Могилівка/Демидівка. Водоспади та глемпінг

Але спочатку прогуляємось у Демидівку. Між селами 6-7 км в один бік, які ми зрештою пройшли пішки. Якісь рідкісні автобуси з Вінниці сюди заходять, але неясно коли та яким шляхом.

Обидва села так чи інакше зав'язані на видобуванні граніту, де діючого, де завершеного. Завдяки цьому в Демидівку заходить залізнична гілка з виключно вантажним рухом, а в Могилівці мінімум одна вулиця багатоквартирних будинків (які, втім, у жахливому стані, можливо, бо видобуток уже всьо). Їх я не фотографував, як і цікаві хатки в Демидівці – таке зараз виглядає підозріло, і весь час хтось із місцевих маячив на горизонті.

2. Принаймні соняшникове поле з дороги фотографувати можна, не викликаючи підозр. Там якраз один здійнявся над усіма.

3. Через Демидівку протікає Рів (який впадає у Південний Буг у Могилівці), а яке ж то село, де на річці не загатили хоча б один ставок.

4. Майже по центру кадру з-за дерев визирає верх сільської церкви, але проти сонця його важко роздивитися.

5. На найвищому пагорбі над річкою здіймається… не млин, бо дуже вже далеко від води, але все ж складське приміщення колишнього млина.

6. Він примітний як кладкою з цегли й каменю, так і мальовничим розташуванням.

7. Ну а нижче греблі знаходиться те, що завдяки їй утворилося, і завдяки чому рідкісні туристи все ж знаходять Демидівку на карті – водоспад. Його називають найпотужнішим в області, повіримо на слово. Власне, там цілий каскад водоспадів. Цей вище всіх:

8. Нижче греблі Рів розливається у широкій кам'янистій долині.

9. По камінцях можна перестрибати річку на інший берег, звідки краще видно основні водоспади.

10. Їх саме накрила тінь від дерев, що дало мені змогу трохи погратися з витримкою фотоапарата.

11. Звідси також видно не-млин і якусь муровану арку прямо над водою.

12.

13. Окрім греблі, недавно на річці спорудили невелику приватну ГЕС, яка нині й контролює, скільки води одночасно виливається вниз. Було навіть, що водоспади зникли повністю, через що трапився серйозний конфлікт із селянами. Зараз якось воно та працює, а то було б прикро пропиляти сюди такий кілометраж у спеку й залишились ні з чим. Поки ми відпочивали на березі, на кілька хвилин вода пішла дужчим струменем, так що утворився ще один каскад лівіше від основного.

14. А основний став подвійним:

15. Видно, потік збільшують за якимось розкладом, бо саме в цей момент купатись прийшов місцевий дядько, і пішов рівно перед тим, як усе вернулося назад. Ну або він знайомий з працівниками ГЕС і попросив їх зробити персональне джакузі рівно в той момент.

16. Качки теж зацінили природу і навіть зависали на верхів'ї одного з каскадів.

17.

18. Але качок зустріти просто, а от побачити вперше в житті живцем рибалочку – то був успіх. І навіть сфотографувати, хоча б звіддаля.

18a. Цей милий хижак дуже обережний і від людей тримається на пристойній відстані. Ні мій фотоапарат, ні власний зір не дають можливості у повну міру помилуватися його яскравим забарвленням. Кадр нижче – збільшений фрагмент із кадру вище:

19. Ще пару знімків водоспаду на прощання, і пора підійматися наверх.

20.

21. Окрім природи, Демидівка може похвалитись непоганою, як для села, архітектурною спадщиною. На додачу до не-млина, ще дві цікаві будівлі знаходяться в центрі. Сільська школа – колишня поміщицька садиба. Ким були її власники, я знайти не зміг.

22.

23. По-друге, дуже красива Свято-Покровська церква (1909), гармонійно складена з цегли й каменю. Її я пам'ятаю і з попередніх візитів, але гріх таке не перезняти ще раз.

24.

А тепер настав час розказати про місце, де ми зависали більшість часу. У Могилівці все цікаве тяжіє до затопленого кар'єру, що завдяки кольору води отримав назву “Голубе озеро”. На його берегах з'явилася інфраструктура для відпочивальників, а трохи осторонь – глепінг.

25. Це поки не надто поширений у нас різновид житла для оренди. Сама назва означає “гламурний кемпінг”, і по суті це так і є. З одного боку, це просто стаціонарні намети на дерев'яній основі…

26. З іншого – всередині присутня певна цивілізованість: деякі меблі, включаючи ліжко з електропростирадлом, холодильник та ін. Майже ідеальний варіант для людей типу мене, хто любить і на природі побути, і не хоче заморочуватися з наметами, спальниками та іншою фігнею.

Туалети та душові спільні й знаходяться осторонь. У серпні вночі не було проблемою нагріти ліжко з допомогою електропростирадла, а от збігати в туалет – то вже свого роду екстрим. Тому все ж це на любителя, особливо восени. На холодну пору глемпінг закривається повністю.

27. Також необхідно мати добрий запас продуктів, бо магазини далеко. Основним інструментом для приготування був мангал, не рахуючи однієї спільної мікрохвильовки та чайника на рецепції.

Усього там штук 10 наметів на двох людей та один великий для я забув скількох. Хоча відстань між ними дотримана, їбучих екстравертів іноді добре чути, особливо якщо вони бухнуть. Але в цілому відпочинок тут має сподобатися, якщо не надовго.

28. Особливо чарівно то все виглядає після заходу сонця, з ілюмінацією ліхтариків та місяця й зірок над головою та під співи нічної комашні.

29.

30.

31. Окрім озера, місць, куди сходити, небагато. У ту ж Демидівку, думаю, ми забрели єдині за весь час існування глемпінгу. Є ставок, де можна половити рибу, якби я тільки це вмів.

32. У таких місцях обмежуюсь фотографуванням жаб хіба що. Зелена й руда.

33. Було неочікувано побачити котика у виконанні @lbws_168 у такій глушині.

За ставком починається ліс, куди одного разу також прогулялися, але сам він виявився… словом, рідко таке буває, що ліс можна назвати потворним, але це саме той випадок. Та ще й із найлютішими комарами, що я зустрічав за весь минулий рік.

34. Але й без нього відчуття близькості до природи там вистачає.

35.

36. У тому числі не надто приємного (для багатьох). Якийсь хрестовик топтав свою здобич біля входу в намет.

37. А всередині обжилась аргіопа тигрова, вона ж павук-оса. Її фото зазвичай супроводжують коментарем, що цей павук отруйний, забуваючи, що отруйні вони всі… от тільки отрута далеко не всіх може сильно зашкодити людині. А якщо його не займати, він мирно висітиме всі дні у своїй нірвані просто над моєю подушкою, перевірено.

38. Як ви вже зрозуміли, фотографій самого Голубого озера сьогодні не буде, не влізли. Але воно саме по собі таке, що заслуговує на окрему замітку. Тож далі буде.