Відомий з 1420 року Дашів ще у середині 17 ст. доріс до рівня полкового містечка. З тих пір це, хоч і маленьке, поселення так чи інакше мало міський статус, нині являючись смт у складі Іллінецького району Вінницької області. Ну а за славне його минуле говорить ряд збережених пам’яток.

Із десятків тисяч сіл, які є в Україні, далеко не кожне може запам’ятатись своїм виглядом. Але це точно не про Сороку. При чому виділяється вона не чим небудь, а гігантських розмірів елеватором, який видно ще за кілька кілометрів. А заїхав я туди взагалі-то у пошуках старовинного млина.

Але про все по порядку.

Львів туристичний – це українське всьо номер один. Певно, найпопулярніше місто, усі принади якого давно розписані й розібрані під мікроскопом. Писати будь-що про Львів фактично означає банальність, нічим нікого тут уже не здивуєш. Але я все ж спробую.

Жовква замикала мою 4-денну осінню міні-відпустку на Галичині. Так, я здогадувався, що саме варто залишити на десерт. Хоч і маленьке, це містечко на Львівщині має чудовий історичний центр з не одним десятком збережених пам’яток і своїм неповторним обличчям.

Саме це відчуття мені найперше приходить на думку стосовно відвідин Крехівського монастиря та його околиць. Бувають же такі місця, які поєднують в собі і природну красу, і історичну цінність (адже це не просто монастир, а оборонний, справжня фортеця), і людей тут небагато.

Місце, яке приваблює, по-перше, замком – найбільшим у Львівській області та найближчим до Львова. Старе Село лежить в стороні від траси, але добратись сюди нескладно: «Богданчиком» від котрогось із «Ашанів» або приміським поїздом.

«Це неможливо!» - сказала Причина.
«Це нерозсудливо!» - зауважив Досвід.
«Це марно!» - відрізала Гордість.
«У Бібрці зупиніть, будь ласка.» - сказав я.

Точніше, якось так «у Бірбрбці…». Ні, ну правда, хіба можна придумати таку назву, що язик зламаєш?

Замок у селі Свірж значно поступається у популярності золотій трійці Львівщини (Підгірці – Олесько – Золочів), а дарма. Як на мене, саме він є найгарнішим замком України (серед бачених мною на власні очі, так точно). Ренесансний красень під червоним черепичним дахом височіє на мальовничому пагорбі над ставом просто посеред галицької малолюдної глибинки.

Здається, не так давно я чув про це місто хіба як про кінцеву точку відомого нафтопроводу, а от минулого року вдалось і побувати там, і походити вдосталь. Точніше, побродити.

З автобусу я вистрибнув десь на околиці, з неї і почав огляд. Пам’ятна каменюка свідчить, що Броди уже відсвяткували своє 900-річчя і є одним із найстаріших міст України.

Навіть якщо ви такі самі товстошкірі, як я, і жодним чином не відчуваєте впливу усяких там «місць сили» (а Чортів камінь, є таким місцем, безперечно), відвідати містечко Підкамінь Бродівського району усе одно варто. По-перше, із-за дуже гарної природи навкруги, монастиря-фортеці та й загального антуражу.