Ганнівка. На краю залізного серця

Мова про село Ганнівка, історично це північний Кривбас, самий його край. Хоча на шляху між Кривим Рогом та Жовтими Водами Ганнівка умудряється відноситись до Петрівського району Кіровоградської області. Щоб потрапити куди нам треба, виходити краще не в центрі, а на першій зупинці, біля пам’ятника Костянтину Пестушко, він же Кость Степовий-Блакитний.

2. У Ганнівці він народився, тут і загинув, маючи всього 23 роки, але це коротке життя вийшло більш насиченим, ніж у деякого за всі дев’яносто. Під час громадянської війни устиг повоювати проти більшовиків і як командир групи, що підпорядковувалась Махну, і за Холодноярську республіку, де дійшов до чину Головного отамана, а географія його активності простягнулась від Київської губернії до Херсонщини. Відмітився він і в моєму рідному Кривому Розі, захоплення якого почав із заколоту прямо у військкоматі, силами новобранців, яких хотіли завербувати в Червону армію.

3. Від зупинки до мети три з копійками кілометри абсолютно прямої дороги, перпендикулярної до основної траси. Під пильним спостереженням місцевих:

4. Повз автентичні хати й господарські споруди.

5.

6. Від деяких уже залишилось щось таке, хоч їх і незначна кількість.

7. І там все одно хтось живе, та точно не люди.

8. Ганнівка пласка як таріль, але мальовничі місця там все ж є.

9.

10. Єдину нерівність рельєфу створює річка Жовта, долину якої видно час від часу паралельно вулиці.

11. Фотографію воріт крайнього двору я запоров, але викладу все одно, дуже вже символіка на них незвична.

12. А там починається відкритий безмежний простір.

13. Не те щоб щось унікальне, але після затяжної зими і сраного гівна, яке було замість двох перших місяців весни, зловив себе на думці, що мені просто неймовірно приємно дивитися на траву.

14.

А там серед степу неочікувано виринають пагорби, отже, ми вже прийшли до мети. Мова про відпрацьований Кочубеївський рудник та однойменний кар’єр (назва яких походить таки від прізвища козацьких старійшин Кочубеїв, що переродилися з часом у російських дворян з чималими земельними володіннями, у тому числі і в Ганнівці).

15. Не знаючи де спуск, навмання ми підійшли майже з протилежного боку, звідки його добре видно. Засмутило, що якісь виродки і тут змогли влаштувати смітник (шматочок якого вліз в нижній кут кадру), хоч і поки невеликий на тлі всього кар’єру.

16. Дерев’яні артефакти, що видніються вдалині – залишки декорацій фільму «Червоний», який частково знімали саме тут кілька років тому. З тих пір їх вже встигли порядно розтягнули на дрова, залишивши тільки напис «Ударный труд – короткая дорога домой». Майже як Arbeit macht frei.

17. Підозрюю, завдяки фільму з’явилися і сходи вниз, попри відсутність декількох сходинок, поки що цілком прохідні. Коли догниють, нестрашно, збоку існує запасна стежка. Але поки є, виглядають дуже епічно, що згори, що знизу:

18.

19. Через невелике підземелля можна пройти далі всередину кар’єру, що ландшафтом нагадує який-небудь скельний район.

20. І з масою ходів-печер.

21. Пласт руди тут невеличкий, тому виробки тривали недовго, у 1904-14 рр., сумарно добули 50 тис. тон руди. Після чого залишились штольні довжиною 250 метрів (всі цифри із сайту «Україна Інкогніта»). Нині це один із найстаріших збережених рудників України.

22. Ми обслідували майже всі ходи, углиб вони заходять недалеко і заблукати малоймовірно, але достатньо, щоб пройнятися аурою справжнього підземного світу (а от про можливість обвалу не скажу, хз).

23.

24. Атмосфери додавали розкидані деінде кістки, котрі бозна звідки тут опинилися.

25. Вибір ходів багатий, ось такі, де треба лізти навколішки, можна проігнорувати. Але й решта переважно вузькі-низькі, темні й вологі, а комусь сотню років назад доводилось провести тут значну частину життя.

26. Криворізькі надра у розрізі:

27. Одна з печер особливо велика, крім того, в глибині розділяється на два вертикальні яруси.

28. І тут уже не кістки, а черепи навіть.

29. На верхній ярус потрапити без спорядження малоймовірно, а на нижньому скоро починається вода по щиколотки. Це один з небагатьох, який так і не пройшли до кінця.

30. Для очистки совісті піднялися на протилежний борт кар’єру, аби впевнитись, що нічого не пропустили. Звідси видно панораму самого руднику та околиць.

31.

32. Дорогою назад поклацав ще трохи пасторальної сільської мімімішності.

33.

34. Якщо придивитись, стає помітно, що і щенята, і його Котєйшество під надійною охороною.

35. Повернулися до Костя Пестушка, звідки залишалося недалеко до зупинки в центрі. Біля пам’ятника і далі над дорогою зробили справжню цивілізацію, тільки лавочки поставили якось тупо лицем до дороги, ну і відповідно популярністю вони не дуже користуються.

36. В обрізці дерев теж знають толк.

37. Локальний маркетинг.

38. Але взагалі село виглядає живим та розвиненим. Побажаємо йому залишатися таким і надалі.

39.