Генічеська Гірка та її море

ГенГірка, як її звуть скорочено, має 500 мешканців, хоча влітку ця цифра зростає в кілька разів. Навіть у «мертвий» сезон-2020 тут було досить людно, як на мене. 4 із 5 сіл Арабатської стрілки згруповані на її північній стороні, за крайнім Стрілковим невдовзі починається «кордон» з окупованим Кримом, а ще там понад 70 кілометрів безлюддя і бездоріжжя, за якими аж в основі коси єдине приписане до Криму крихітне Соляне і загадкова Арабатська фортеця, до якої я встиг впритул у 2013 році.

2. Забудова ГенГірки хаотична і цілком відповідає типовому уявленню про село-курорт. Деінде серед вулиць вклинюються маленькі солоні озерця.

3. Запам’яталось чимало отаких великих квітів, що прикрашають двори ззовні.

4. Є всякі атракціони-розваги, переважно розраховані на молодше покоління (як і Генічеськ, це дитячий курорт найперше). Міг би проїхати втретє за відпустку на оглядовому колесі, але воно тут вчетверо дорожче, ніж в Херсоні чи Новій Каховці, тому нафіг. Як і взагалі ціни очікувано вищі, ніж на великій землі, зокрема мої найдорожчі ночівлі з кількох місць по області були саме тут. А от кафе-їдальні за співвідношенням ціна/якість порадували, як і початком роботи деяких в 7-8 ранку, що дуже актуально, коли в готелі сніданок не подають.

5. Слово «гірка» у назві села присутнє не випадково, тут і справді знаходиться найвища точка Арабатки, за яку в Другу Світову велись неслабі бої, відповідно присутній меморіал:

6. Поруч вписалася церква.

7. Окрім більш відомого Генічеського озера, поруч є ще одне, Зяблівське. Розташоване воно на крайньому півдні, за ним уже починається Щасливцеве. Якось прогулявся і до нього. Озеро розділене навпіл рукотворною дамбою.

8. Взагалі натикнувся на нього в якомусь хіт-параді рожевих озер України, хоча особливих ілюзій не мав. Якби воно було дійсно рожеве, тут би теж уже паслись натовпи інстаграмерів. А так звичайний солончак, хоч і мальовничий.

9. В принципі, якщо придивитись, місцями специфічний відтінок є. Причому спостерігав я його тільки на північній частині, хоча на супутниковому знімку червоною виглядає південна.

10.

11. У будь-якому випадку, озера – моя слабкість, тому не шкодую, що прийшов.

12. Як і в інших подібних, береги являють собою в’язке болото, так що до води так просто не підійдеш.

13. Та повернусь до моря. Покажу його не людним вдень, а на світанку, який вдалось піймати якраз завдяки оцій резервній другій добі (у перший ранок ішов дощ).

14. Атмосферу помітно оживляли мартини і жайворонки, не ті, що птахи.

15.

16. ГенГірка подібно до Генічеська лежить на березі Утлюцького лиману, тому море тут аналогічно мілке. Удосвіта очевидно був відлив, так що навіть оголились піщані острівці за декілька десятків метрів від краю пляжу.

17. Сонце для пристойності трохи сховалося в хмару.

18. А потім таки почало шпарити красу.

19.

20.

21. Порадувала пара моржів (хоч і серпень, вранці було досить зимно). У сенсі більшого розмаїття фону для фото порадували.

22.

23. А там остаточно розвиднилось і почався новий літній день. Наступного разу нарешті вирушаємо до озера.

24.