2. Тунель
Кохання знаходиться на тупиковій залізничній гілці без пасажирського руху, вона
веде до артилерійської бази та деревообробного комбінату. Із вікна електрички
її відгалуження я запримітив лише завдяки купі запаркованих машин при дорозі.
Клевань – залізничне селище, тому приїхати сюди залізницею було цілком логічно.
3. Гостей
зустрічає масивний вокзал, настільки похмурий та відразливий, що я намертво
забув заглянути всередину – там на диво класний вітраж.
4. Аби
переконатися, що архітектурні смаки на цій землі були не завжди такі збочені,
треба пройтись понад коліями трохи назад у напрямку Рівного, щоби помилуватися
дерев’яним, буквально пряничним з виду старим вокзальчиком.
5. Нині
використовується як житловий будинок.
6. За компанію
до вітражу пропустив симпатичну водонапірну вежу, причому що прикро, он же вона
геть близько, але чомусь за деревами здалася нецікавою.
7. Вид на
вокзал з «міської» сторони:
Хмари над
Клеванню весь цей час явно говорили «тікай з села», тому довелось ховатися від
бурі в місцевому мішленівському ресторані та їсти ексклюзивний суп із пельменів
у компанії місцевих бухариків. Тим не менш, дощу так і не сталося, негода
пройшла мимо.
8. Вцілому
селище явно розділене на дві віддалені частини, ближча до залізниці і молодша
зветься Клевань Друга, а прив’язана до замку й траси, відповідно, Клевань
Перша. У її напрямку я й почалапав вулицями приватного сектору.
9. Цікавого там
нічого немає, але це для мене, а от серед місцевих здійняв справжній переполох.
10.
11. Одразу при
виході на трасу у луцькому напрямку відкривається перспектива на церкву Різдва
Христового (1777):
12. Нині вона православна,
але нетипова з виду, бо будувалася як греко-католицька. Дзвіничка також
пам’ятка архітектури, 1844 року.
13. Повз церкву
наліво уходить поганенька дорога, вона зрештою і приводить до замку:
14. Прохід до
брами насправді є високим арковим мостом, хоча про це і не здогадаєшся одразу.
З виду він схожий на міст Корецького замку , тільки тут я не знайшов стежки
вниз, та і не факт, що у тамтешній гущавині щось би побачив.
15. Бастіони
надзвичайно потужні, але розгледіти їх хіба в безлисту пору року ймовірно. Якщо
проводити далі аналогії з Корцем, там теж руїна і суто випадково немає кількох
мільйонів тугриків на її реставрацію, але принаймні хащі навколо замку хтось
розчищає (там на місці це сприймалося як належне). А от у Клевані зовсім начхати
на свій замок і громаді, і її очільникам.
16. Покинута і
сплюндрована твердиня в чужих звітах часто згадується як місце прихистку
маргіналів і наркоманів, тому йти сюди ввечері було ніби й не зовсім розумно.
Із місцевих у замку виявилося пару чотких пацанчиків з колонкою, з якої волав
репчик (то їх транспорт у кадрі), але куди більше здивували натурально потоки
туристів, у тому числі з дітьми, що весь цей час приходили невеликими групками.
От кого не очікував побачити в такому місці у таку пору.
17. Так чи
інакше, живі люди помітно рятували атмосферу цього вкрай гнітючого місця.
18. Замок
почали будувати за Михайла Чорторийського в 1475 році, закінчили в 1561, а вже
в 17 столітті він втратив оборонне значення і почав перебудовуватись то в
єзуїтський колегіум, то в гімназію. Але навіть стільки віків потому його
будівлі вражаючі, і це ще для мене особисто цегляні замки завжди менш цікаві за
кам’яні.
19. Потім
настало 20 століття і все неочікувано пішло по пизді, а замість колегій і
гімназій в цих стінах завелись пересильний пункт НКВС, інтернат, СПТУ, зрештою
лікувально-трудовий профілакторій для алконавтів.
20.
Профілакторій припинив своє існування в 1988 році, залишивши по собі відверті
руїни, стан яких за наступні роки тільки погіршується.
21. Можна
скільки завгодно блукати приміщеннями і коридорами, от тільки толку.
22. Як у нас
водиться, сходи на верхні поверхи просто розбили.
23. Убога
радянська плиточка вкрай сюрреалістично поєднується з віковічною цегляною
кладкою.
24.
25. Ще трохи
замкових фото:
26.
27. Підземелля
також умовно доступні, та спускатись зовсім не хотілося. Традиційно є легенди
про довжелезний таємний тунель, у даному випадку до сусідньої Олики, а це 11
км, тому повірити важкувато.
28. По іншу
сторону траси відносно замку та церкви знаходиться масивний костьол
Благовіщення, що постав у 1610 році за тих же Чорторийських.
29. Тут
відвідувач був лише один, зате з дроном і під прискіпливим контролем місцевих
підростаючих гідів, що з кулеметною швидкістю засипали його випадковими фактами
з історії костьолу, плавно підводячи до головного – «а нам туристи іноді гроші
платять, за те що ми розказуємо».
30. У двір
потрапити нереально, відчиняють його лише на служби в неділю та на свята.
Ксьондз приїжджає із Луцька.
31. Та доля
храму всяко краща, ніж у замку, він діючий і помалу реставрується.
32. Для повного
комплекту залишалося сфотографувати дзвіницю та йти ловити автобус до Рівного.
Незважаючи на пару прикрих упущень, вертатися заради них у Клевань чомусь
зовсім не хочеться, навіть якщо це буде по дорозі.
Коментарі
Neon@
14.09.21, 19:55
Кльовий репортаж їз яскравими мовними оборотами
visnyk
24.09.21, 21:30Відповідь на 1 від Neon@
Та наче навіть не матюкався.
Хоча ні, стоп...
Neon@
34.09.21, 22:45Відповідь на 2 від visnyk
коли в тему, то навіть імпозантно
яНат
44.09.21, 23:01
Nech sa paci
55.09.21, 13:19
Про дерев'яний вокзальчик, здається, вже читав-бачив-чув.
Щойно подивився по мапі — і здивувався, що залізниця Рівне–Ковель елегантно оминає Луцьк через Ківерці. Рано чи пізно Oleh Hudzeliak запиляє звідти відосик cab view:
https://www.youtube.com/channel/UCw0p6oinZ_kxkFxQAkZUXtg
visnyk
65.09.21, 19:10Відповідь на 5 від Nech sa paci
Так, але всі поїзди все одно в Луцьк заходять, роблячи в Ківерцях дві зупинки.
Nech sa paci
75.09.21, 21:30Відповідь на 6 від visnyk
Ото Ківерцям пощастило!