Поклик білої тиші

2. Вечір.

3. А от що за така примітна труба у мене на виднокраї, ідентифікувати не можу.

4. За красу за вікном, буває, не тільки сонце відповідальне.

5. Продовжу котиками, як же без них.

6. Окукляється:

7. Потім диво-дивне сталося, але таки пішов сніг. У Вінниці його не було фактично з позаминулої зими, тому дійсно подія видалась неабияка. Це вже зараз він встиг заманати по самі гланди. Над парковим озером одразу ж виросли сніговички:

8.

9. Та і парк навкруги став помітно симпатичнішим, ніж у звичному до цього стані сірої мряки.

10.

11. Матриця трішки дала збій і випустила клонів.

12. Десь незадовго до того я відкрив для себе досі незвідану дику частину парку, яку умудрявся не помічати впритул протягом цілих років проживання у декількох хвилинах ходьби звідти. Поки ці хащі не оптимізували під будівництво чергового дуже потрібного ЖК чи ТРЦ, гуляти там просто кайф:

13.

14.

15. Як і випадково знайдений неподалік атмосферний місток, що зовсім не в’яжеться у смисловому плані з цивілізацією навкруги (150 метрів до найближчої багатоповерхівки, 200 до трамвайної зупинки). Треба буде його і в теплу пору відвідати.

16. І гуляють тією частиною парку не домашні розбалувані собаці, а нормальні такі вовкулаки.

17. Контраст.

18. Іншого вільного дня вибрався на Сабарів, де, здавалось би, уже нічого нового для себе не побачу. Врятували ситуацію качки, котрих там зібралось перечекати морози, певно, кілька сотень – я такої їх кількості в житті не бачив. Це лише невелика частина:

Сабарівська ГЕС одночасно виконує роль дамби, перетворюючи Південний Буг у межах міста на водосховище. Нижче дамби з-під землі виходить величезний колектор, з якого у річку шурує потужний потік теплої коричневої жижі, передаючи духмяний привіт Ладижину, Гайворону, Первомайську, Миколаєву, ну і всім іншим нижче за течією. Думається, то все ж не каналізація у звичному розумінні, а стоки від очисних споруд за Сабаровом, але виглядає все одно не дуже.

19. З іншого боку, завдяки вливанню теплої рідини річка на кілька сотень метрів нижче не замерзає навіть у найлютіші морози, даючи птаству можливість перечекати найскладніший для них період.

20.

21. Качки, хай їх ніби в наших краях зараз не полюють, при появі людини на березі одразу ж здіймаються і відлітають в сторону. Скористався цим, щоб трохи «половити» їх у польоті.

22.

23.

24.

25. І гарні ж вони, у статичному положенні в тому числі.

26.

27. Серед качок затесалися і лиски. Добре, що сильні морози скоро відійшли, давши їм усім більше шансів протриматися до весни.

28. Крім суто практичної користі у порятунку пташок, колектор додав ще й краси: за рахунок випаровування теплої води, дерева над його виходом вкрилися інієм. Так це виглядає з протилежного берегу:

29. І зблизька.

30. Краса, і яка різниця, що у неї такий неприглядний бекстейдж.

31.

32. Наостанок, як же було не познімати улюблені трамвайчики на снігу?

33.

34. Шукав ракурс, де рейки вигинаються і таким чином надають своєрідної динаміки застиглому на фото вагону, і щоб на задньому плані залишалося як можна менше відволікаючих об’єктів. Зрештою найбільше в цьому плані мені сподобалось місце на перегоні між 9 мікрорайоном і зупинкою 100-річчя вінницького трамваю.

35. Це ж місце вночі:

36. Затишок новозбудованих спальників.

Снігу ставало дедалі більше, але вже встиг набриднути (мені б і двох днів вистачило для фото, а далі приберіть, будь ласка, цю мокру погань і поверніть мої улюблені +30). Тому уже з нетерпінням чекаю на прихід тепла, а з ним – і кращих можливостей для подорожей.