Надвірна та її замки

Щоправда, старовинну дерев’яну церкву (її видно одразу ж з автостанції) спотворили блискучою туфтою. Дзвіниця на той момент ще тримала свій більш-менш автентичний вигляд.

Одразу вирушив до замку, який на околиці, але й дорогою є що глянути. Костьол 1937 року, в основі якого лежить споруда ще початку 17 ст.

Пам’ятник «100 років надвірнянський нафті». Надвірна – це наш міні Кувейт, де щороку добувають 200 тис. тонн нафти і 170 млн. кубометрів газу.

І просто…

Замок знаходиться на краю міста зі сторони села Пнів, і в історію увійшов саме як Пнівський. Просто заглиблюємося в приватний сектор і раптом за останніми хатами бачимо цілком ще пристойні руїни.

Він виник у 16 ст. і був свого часу однією з найпотужніших твердинь Прикарпаття. Окрім природного захисту від нападів татар, ще виконував роль митниці, бо стояв понад великим торговим шляхом. Коло митниці зупинялись і селились люди, так і виникло місто Надвірна. Але це лише одна із версій.

Я узяв слизький від трави замковий пагорб штурмом, хоча це і необов’язково

Гори на заході.

З часом геополітична обстановка навколо змінилась, замок почав втрачати своє оборонне значення і використовуватись з іншими цілями. Імовірно на початку 19 ст. його зовсім покинули.

За Незалежності пару разів пробували починати реставрацію, місцями видні сліди робіт, яким так і не судилось завершитись. У 2010 році тихий потічок, що протікає мимо замку, вийшов з берегів і підмив Східну вежу.

Відкриті досі якісь підземелля.

Усередині однієї із веж.

Місцеві ще й навідуються в це місце, із-за чого воно не виглядає таким вже покинутим.

В’їзна брама.

Культурна дорога для тих, кому лінь штурмувати пагорб.

Із нього відкриваються види на місто:

Назад вертався другорядною дорогою, що огинає замок із півдня.

Пізнавані міські верхівки.

Ціла банда.

Якраз одна із нафтових качалок.

І бозна-що за чудо вдалині.

Дещо відокремлений від Карпат гірський масив Старгора.

А тепер саме місто. Греко-католицький собор Благовіщення Пресвятої Діви Марії.

Через дорогу від нього – старе кладовище:

Безумне торжество зовнішньої реклами.

А як добре, коли без неї.

Обійшовши поліцейський відділок, потрапляємо у парк, де можна знайти залишки іще одного замку, уже без варіантів Надвірнянського.

Відомостей про нього украй мало, говорили, що це узагалі був просто форпост. У 2007 році провели розкопки, щось знайшли, але питань у зв’язку з цим стало ще більше, як і припущень. Тому майже все про цю споруду можна говорити з приставкою «імовірно».

Імовірно, замок збудували Потоцькі.

Імовірно, він старший за саме місто (яке вперше згадується у 1578). Якщо дату заснування таки встановлять, Надвірна може «постаршати» на 200-300 років.

Імовірно, за площею він навіть був більшим за Пнівський, але стояв на невисокому пригорку, тому не мав значної обороноздатності.

Імовірно, це саме той «двір», навколо якого і виникла На-двірна (бо все-таки нелогічно було б людям, пов’язаним із Пнівським замком, селитись так далеко від нього).

І ось ця історично цінна й загадкова споруда стоїть собі нікому непотрібна, що аж важко її знайти у бур’янах та кущах, і навіть героїчна кропива не завадила місцевому бидлу перетворити її на смітник. Із видимого лишилась тільки одна вежа (цитадель?) і підземні комунікації.

А, ну і звісно ж є легенди про підземний хід аж до Пнівського замку.

Ще на краю парку можна знайти невелику сучасну церкву.

А на пагорбі за ним – іудейське кладовище. Колись частка єврейського населення у місті ледь не доходила до половини.

Традиційні мацеви у формі порталу із зображеннями різних тварин.

Ті, що всередині усипальниці, - свіжо пофарбовані:

Звідти виходимо на вулицю Мазепи, де частково збереглась історична забудова. Одну із старовинних споруд займає міська рада.

Шикарні двері охороняються левом та сфінксом.

І інші будинки, серед яких особливо виділяється палац одружень:

Є у місті і свій золотих рук майстер, присутність якого видають роботи, виконані із старих стовбурів дерев.

Нарешті центр.

Афган…

На історичній ринковій площі стоїть ратуша, масивна прямокутна основа якої помітно контрастує з тендітною вежею, дах котрої має характерно гуцульський стиль.

Типово прикарпатський торгівельний центр.

Масовий зв’язок з космосом.

І незважаючи на складну обстановку, жителі Надвірної зберігають надію на світле майбутнє. На жаль, як і для багатьох інших наших співвітчизників, ця надія полягає в тому, що треба їхати підмивати за білими панами…