Кілька минулорічних знімків з Мукачево, яким пробігся при пересадці з Хуста на поїзд додому. 1. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Тотальне домінування англійської мови як міжнародної привчило нас читати всі написані латинкою слова на британський манер. Але в інших мовах часто все не так, зокрема в словенській j виконує роль нашого м’якого знаку. Тому місто Kranj насправді не Крендж чи Кранж, а Крань (і один з мікрорайонів міста, Huje, також читається не «Хуже», але не будемо про сумне). Мешкає в Крані 35 тис. чоловік, за нашими мірками це середній райцентр, а для Словенії четверте за величиною місто. Знаходиться ...

Читати далі...

На Закарпаття я не вибирався давненько… із моменту першого візиту пройшло більше чотирьох років. Все-таки за рахунок віддаленості та знаходження по той бік гір, це ніби окрема маленька планета, і їхати сюди на два дні (мій звичний формат) не надто ефективно. 1. Опорною точкою для заїзду №2 став Хуст – третє місто області з руїнами величезного замку, традиційним для регіону переплетінням культур, контрастами та гігантським невикористаним потенціалом. [Приєднана...

Читати далі...

Целє – місто на сході Словенії, за її мірками це майже мегаполіс (38 тис.). І заодно рай для туриста: середньовічний замок, затишна старувка та чарівні гори навколо. 1. [Приєднана...

Читати далі...

У туристичних колах, особливо серед тих, хто цікавиться сакральною спадщиною, досить відомим є визначення мармароської готики. Мова про дерев’яні готичні церкви, розташовані в регіоні Марамуреш у східних Карпатах. Згідно із сучасними кордонами, це переважно Румунія і трішки українського Закарпаття. Тільки румунські 8 церков загальновідомі і внесені до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. А от про українські майже ніхто не чув (я сам узнав за кілька місяців до поїздки) і далеко не всі вони...

Читати далі...

Під час своєї першої (і поки єдиної) подорожі до Словенії мені хотілося побачити не тільки відомі-популярні місця, а й знайти щось таке, про що мало хто чув. І знайшов. Принаймні в українському та російському сегменті інтернету про цю пам’ятку нічого, але підозрюю, навіть не всі словенці в курсі. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Після невдачі, яка спіткала мене при першій спробі покататися поїздом Поліської вузькоколійки (бо в суботу він не ходить), довелось повернутися на північ Рівненщини наступного дня. Що з цього вийшло, розкажу й покажу нижче. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Продовжую розповідь про словенський Марібор тим же, з чого закінчив попередню частину – історичною ринковою площею. Тільки ринок з неї давно переїхав, і називається тепер вона просто Головна. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Майже 100-тисячний Марібор – друге, після Любляни, за величиною місто Словенії (і в принципі одне із усього двох великих – у жодному іншому їх місті і 40 тисяч населення не набереться…). Тут ніби й немає нічого екстравагантного та унікального, тим не менш, все дуже затишне й фотогенічне. Стара Європа у найкращих своїх проявах і без натовпів туристів. 1. [Приєднана...

Читати далі...

Прогулявшись Сарнами, я поїхав далі углиб Рівненської області, у смт Володимирець. Воно примітне тим, що поруч проходить лінія вузькоколійки Антонівка – Зарічне, на якій збирався покататись. 1. Та спочатку пару слів про саме містечко. Воно невелике (9,3 тис. населення), в стороні від основної траси дуже тихе. Такі от майже пішохідні вулиці і будинки, вкриті «кабанчиком» – дуже типові для подібних райцентрів. [Приєднана...

Читати далі...