По-перше,
популярність йому забезпечує печера Кришталева на південно-західній околиці
села. Цей регіон взагалі дуже багатий на карстові печери, серед яких Кришталева
– одна з найвідоміших та пристосована для проходження навіть аматорами.
Але цього разу
я в ній не був. Причин на те можна придумати декілька, основна з яких – моя
байдужість до спелеології протягом останніх років. Ну і взагалі це діло не для
мандрівника-одиночки, вийшло б дуже дорого і по грошам, і по часу.
Зате подивився
замок, до нього і підемо. Столиця далеко:
Привіт із
братнього Киргизстану:
Таких чудних
колодязів ще не бачив.
Сіренька
церква Покрови Пресвятої Богородиці (1856).
Привіт самі
знаєте з якої епохи:
І прямо за
будинком культури замок.
Із дороги
виглядає оптимістично, але насправді ці дві вежі – все, що лишилося.
Збудований у
1639 р. родиною Контських, що на той момент володіли селом. Далі все традиційно:
замку прилітало від турок, татар і козаків. Із втратою оборонного значення
спочатку використовувався як житлова резиденція, а потім його дозволили
розтягати селянам на каміння.
У 1920-х роках
була спроба відновлення Подільським туристично-краєзнавчим товариством, в одній
із веж організували щось типу готелю(!). Ніби й важко віриться, але ж і в
вінницькій водонапірній вежі був гуртожиток колись.
Далі настав
совок, який при прокладанні траси (раніше на її місці був яр) зніс руїни
надбрамної вежі і рештки мурів. У 1990 р. провели реставрацію того, що
лишилося.
У вежі можна
заглянути, неочікувано приємно, що їх розчистили від сміття. Цікаво, що під
твердинею теж є печера (так і називається, Замкова) з розвіданими ходами на 39
метрів, тільки лаз завалений, найпевніше.
На північ від
замчища відкриваються види на такі милі подільські простори й долини.
Типова
церква-новобуд із фальшивої вагонки під дерево, яскраво-синім дахом і
чужорідною золотою цибулиною.
Трішки пізніше
я аж уху їв, коли взнав, що насправді вона 1760 року. Це просто дика срана
рвань! Як у казці антилопа доторканням перетворювала все на золото, так наші
естети все що чіпають, перетворюють на гівно.
Погляд на
замковий двір зсередини.
Поруч є
костьол 18 ст., аскетичний і відверто оборонного вигляду. Так і є: його
перебудували з колишньої порохівниці.
І пішов далі,
вниз-вгору-вниз… Назва «Кривче» якнайкраще описує його єство.
Шляхів до
наступного села, Сапогова, було два, автомобільна дорога чи стежка понад
Циганкою. Вибрав другий варіант, про що не шкодую і вам рекомендую, раптом
колись кому стукне в голову повторити цей маршрут пішки.
Тиша там і
краса, а ззаду вдалині проступають обриси замку.
Як для села
осторонь великих доріг, Сапогів (876 чоловік) виглядає досить пристойно. Тут
лише одна пам’ятка – виконана в типовому подільському стилі триверха дерев’яна
церква Святого Миколая (1777).
Маленький
гармонійний шедевр, хочеться, щоб і про нього знало ЮНЕСКО та тому подібні.
Звертає на себе увагу, наскільки правильно виконана реставрація – особливо
ґонт, що найскладніше у таких випадках. Після побаченої в Кривче рогульні, це
як бальзам на душу.
Дзвіниця також
тримає марку.
У церкві якраз
готувалися до вінчання, тому всередину не заходив, трохи поблукав тихенько
збоку.
Від церкви до
траси ще 2 км ґрунтової зі щебнем дороги, доїхати неспішно можна (це для тих,
хто на машині вибереться). Попутку до Борщева піймав швидко… Далі буде.
Коментарі
Анна-Марія
113.12.19, 19:53
visnyk
213.12.19, 19:59Відповідь на 1 від Анна-Марія
Кривче знають усі, хто цікавиться печерами, а от Сапогів - то да, то для естетів)
atttonikam
313.12.19, 22:02
фотки можно ложить размера побльше...
тогда при сохранении они будут большие(в кеше сайта)
а для этого сайта фотки автоматом будут уменьшены...(самому ненадо уменьшать..)
это к тому что фотки редкие и надо получше размер...и качество(по возможности..)
visnyk
413.12.19, 22:58Відповідь на 3 від atttonikam
Так сайт їх стисне все одно до ширини стрічки (майже як є зараз
) а от таке зберігання платне. Мені простіше вислати особисто оригінал фотки, якщо комусь цікаво.
анонім
513.12.19, 23:08
теж чув про Сапогів, хто цікавиться той знає