Базальтові стовпи та блакитні озера

Однією із найбільш ефектних у візуальному плані гірських порід є базальт, що під впливом природних чинників утворює височезні стовпи правильної форми. Вони мальовниче нагромаджуються, утворюючи чудні гори, які ні з чим не сплутати. На нашій планеті він досить поширений, базальтові стовпи можна побачити в Ісландії та Німеччині (де був особисто), Вірменії та Ірландії (тільки чув), а от і в Україні також, причому в рівнинній Рівненській області, хоча це взагалі-то гірська порода. Знаходиться це диво природи біля села, яке так і зветься – Базальтове.

Автобуси з Рівного до Базальтового ходять разів вісім на день (і десь так само мали би назад, але зворотній розклад традиційно фіг знайдеш), відправляються з автостанції «Чайка». В старенькому автобусі мені й решті пасажирів компанію склало невеличке циганське сімейство на сім душ, яке, на щастя, зійшло в Костополі, а в движку самого автобуса так щось торохтіло, що хоч зрештою доїхали, то й на тому спасибі.

2. Незважаючи на статус геологічної пам’ятки, базальт із родовища активно видобувається з 1861 року (якщо не раніше) й донині, і бруківка у якомусь Відні, Кракові чи Львові може чисто випадково виявитися саме звідси. Усього є чотири кар’єри, по два обабіч траси з Базальтового на південь, ближчі до села відпрацьовані, дальші – діючі. Я подивився обидва ближні, починаючи з північно-західного. Само собою, по закінченні робіт кар’єри швидко заповнилися водою.

3. І так само логічно, що це диво природи не може не бути популярним серед людей, тому по правді виглядає якось так:

4. Озера облюбовані і відпочивальниками з палатками, і зальотними туристами на день типу мене. Я застав цілий автобус школоти, благо, вони вже збиралися їхати далі. І то початок червня, а у високий сезон я взагалі би не радив сюди потикатися. І все ж там чарівно:

5. Спустився до води.

7. Знизу видно і стовпи.

8. Забігаючи наперед, на цьому кар’єрі вони менш ефектні. Та все одно різноманітні.

10. Знову піднявся нагору. Звідси чітко проглядається межа мілини й основної частини кар’єру, що глибиною може сягати до 15 метрів.

11. Світлий виступ вдалині – то піщаний відвал, перетворений на дикий пляж.

12. На озері є острівець, що зветься островом бля Кохання, звісно ж. Немає у нас інших назв для островів.

13. Понад берегом побрів за годинниковою стрілкою у напрямку пляжу, попутно пострілюючи фотоапаратом на озеро…

14. …на стовпи…

15. …на промислових монстрів, за якими видніється село.

16. Синя парасолька видає місце стоянки палаток.

17. Якщо піднятися на відвал західніше озера, можна побачити долину Горині:

18. А це пляж, поки порожній, бо після весни вода ще холодна.

19. Зверху виглядає явно краще, ніж знизу, хоч я і спустився. Наприклад, тому що ноги носять, а попутно влаштував фотополювання на улюблених дракончиків.

20.

21. Назад до траси…

22. За якою практично одразу починається другий кар’єр, що миттєво перевершив усе побачене до того.

23.

24. Будки охоронців чи робітників вони дарма не прибрали, та це переплетіння водойм неправильної форми, острівців та перешийків все одно вражаюче:

25. Цей кар’єр залишили зовсім недавно, бачив на фото 2016 року його в зовсім іншому стані – куди нижче рівень води й краще видно саме базальт (хоч і не сказати, що від затоплення його вид погіршився). І екскаватор цей стояв повністю на суші.

26. Погляд зверху:

27.

28.

29. Присутність свинолюдей відчувається, на жаль. І це ж не те місце, де неважко зібрати ті пляшки за бажання…

30. Безпосередньо до води можна злізти по стовпам, можна піти в обхід. Я вибрав другий варіант, хоча йти виявилося пристойно. Зате там зовсім інші види:

31.

32. Будки, таке відчуття, після робітників використовувалися безхатченками, хоча де б вони взялися в селі?..

33. Базальт, ціле море охеренного прекрасного базальту:

34.

35. Знизу виглядає інакше, ще й від освітлення міняє колір.

36. До діючих кар’єрів не ходив. Там мають бути приблизно ті ж стовпи, тільки без води. Фото в інтернеті є, але не скажу, наскільки там легально й безпечно можна пройти. Натомість ось вам ще пару знімків бомбезного другого озерця:

37.

Під час буму видобутку базальту на початку 20 ст. населення Базальтового (раніше воно звалося Яновою Долиною) могло доходити до кількох тисяч людей, а зараз близько 460 чоловік. В той же час розгорнулося активне будівництво селища за моделлю робітничої колонії австрійського архітектора А. Лооса. Теоретично, залишки цього планування і зараз можна було б пошукати на прямокутних сільських вулицях, та на зупинці чекали люди, і гріх було не скористатися цією вірною ознакою наближення автобуса. Хоча в принципі там головне якось подолати 20 кілометрів до Костополя, а далі проблем з транспортом уже точно не буде.