Світанок бледської краси

2. Орієнтуючись по навігатору, хвилин за п’ять дістався набережної. Серед темряви виділявся замок на скелі, котрий виявився з підсвіткою, а десь зовсім близько хлюпотіло озеро, поки що невидиме. Але я відчував, що воно поруч.

Невеличке містечко (8,2 тис. постійного населення) з інтригуючою для наших вух назвою Блед лежить на східному березі таки Бледського озера (насправді воно вимовляється по-їхньому Блейське єзеро, але…). Тобто щоб зустріти світанок, треба було обійти його майже наполовину по периметру і видертись на одну з кількох вершин на тій стороні.

3. Стежка нагору – цілком дика й крута ґрунтова стежка, трохи слизька після дощу, але заліз я вчасно. Якраз коли вже фотоапарат зможе щось витягнути.

4. А через кілька хвилин почалася магія.

Блед – головна візитівка Словенії, найбільш інстаграмне та листівочне місце, із популярністю якого може потягатися хіба що Любляна. Знайти тут щось нове чи оригінальне досить проблематично, але це не відміняє головного – виглядає то все дійсно фантастично. Здається, що красиві фото тут можна зробити навіть на калькулятор, випадковим чином підкидуючи його в повітря.

5. На скелі з північного сходу над озером нависає тисячолітній замок, найдавніший у Словенії. А на острівці – церква Успіння Діви Марії 17 століття. Читав, що це єдиний острів у країні, хоча в таке й важко повірити на перший погляд.

6. Околиці не менш фотогенічні.

7.

8. Неодмінним заднім планом виступають обриси гірських вершин. Долина, у якій лежить озеро, знаходиться в Юліанських Альпах.

9.

10. Та чи не найбільше я забалдів від туману, що ганяв низовиною з південної сторони.

11.

12. Сільце з того боку так і зветься – Село-при-Бледу.

13.

14. Світанок та імла:

15.

До речі, на горі в цей момент я був не один. В паралелі туди зібралися ще чоловік шість, що зайвий раз свідчить про надмірну популярність місця (не всюди ж є такі точки, куди знайдуться бажаючі дертись затемна лісовими слизькими стежками).

Ця гора називається Мала Осойниця, поруч є ще дві з оглядовими майданчиками. Велика Осойниця далеко і види звідти мають бути не дуже. Прикинув, що встигаю на третю гору – Ойстрицю. Вона нижча за Малу Осойницю, тому перебіг швидко, ще до сходу сонця.

16. Там також були люди, фотографували, запускали коптери чи просто сиділи, загіпнотизовані красою.

17. Замок.

18. Гори аж до самого неба:

19.

20. Дочекався, поки сонце остаточно виповзе із-за гір, і з чистою совістю побрів униз.

21.

22. Назад вертався іншим берегом, аби обійти все озеро по периметру. З цього боку кемпінги, пляжі, спортмайданчики, екостежки.

23.

24.

25. Залізнична станція Bled Jezero – далеко від центру містечка і не має прямого сполучення з Любляною. Добиратись сюди краще автобусом.

26. Йти швидко не вийде, а фотоапарат прибирати взагалі не приходиться.

27.

Такий ранок став своєрідною сатисфакцією за вчорашній жахливий день – прибути сюди я мав ще напередодні. Але довірився туркам, бо тільки у них був варіант з перельотом саме за ніч, понадіявся, що встигну в пересадку трохи менше двох годин… і перший літак мені її всрав.

В новому (пафосному, але безтолковому) аеропорту Стамбула мені видали квиток на найближчий рейс і талончик на їдло, але перший день із чотирьох пропав, бо прилетів у Словенію не зранку, а під ніч. Зрештою за наступні три дні я увімкнув турборежим і все одно переглянув майже все що планував, крім урочища Вінтгар біля Бледу. Але якщо колись повернусь у Словенію, то у будь-якому разі знову сюди приїду, надто вже місце нереальне…

28.

29.

30. Також не заліз і на замок. Хоча по суті це лише черговий оглядовий майданчик, тільки платний.

31. Церква св. Марії під замковою горою:

32. Люди тим часом почали прокидатись і виповзати на вулиці, скоро їх тут буде тьма. Але поки ніщо не порушує гармонію, качки плавають, гребці гребуть.

33.

34. Новітня дерев’яна капличка:

35.

36. Містечко Блед, яке саме по собі не особо цікаве, а швидше така собі глобальна нічліжка і їдальня для туристів (яких, підозрюю, у сезон в рази більше, ніж постійних мешканців).

37. Зрештою, мені ніщо не заважало вдесяте перекроїти свої нещасні плани і залишитись тут на день. Але прогноз погоди обіцяв дощ, і хмари почали затягувати небо, підтверджуючи його правдивість. Тому виселився з готелю і поїхав на інший край Словенії, туди де сонечко і спека.

38. Водонапірна(?) вежа:

39. Одна з численних туристичних вілл: