Відголоски сіро-золотої осені. Частина хаотична

2. Поїхав звично до більшого із Вишенських озер, де чекало саме розчарування. Воно так заросло очеретом, що і води не видно у східному напрямку (де все одно неможливо було побачити сонце), плюс поява нового мікрорайону наступає. Правда, там поки об’явились лише якісь всраті протестанти ВНЕЗАПНО з правами на цю землю, щось перерили і загадили підхід до джерельця, тому що пішли ви нах, шановні громадяни. Погляд на південь:

3. Через приватний сектор покотив у парк. Комусь сьогодні пощастить

4. У парку всяко цікавіше з такою видимістю.

5.

6. Дівчина, що тікає в непроглядну імлу, сама собою просить вигадати тут якусь цікаву історію, та мені лінь.

7. Якщо довго вдивлятись, усе ж можна розгледіти протилежний берег, який насправді близько.

8. І тут теж.

9.

10.

11. Добре, хоч зрідка можна було вловити сонце. Якраз доречно згадати, що в короткому дні є свої плюси – тепер воно сідає південніше і захід видно з моїх вікон, спрямованих на південь.

12. А в парк можна мотнутись навіть у обідню перерву, якщо є заради чого. Типу золота осінь:

13.

14. Без котиків було б не то. Ці живуть біля будівництва церкви за парком Дружби Народів, але фотографуються неохоче, у першого навіть на морді написано, наскільки.

15.

16. Парк при лікарні ім. Ющенка, не того, що ви подумали. Хоча майже вся Україна в помаранчевій зоні натякала в ті дні.

17. Традиційно найбільш заселений білками, і в ці дні якраз було доречно занести їм благодійну допомогу у виді волоських горіхів. Але в цьому році навіть білок мало.

18.

19. Зате нарешті знайшов у ньому відносно відому дубову алею, питання тільки в тому, як я її умудрився шукати декілька років. За цей час три дуби зрізали, збоку на неї наступає будівництво нового мікрорайону, а перспективу з обох боків паскудять високі паркани. Паркан я зафотошопив, але в реальності він нікуди не дівся.

20.

21. Арка Центрального парку. Тут теж фільтрами нормально приклався, бо початкове фото було геть чорне проти сонця.

22. У нічному варіанті.

23. Трохи походив-потренувався у нічній зйомці. Темрява наступає рано, а від холоду і людей навкруги менше. З ними я так і не зміг порозумітись, на відміну від міста, у якому ми всі живемо.

24. Між тим, значна частина цих фото зроблена 8 листопада, мій особистий святковий день – цього року вже шість років життя у Вінниці. І саме цього року значущість цього факту відчувалася найкраще, коли ніде не можна виїхати, але навіщо, коли ти уже осів у найкращому районі найкращого міста України. Як просто іноді упіймати ейфорію.

25.

26. Теплі ліхтарі середмістя.

27.

28. Проспект Космонавтів.

29. Оновлена вулиця Замостянська. Якраз давно хотів подивитись на їхні ліхтарі вночі.

30. Трамваї там теж мотаються, як неодмінні та звичні символи міста.

31.

32. На противагу синім – червоні робочі трудяги у службовому трамвайному парку. На сьогодні ними і закінчу.