якщо я почну робити педікюр… Нігті я собі сам обрізаю. Слава Богу, я ше не відвик від того всього. Креми – ноль. Пшикалки маю дві. Протягом багатьох років мені Свєта завжди дарує Higher Dior. Я люблю такі кислі.

І ше один якийсь Горбачова подарувала з такою гайкою зверху. «Хард-рок» по-моєму називаються духи. Я правда Свєті сказав, шо то мужики подарили на 23 лютого. Бо вона б Горбачовій повидьоргувала ті спічкі.

[...]

– Кузя, то правда, що Пономарьов розлучається? Ти не в курсі?

– В курсі. Вже розлучився. Мені на радість, якщо чесно. В мене була травма, коли він пішов від Мозгової. Я якось так дальше з ним став. А тоді, коли він з Вікою розійшовся, я Пономарьова знов вписав в телефонну книжку.

– А тобі подобаються коли в жінок довжелезні нігті? Я б таких повбивав! Бо вони, як каліки. Часом не можуть двері в магазин відкрити! Ти своїй дочці дозволяєш такі манікюри заводити?

– Нашо вбивати? Візьми молоток і нігті отако. Ні, вона у 14 років ходить у таку школу, шо недай Бог прийшла би там з якоюсь помадою чи з тєнями, то злизала би сама собі язиком.

Там дуже жорстко все. Її за вухо до директора тащать по коридору 50 метрів по школі. Вони страшно бояться.

[...]

– 1) Скільки твоїй доці вже років? 2) Чи не мрієш про сина?

– Нє. Дочка – так кльово. А той буде ходити там м’ячі, молотки якісь, машинки. На фіга?

– Тобі доводиться спілкуватись з багатьма людьми. Чи запам’ятовуєш ти їх? Імена, обличчя або ще якісь деталі знайомства?

– Обличчя запам’ятовую. Якщо бачив небагато разів в житті, то обличчя запам’ятовується чітко дуже, а от ім’я можу забути.

– З самого дитинства я слухаю одну із самих крутих твоїх пісень, як на мене, - пісню "Чорнобиль". Чи немає в тебе бажання туди поїхати? Може, був?

– Був вже. Ми там кліп знімали. На нас дивилися, як на ідіотів, бо тоді ще такий фон був серйозний – ми бігали між цими захороненнями. Бачили там кабана-мутанта, до речі. То був ще якийсь там 97-й рік. Кабан був такий, як півтепловоза.

– Наскільки я помітила з гламурних телепередач про шоубіз, ти рідко буваєш на світських тусовках аля Катя Осадча і аля Діма Коляденко. Чому?

– Та тому шо мені нецікаво ходити і дивитись на гламурних бєздєльніків, які приходять на халяву похавати і посвітити таблом своїм.

Ми колись робили експеримент – стали з камерою і знімали як з презентації якоїсь виходив народ. 70% не знали шо за презентація. Вони просто прийшли, побухали, поїли.

– Мені як лучанину цікаво, чи є в Луцьку такі місця чи люди, які тебе захоплюють? Що це?

– Є в мене пару людей, через призму яких я сприймаю то місто. І декілька таких місць.

– Якби тобі зав’язали очі і висадили з машини посеред якогось чужого міста, ти б впізнав його?

– Центр впізнав би.

– Ти готовий до 21.12.2012?

– Я так думаю, то якась містична дата. Мені пофіг.

– Ти й досі любиш цю країну без вазеліну?

– Ну, діло в тому, шо то не я люблю цю країну. Її люблять політики без вазеліну.

– Ти виходив на акцію протесту проти закриття секондів. Що буде, якщо їх таки закриють? Може, пісеньку в тему якусь накатаєш?

– То була моя така спроба вияснити чи вони враховують мою думку чи нє. І наразі я зрозумів, що вони отримали якісь поблажки серйозні. Я не думаю, що другий раз пішов би.

Тяжка тема одним словом. То всьо дуже серйозна гра. Я там покричав в сторону Верховної Ради, але зрозумів, шо… Я грав у їхні карти.

– Але все-таки, якщо якась відома людина, яка має авторитет у певного кола людей, каже своє «ні» або «так» в якомусь питанні, то це справляє враження?

– Тільки не тут, тільки не в Україні. Воно справляє на пригоршню людей, а на величезні маси абсолютно ні. Тому що вони вміють тебе ущемити в медійному просторі.

От порівняння: пісня «Кинули» і пісня «Любов спасьот мір» Брєжнєвої. Яка пісня має більше ефірів. Класне порівняння?

Ну, напевно в сто тисяч раз різниця. Тобто соціальні пісні вони просто накривають кришечкою, шоб їх не чули великі кількості людей.

– Якби Вам запропонували зіграти головну роль в одному з американських бестселерів та дозволили б вибрати жанр та роль(добро/зло), то що б Ви вибрали б?

– Я би вибрав зло. Я би був якимось таким чуваком типу Декстера. Я би був таким чуваком, шо ходив би і всіх муділ відстрілював.

– Найоригінальніший подарунок на 8-ме березня, що Ви дарували коли-небудь дружині?

– Я ніколи в житті не розкажу того. То моя хата, то таке, як нижня білизна, яку ти не показуєш нікому, бо воно є настільки близько до твого тіла.

І тому воно залишиться таємницею завжди. Єдине, що скажу, що на то 8 березня вони не дістали нічого. Ми ненавидим прив’язуватись до дат. Воно, як примус.

– Розкажіть історію створення пісні "Говорили і курили".

– Їхав я відвозив тьощу в аеропорт, а мав відвозити мій колєга. Він не заїхав, він спізнився. І я поїхав. Був злий такий, тому що знав, шо назад з аеропорта пропка буде.

І я стою в пропці. А збоку на південний міст стоїть поїзд метро. Він зупинився. І там люди запхані, як сільодки реально. В таких позах переплетених.

І там хлопчик з дівчинкою притулилися до того скла, і їм носи розмазані об скло. Він тримає папіросу в руці. Вони так закохано один на одного дивилися. І я хоп заїхав на заправку і зразу текст написав.

– Що змушує тебе плакати?

– Засилля хамства і бездушності.

– Ваше ставлення до Анни Герман.

– Та я так не слідкую. То шо я знаю, то даремно вона влізає в оті культурні події. Постійно якісь ремарки робить.

– Якби була можливість стати політиком, чи подався би "варитися" в цій кухні? )))

– Гордий досвід Вакарчука і Руслани переконав мене, шо не варто лізти і позоритися.

– Твоє життєве кредо?

– Не заважати іншим.

[...]

– Ви є ведучим реаліті-шоу "Реальні Предки". А Вам особисто доводилось приймати участь у подібних шоу? Якщо ні, то хотіли б ????

– Нє, «Нереальні предки». Так, мене недавно пробував розвести телеканал «Інтер». От Женя Лисий з «95 Квартала». Нам подзвонили, сказали, шо треба заграти на весіллі. Ми вже граємо три пісні, а молодих нема.

Тут заходять молоді. Молода мене побачила, кидає квіти і вибігає в істериці. Я такий повертаюся до пацанів і кажу: «Пацани, по-моєму нас знімають». А я ж, знаєш, настроєний на ту хвилю. Мене розвести дуже тяжко на даному етапі.

І зразу мене привернула увагу отака театральність всіх облич, які були в залі. Такого не буває просто, щоб на весіллі всі зразу кидалися до сцени. Одні йдуть курити, як завжди. Одні танцюють, другі нє. Одні посміхаються, третім пофіг.

Молоді вибігли. Там паніка, істерика. Ми зупинили концерт. Заходим в гримерку. І хлопці кажуть мені шо то таке.

А я кажу: «Слухайте, я пішов шукати камери. Хоп-хоп – знайшов три камери. І тут заходить молода і каже: «Ой, я тебе так любила, коли була мала. В мене вся хата була обліплена плакатами». Я кажу: «Чувіха, в нас плакати появилися п’ять років назад. Якими плакатами? В нас їх всього три було за всю історію».

Вона: «Ой нє, я так вас люблю. Давай втікнем, виведи мене звідси. О, кажу чувіха. Камера вон там. І кароче зламав я їм весь цей.

Потім забігає якийсь мужик. А далі з кулаками забігає наречений: «Шо ви з неї зробили?». Ну, я й, канєшно, сказав некрасиве слово. Там його виріжуть.

Льогкій міньєт кажу. Шо нічого особливого там з нею не витворяв. І він такий лізе битися, і не лізе. А я кажу: "Та пустіть чувака, хай дасть мені нормально". Короче, порозкидав їхню програму. Вони такі бідні були обломані.

– Але випуск таки вдасться?

– Я думаю, що буде. Я вже їх там виручав. Потім і робив розбір польотів після тої програми. Щоб хоч якийсь матеріал був.

– Кузьма, чи випадав тобі шанс у житті, що фанатки від свого фанатизму до тебе закидали тебе своєю білизною: трусілями, ліфами і т. д.? І як ти до цього ставишся взагалі? =)

– Ну, недавно в Білій Церкві викинули нам такий ліфчик, шо ми з Льошкою тако стали разом, і я був в панамці, і він. Серйозного розміру. Чувіха там поки його зняла, то така купа речей була.

Я відношуся дуже спокійно. Кожен балдіє, як йому до душі. Тобто кожна людина має свободу волевиявлення. Хоч труси кидай, хоч ліфчик. Хоч голову відкрути.

– Ваш особистий ідеал жінки.

– Він спить зліва від мене вже років 20. Не буду вдаватися в характеристики. Мусить бути комплекс краси з красою інтелекта. Якщо нема того зв’язку, вони окремо не лабають.

Тобто проходить якийсь час і тобі хочеться другого. Якщо жінка дуже розумна, але страшна, то воно тоже напрягає за якийсь час. Якщо дуже красива, але дуб-дєрєво, то воно надоїдає через 5 хвилин.

– Що полюбляєш читати з сучасної літератури? Книга, яка справила на тебе незабутнє враження?! І що б порадив почитати?

– Ну, прямо незабутнього враження нема. Більшість книжок, які читаю, забуваються дуже швидко. Останнім часом щось в американську класику вдався: Стейнбек, Фолкнер. То така «достоєвщина» американська.

Ні про шо сюжет, але дуже красивий виклад. Зараз читаю Вілбор Сміт. В нього є ціла плеяда кижок про Південну Африку.

А з наших – Марія Матіос останнім часом. Єдине шо мене в ній трошки напрягає – така націоналістична чуть-чуть риска. Я не сторонник націоналізму.

– Танець Пінгвіна, який він? =)))

– Я бачив його нарешті реальний. І коли ми писали пісню «Танець пінгвіна», я не підозрював як танцює пінгвін і я підозрював, шо то є життя людини, як танець пінгвіна. Шо він такий кострубатий, смішний і зачасту принизливий, може, навіть.

Більшість народу проживає ціле своє життя в таких умовах, шо хотілося б жити краще. І получається, що ти так танцюєш той танець, а ні до чого не дотанцьовуєш.

– Чи є щось таке, про що шкодуєш? І чи хотів щось змінити в своєму житті?

– Є про шо шкодую, но нічого змінити не хотів би, тому шо то нереально.

– Чи не думав написати пісню, наприклад, стьоб мовою Азарова? ))

– А я не чув, як він говорить. Всі ржуть, а я просто не дивлюся ті канали. Не трачу час на фігню.

– Ти є музикантом, продюсером, телеведучим, письменником. Чи хотів би ще кимось стати? Тобто, актором. Але, не в мюзиклі, а в якомусь повнометражному фільмі? Або артистом. Зіграти в якійсь виставі великого маштабу? Тим, що пов'язане з творчістю?

– Я точно не письменник і не продюсер. Не привязуйте то до мене. В «Пающіх трусах» я придумую тексти і музику. Там Бебешко займається всіми організаційними питаннями. А письменник – то теж не про мене. Я не люблю сидіти, як дятел і клацати.

– То ти не продовжуєш писати далі нову книгу?

– Дуже повільно. Ржачка, правда, получається.

– А в якомусь повнометражному фільмі?

– Ніколи в житті. Хіба кінокомедія якась.

[...]

– Хто з українських виконавців тебе найбільше кумарить?

– Я можу сказати, шо крім двох-трьох одиниць, мене кумарять всі.

– Які пісні співаєте в сімейному колі? Власного виконання чи українські народні? А твоя дружина чи донька дивувала тебе виконаною піснею з твого альбому? )))

– В сімейному колі ми, слава Богу, мовчим. Хоть часом тишина.


Волинські Новини (c) all right reserved

Повний варіант:
http://www.volynnews.com/chat/51/

150

Чевченко_Чевченко.  Эх, якби була знала... 150 років від дня смерті сьогодні (кажись)
В Щоденнику згадує Поет  якусь тьолу - і занотовує "Заброшу якорь там у неё на ночь"
В принципє нормальний чєл бувtost



12%, 2 голоси

59%, 10 голосів

29%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Призначена усім

Призначена усім (вдячна мені)

Сірі дні і сірі тижні а на полі кидають гній ти стояла на обійсті і тримала

руки на.

ті хмарини просто непристойні а на полі всім селом закликають рости бараболі

із хрестом.

і згадав як падав Костомаров з цих же рук на білий сніг і згадав як цілував у груди

я твої листи.

сірі дні і сірі тижні сонце сліпить і захотілось пить. попросив хоча би дві краплини ти сказала "ні"

і зняла.

Нове видання ДП "Волинські старожитності"

У видавництві ДП "Волинські старожитності" вийшла монографія Евеліни
Кравченко "Кизил-кобинська культура у західному Криму". Видання
знайомить з археологією Криму  доби пізньої бронзи та раннього заліза,
що є узагальненням археологічного матеріалу, відомого як
кизил-кобинська культура. Розглянуто і проаналізовано матеріальну
культуру пам'яток Західного Криму, здійснено хронологічне визначення її
комплексів і їх синхронизацію із іншими регіонами. Кизил-кобинська
культура подається у контексті загальнопричорноморської
культурно-хронологічної схеми. Усебічно розглянуто питання матеріальної
культури, належної літописним таврам.
Книга стане в нагоді
історикам, археологам, викладачам вишів і шкіл, студентам, а також
усім, хто цікавиться старожитностями півдня сучасної України.



http://vf-ndc-oasu.ucoz.ru/news/nove_vidannja_dp_volinski_starozhitnosti/2011-02-10-130

Щось стрімке на прохання дам

Щось стрімке на прохання дам (за три тижні до 2000)

Удовенко-Ульяненко перетворюється В Ларису Удовиченко. Мама читає 100 рецептів. Фраґмент одного мого сну.

Німеччина країна пива і сосисок де твої кляті фараони я задушу їх інтелектом і обісцю твої парнаси

зачинений у ванній я німецькою читаю Андруховича і матюкаюся і плачу

фраґмент одного мого сну розчахнув лоно дівчини з кварталу а там мене чекав Буффало ножем відрізав мій корелятив

хлопчина гарний загнаний багнетом у пінку shaving мастурбуємо за нього

або ударимо лівицею по бакенбардах тіла проститутки

Нехай умре її дівоче тіло нехай ізиде дух смердючої спермоти нехай а далі — х а й

мій принтер заправляється лиш вітчизняною горілкою

Прищі — це інша тема я їх відверто полюбляю

твої прищі — вони на смак солодкі руками мацаю і відчуваю твої прищі між ротом і пи...ою

P.S. Цей вірш присвячується Мадлен Олбрайт та всім іншим незнаЙОМКАМ.

Этот стих я написал где-то в 99. Юра Издрык опубликовал его в журнале Четвер. Я тогда пизделей получил по полной программе, а теперь мои виршики хотят переиздать за щот державы. Странно. Но мне не личит

Горщик-холодильник і горщик-мікрохвильовка

 Волинські археологи відреставрували два горщики, знайдені біля городища в Шеплі

Уламки
двох керамічних посудин разом з іншими знахідками волинські археологи
знайшли ще минулого року при розкопках давньоруського поселення біля
городища в селі Шепель Луцького району. Разом з іншими знахідками,
уламки віднайшли в одному житлі. Нещодавно посуд відреставрували.
З'ясувалося, що це були два горщики одного типу, але різного розміру та
призначення.
Більша посудина (діаметр - 26 см, висота - 31 см)
призначалася для зберігання їжі, найімовірніше каші. Вона має видовжений
корпус. Такий горщик не вельми зручно засовувати у піч, зате зручно
закопати наполовину у землю і там зберігати страву. Грунт охолоджував
страву, завдяки чому вона довше зберігалася.
Менший горщик (діаметр -
10,5 см, висота - 11 см) призначався для розігріву їжі. Розміри меншої
посудини дозволяють зачерпувати кашу з більшого горщика. Відтак кашу
розігрівали у печі. На користь цієї здогадки свідчить те, що менший
горщик сильно обпалений, бо частіше був у печі.
- Обидва горщики явно
місцевого виробництва, бо виготовлені на ручному гончарному колі, -
розповів старший науковий співробітник ДП "Волинські старожитнотсі"
Віктор Баюк. - Тип і орнаментація горщиків широко відомі в
домонгольський час. Посуд датується кінцем Х - першою половиною ХІ
століття.
Після наукової обробки горщики поповнять фонди Волинського краєзнавчого музею.



0%, 0 голосів

33%, 3 голоси

67%, 6 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.