Хроніки всратої зимівлі. Частина 1: Льодовиковий період

2. У грудні було особливо прикро згадувати, що рівно за два роки до того я міг собі дозволити спостерігати за виверженням вулкана у Гватемалі, а тепер залишилося робити фото із серії «подивись, який прекрасний цей світ без наркотиків». І це ще не найгірший варіант зараз. Йобана, блядь, русня.

3. Кривий Ріг відіграв немалу роль у тому, що я тепер люто ненавиджу зими. Цей період у місті максимально всратий, з дикою сумішшю багна, ожеледиці, вітрів та хмарної сірості. Класичної білосніжної краси як в отих ваших інстаграмах я тут давно не пригадую.

4. Унаслідок перепадів температур з мінуса на плюс і назад іноді виходить щось цікаве.

5. Люблю такий хаос:

6.

7. Але переважно зима тут – щось таке:

8. Ще веселіше стало після замерзаючого дощу вночі з 7 на 8 січня, внаслідок чого майже все вкрилося льодяною кіркою.

9.

10. Уже потім це виглядало цікаво… наче якісь химерні цукерки.

11.

12. Але по факту наробило багато біди. Повалені й зламані дерева, вибиті вікна, обірвані й обмерзлі дроти електропередач. Ну її нафіг таку красу і взагалі зиму в цілому.

13. Брунькам у такому стані теж недобре, підозрюю.

14. У Тернівському парку була помічена навіть скромно прикрашена ялинка, правда, суто тому, що вона там росте постійно. Так-то ніяких ознак свята на вулицях не спостерігалося.

15.

16.

17. Нечастий для міста засніжений вигляд і річка Саксагань вдалині.

18. Ще трохи химерних льодяників:

19.

20. Та яскравих ягід, як же без них.

21.

22. Особливо гарний вигляд то все мало у вечірньому світлі.

23. Але телефон таке майже не витягував, та й не було у мене часу. Наступного разу буде фотоспам із Вінниці, де я мав куди більше можливостей зафіксувати щось цікаве.