Наше оружие – слухи

Ось як роблять сепаратистів і українофобів

Журнал "Солдат удачи"

Вся стаття
http://www.voenoboz.ru/index.php?option=com_content&view=section&layout=blog&id=13&Itemid=62&limitstart=215
"

От редакции. Публикуемый текст представляет собой отрывок большой аналитической записки, подготовленной для оценки результативности и обобщения опыта специальных пропагандистских мероприятий, проводившихся парторганами советской и афганской армий.

Убеждение и внушение

Основными сложившимися способами воздействия в спецпропаганде остаются убеждение и внушение.

Внушающее воздействие эффективно только когда группа предрасположена получить какое-то сообщение из уст конкретного человека или органа. Главное то, что коммуникатор (тот, кто передает информацию) должен считаться «своим» и авторитетным, его намерения в группе должны оцениваться как искренние и правдивые. В группе, подвергающейся воздействию, должен быть «лидер мнения», который бы не только разделял и поддерживал точку зрения коммуникатора, но своим авторитетом побуждал бы других поверить и согласиться с мнением коммуникатора.

Однако это — идеальные условия, и в практике спецпропаганды они — большая редкость.

Воздействие внушением предполагает некритическое восприятие информации. В первую очередь подобную характеристику имеют малограмотные и верующие люди, затем — неумудренная жизненным опытом молодежь. Сюда же относятся охваченные паникой, сильным волнением либо страхом.

Эффекту внушения могут способствовать стихийно сложившиеся или намеренно созданные спецпропагандой дефицит информации либо ее чрезвычайная противоречивость, а также психолого-ческая напряженность, например, в связи с большими потерями, окружением и т.п.

Высшего эффекта внушение достигает при сочетании экстремальных условий и авторитетного источника, способного эмоционально излагать содержание сообщения.

В большей степени, чем другие, внушающему воздействию подвержены так называемые конформистские личности* либо те, кто всегда ориентировался на мнение лидеров, не имея своего.

Из всех каналов, имеющихся в распоряжении спецпропаганды, лучшими для внушающего воздействия являются выступления авторитетных и эмоционально говорящих людей на митингах и в групповых беседах. На митинге в толпе возникает эффект «психологического заражения», который способствует консолидации людей вокруг какого-то положения, мнения и т.д.

Использование слухов

Другим эффективным каналом для передачи внушения являются слухи.

Существенным недостатком внушения является недолговечность эффекта. Нечто внушенное будет жить в сознании до тех пор. пока его не вытеснит более эмоциональный и авторитетный внушающий заряд.

При работе на направлении г. Хост спецпропаганде систематически приходилось сталкиваться с остаточными элементами наших же внушений, что всякий раз требовало распропагандирования наших же прежних внушений.

Убеждение, как и внушение, представляет собой воздействие коммуникатора на индивида или на объединения (вооруженные группы, племена и проч.) с целью изменить их взгляды, установки, интересы, идеи, а в конечном счете — поведение. Но на этом сходство двух способов воздействия и заканчивается.

Важнейшим условием для достижения эффекта убеждения является наличие у объекта развитого критического восприятия и логического мышления. Если для получения внушения объект должен слепо верить авторитету, а эмоциональность содержания служит фундаментом для образования веры в услышанное или прочитанное, то в убеждающем процессе опора только на эти факторы приведет к провалу.

Соответственно характеристике реципиента, подготовка к воздействию убеждением строится иначе, чем внушением. Убеждающее сообщение надо насытить сравнениями, сопоставлениями, аргументами, точками зрения как «за», так и «против».

В чистом виде убеждение, как и внушение, практически не применяется. Объясняется это психологическими характеристиками объектов воздействия. В настоящее время нет таких групп, которые бы абсолютно не воспринимали логику или сравнения, либо таких, что не реагировали бы на эмоциональность и авторитетность источника информации. Поэтому любое спецпропагандистское воздействие включает в себя элементы внушения и убеждения. Но в каждом конкретном случае меняется их пропорциональное соотношение в содержании сообщения.

"

КАК НАМ ВОЕВАТЬ (c) А. Арестович

Россияне тормозят, потому, что у них самих нет ясности относительно дальнейших действий, сказываются противоречия между российским и советским проектом (Украина - ослабленная и работающая на российский ВПК и Украина как часть АПК России), коротко,решают – Украина-губерния или Украина-колония.

Тем не менее каждый день на северные и восточные рубежи Украины прибывают новые российские подразделения, старые передислоцируются ближе к нашей границе.

Россияне собрали практически все боеспособные части, своих ВС, это ударная (!) группировка. Таковых оказалось немного - до 100 тысяч.

Отжать Юг и Восток - это взять несколько областных центров, плюс резервы и коммуникации. На город выходит не более 5-10 тысяч - это исчезающе мало.

Поэтому, их ставка - на масштабную спецоперацию по разложению нашей способности сопротив- ляться, которая включает:

- информационную пропаганду о якобы полном развале армии

- разогрев сепаратизма,

- подкуп должностных лиц,

- диверсии,

- организация массовых беспорядков,

- завоз казачков.

Каждый день СБУ берет их разведдиверсионные группы. План нашей обороны не великий секрет: маневренная оборона, с задачей прикрытия особо важных объектов и узлов коммуникации.

Жизненно важной задачей для нас является создание среды, в которой наши батальонные и бри-гадные тактические группы, которые уже в поле, станут акулами среди рыбешки. А этой рыбешкой должны стать все мы - т.е. вооруженный народ. Наша обязанность - помочь нашей армии.

Это ПРИНЦИПИАЛЬНЕЙШАЯ вещь:

- если мы создадим территориальную оборону, будем кусать их, как пчелы, то россияне завязнут, потеряют инициативу и эффективность. Тогда наши части смогут оперативно реагировать - бить им во фланги, окружать. Если народ отсидится, то, соответственно, наоборот, российские военные части при поддержке роя сепаратистов и завезенных казачков, будут  терзать наших беспрепят- ственно.

Такая оборона должна быть создана заранее или, по крайней, мере, в самое ближайшее время - расстояния таковы, что времени на раздумья не останется. Создается она все той же низовой самоорганизацией. Ее задачи:

- в бой с подразделениями противника и сепаратистов не вступать, бить по коммуникациям, отлавливать колонны побеззащитнее, одиночные машины и патрули противника.

Россияне должны под нашими ударами и укусами, распылить и без того свои немногочисленные силы. Мы должны заставить их отвлекать войска на охрану коммуникаций:  чем больше блок-постов, тем меньше войск наступает. А блок-пост - это, в свою очередь, очень удобный объект для нападения.

 Подчеркиваю: ВСЕ ЗАВИСИТ ОТ ВООРУЖЕННОГО НАРОДА.

В Украине самые большие в Европе склады стрелкового оружия и РПГ! (Финны в 1939 снайперскими винтовками и коктейлями молотова остановили сталинскую армию).

Организовав партизанщину (гранатометчики + стрелки для их защиты от пехоты), мы принципиально изменяем ситуацию на театре в нашу, украинскую пользу. Сил у них не хватает - весь их расчет - на наглость, внезапность, поддержку  местных предателей и на отказ от сопротивления украинских военных, как в Крыму.

По моим ожиданиям, вооруженное сопротивление захватчикам будет оказывать от трети до четверти наших военных.

В нашей воле: увеличить эту долю вдвое. Если армия увидит, что народ с ней - она будет воевать, даже, если не будет приказов из Киева. А то, что управление будет в той или иной степени, нынеш- ним правительством, потеряно, можете даже не сомневаться.

Посему, повторюсь и даже злоупотреблю заглавными:

- РЕШАЮЩИМ, исторически важным моментом является организация сопротивления российскому вторжению вооруженным народом, самоорганизацией.

В таком случае, мы не только отобьемся, но и вообще - имеем очень неплохие шансы на военную победу и длинные колонны пленных зеленых человечков.

Мы сделали это на Майданах в наших городах - теперь логика та же. Сделаем еще раз.

Но, если этого не сделать - потеряем все.

Особое внимание  Одесскому направлению: порт, база ВМСУ и прямая дорога на Киев, кроме того, автоматом отсекается Херсон и Николаев. Кроме того, будет создана угроза Киеву с Черниговского направления, ну и - Харьков, Луганск, Полтава, Донецк - с угрозой выхода на Днепровский узел.

Если не будет массового вооруженного сопротивления - армия одна не справится и про неза- висимую  Украину можно забыть. Если будет - пойдет настоящая западная помощь.

Мы сейчас в вилке решений, направление ее развития определится в ближайшие несколько дней.

Угроза вторжения растет с каждым днем. Россияне не могут допустить дальнейшей интеграции Украины в ЕС/НАТО, выборов нового президента.

Но мы более чем способны не только отразить нападение, но и нанести противнику военное поражение, отстоять Украину, создать благоприятные условия для изменения ситуации в Крыму.

Сейчас, все, абсолютно все зависит от народа, от низовой самоорганизации и решимости жечь землю под ногами оккупантов.

P.S. Что делать нашим военным в Крыму?..

Отвечаю:

- отправлять семьи на материк, выходить с вооружением и техникой из ППД и брать под охрану и оборону места проживания крымских татар.

Помогать этому коренному и очень дружественному, нашему, народу создавать свои органы власти и силовые структуры.

И напомню историю: те, кто не пошел воевать в 1918-20 с большевиками, потом этими же большевиками вместе с детьми были расстреляны , вывезены в Сибирь и вымерли от Голодомора.

(c) А. Арестович

Агонія паразитичної системи. Вища освіта.

http://sd.org.ua/news.php?id=18534

"Із 15 липня в Україні розпочалася вступна кампанія. В перші дні в чергах до вузів вишикувалися сотні, а в деяких тисячі абітурієнтів. Вистоювали по кілька днів під університетами, щоб здати документи. 

16 липня по обіді в Полтаві найбільша черга біля Української медичної стоматологічної академії. У списку 586 вступників. Стоять на порозі, сидять на східцях, бордюрах, розстелили на газонах покривала.  — Учора вигнали нас із корпусу на сонце, щоб не видно було їхніх махінацій, — каже Ольга Володимирівна, жінка років 40 у діловому синьому костюмі. — Крім нашої черги, в них ще є своя, платна. Через чорний хід заводять. Не хочеш жаритися на сонці — давай купюрку з Лесею.  У дівчини пішла носом кров. Їй уступають місце під деревом у затінку. Мати шукає пігулки.  — Учора мордобой був. Комісія мала працювати до семи вечора. А медсестра сказала: ”Мене жде Андрюша” і пішла о 17.00. Комісія за нею. Батьки чуть не порозривали одне одного, — розказує жінка у ситцевому сарафані.  За день до початку вступної кампанії в академії підвищили вартість навчання з 14 тис. грн за рік до 18 тис.  — Заводять нас в окрему кімнату, — пошепки розповідає 17-річна Марина. Вона тільки вийшла з приймальної комісії. — Забирають мобілки, сумки. Дають листки, ручки й заставляють писати, де працюють батьки, скільки заробляють, який у них підробіток, чи є солідні родичі, чого вибрали професію медика.  До львівських вузів вишикувалися по тисячі абітурієнтів.  — Ура! Не віриться, що завтра я сюди не піду. Два дні жила у ”політехніці”. Вчора не лягала спати. Викликала таксі й о другій ночі вже була під універом, — розказує 17-річна львів’янка Ірина Ворок у суботу зранку біля головного корпусу Національного університету ”Львівська Політехніка”.  17-річна Наталя з міста Стрий на Львівщині заснула за партою під аудиторією. Каже, прокинулася о четвертій ранку:  — Доки доїхала, у черзі 214-та. Вчора від четвертої ранку до восьмої вечора нічого не їла. Випила 2 літри мінералки.  Львів’янка Мар’яна Пахолок, 17 років, вступає на факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка. Документи подавала на вул. Драгоманова, 50.  — У перший день тут було шоу, — розповідає. — Зранку склали список абітурієнтів. З аудиторії вийшов голова приймальної комісії, вихватив його і порвав. До нього почали підходити батьки. Домовлялися за гроші пройти без черги. Документи їхніх дітей він носив під сорочкою. Батьки пропихали своїх чад у кабінети. Один відтягнув дівчину за волосся й у двері проштовхнув свою доцю. Інший татусь, щоб розігнати чергу, почав лити на дітей холодну воду. Намочив папки з документами. Раптом на коридорі ми побачили жінку, яка тримала косу. Напевно, хотіла когось налякати.  — Отойдите от дверей, дайте людям выйти! — кричить у гучномовець чоловік із приймальної комісії столичного Політехнічного університету. Він стоїть на столі, яким перегородили вхід на факультет прикладної математики. На порозі близько сотні абітурієнтів із батьками. До приміщення їх не пускають. Температура плюс 37 градусів. У кожного в руках пляшка води.  — Ми вчора подавали документи ще й у педагогічний інститут Грінченка. Там усе організовано. Ми були 386-ті, але встигли пройти. За день прийняли 500 осіб, — каже Леся Кузьма, 44 роки, зі Львова.  Навпроти 18-й корпус — факультет інформатики. Там людей більше.  — Приходько Юлія, — чоловік у гучномовець оголошує список абітурієнтів, які можуть здати документи наступного дня. Всі оглядаються, ніхто не обзивається. — Якщо немає, я викреслюю. Будуть заново записуватися, — попереджає член приймальної комісії.  На сходах батьки складають новий список. Записують 322-го. Кажуть, що в понеділок пройде лише 30 осіб.  Трохи поодаль сидить 50-річна жінка з торбинкою в руках. Називається Наталією Григорівною. Виглядає змореною. Говорить тихо. Розповідає, що приїхала з дочкою Лесею з міста Конотоп, у столиці ночувати ніде:  — Ми були 37-мі. Ніби встигаємо пройти. Інакше доведеться в понеділок їхати знову. Зняти квартиру нам дорого. У гуртожитку 50 гривень з абітурієнта і 100 гривень із мами. Таких грошей у мене немає.  Повз корпуси ходять троє дівчат. Агітують здавати документи на хіміко-технологічний.  — Сьогодні все цивільненько. А вчора у 18-му корпусі була така давка, що натовпом винесли вхідні двері, — говорить студентка 20-річна Ніка, яка допомагає в приймальній комісії.  У суботу приймальна комісія працює до обіду. О 13.00 троє міліціонерів відпихають натовп від дверей корпусу. Замикають їх.  — Нічого доця, не переживай. Тепер у нас є номер цієї тьоті. Подзвонимо їй, у понеділок, єслі все получиться, підемо без черги, — заспокоює дочку 40-річна жінка.  У кіоску на території КПІ полиці в холодильнику порожні. Із води — лише солодка."

Янукович заборонив Фестиваль Традиції Духу “Русь”

26-27 червня мав відбутися Фестиваль Традиції Духу “Русь”. На фестивалі мали виступати гурти: “Сокира Перуна” (Київ), “Сейтар” (Київ), “Тінь Сонця” (Київ), “Цирюльня” (Миколаїв), “Визволитель” (Львів), “Naсhtigal” (Львів), “WHITE LIONS” (Севастополь), “Святосіч” (Харків), “Широкий лан” (Калуш), “The GAZ” (Шахтарськ), “CLAN” (Жидачів) та інші. В програмі фестивалю передбачались традиційні проводи Купала, виступи кобзарів, реконструкція бою між русичами та татаро – монголами, турнір “Меч Святослава” та багато чого іншого. Фестиваль мав відбутись поблизу гори Остриця на Київщині де в 1240 році відбувся відкритий бій перед падінням Києва між дружинами русичів і ордами Батия. Організатором заходу виступила Соціал – Nаціоналістична Асамблея.

Незадовго до початку фестиваля інтернетом було поширене так зване “звернення” до голови СБУ Хорошковського з вимогою заборонити ФТД “Русь”. Під цим зверненням підписалися: ГО “Російськомовна Україна”Вадима Колісніченка, “Єврейський Форум України” Монастирського, Правозахисний Фонд ім. Марочкіної. Жодних правових підстав для заборони фестивалю не існувало. Організатори отримали офіційний дозвіл від виконавчого комітету сільської ради на території якої мав відбутися фестиваль. Незважаючи на це працівники правоохоронних органів після того як була встановлена сцена почали вимагати демонтувати її посилаючись на якісь вигадані ними ж постанови. Міліціонери протягом всієї підготовки фестивалю здійснювали шалений тиск (виклики на допити в УБЕП, УБОП та карний розшук) на головного редактора газети «Вечірній Васильків» Ігоря Мосійчука який висвітлював підготовку до фестивалю.

25 червня звечора працівники МВС, пожежники, санепідемстанція під керівництвом підполковника СБУ з головного управління розігнали і не дали провести технофестиваль “Техно проти наркотиків” який мав проходити на тому ж майданчику, що і ФТД “Русь”. Це все було зроблено не дивлячись на відповідний дозвіл наданий відповідним органом місцевого самоврядування. Близько 1000 шанувальників техно музики вночі ходили Васильковом і реально проклинали міліцію. Тим часом правоохоронці тиснули на організаторів ФТД “Русь” з вимогою не проводити фестиваль. На ранок після молитви українського націоналіста бійці Організації “Патріот України” оцепили сцену, але міліція залякавши її власника почали демонтаж. Під’їхав беркут і після короткої сутички організатори були змушені покинути місце де мав відбутися фестиваль. У місті Василькові автобус з музикантами гурту “Широкий лан” та бійцями Організації “Патріот України” був затриманий беркутом і утримувався в райвідділі. Зараз гурт і хлопці повертаються до дому. Між бійцями Організації “Патріот України” та беркутом і міліцією періодично спалахують сутички. Декого з “Патріотів” затримують. До Василькова масово приїздять прихильники правої та етнічної музики. На вулицях Василькова столичні міліціонери перевіряють документи у всіх громадян які спілкуються українською мовою.
Наразі достеменно відомо, що ФТД “Русь” заборонено за особистою вказівкою Президента України Віктора Януковича. На організаторів фестивалю фабрикуються кримінальні справи.

26 червня після демонтажу сцени та практичного зриву двох фестивалів ( технофестиваль «Техно без наркотиків» і ФТД «Русь») правоохоронці все ж таки вирішили підстрахувати свої дупи і примусили Обухівську райдержадміністрацію та Копачівську сільську раду (які абсолютно територіально не мають жодного відношення до території на якій мав відбутись фестиваль) звернутися до суду про заборону проведення фестивалів. І ось суддя Обухівського суду Кравченко заборонила проведення фестивалів які вже були зірвані правоохоронцями.

Розгін Фестивалю Традиції Духу «Русь» є яскравим проявом антиукраїнської політики яку проводять Президент України Віктор Янукович і Премєр – міністр України Микола Азаров. Спочатку ці особи вчинивши акт державної зради здали збагачений уран Сполученим Штатам Америки, згодом продали Російській Федерації Севастополь а зараз нищать українську духовність забороняючи фестивалі української музики і заполоняючи завдяки чужинцям Бенкендорфу і Арфушу ефір національної телерадіокомпанії низькопробною чужинецькою попсою.

Такі антинародні і українофобські дії Системи спонукають українців до активного спротиву. «У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю».  

Перший Всеукраїнський Соціал-Nаціоналістичний З’їзд

"Україна стоїть на порозі катастрофи і національної смерті.
Старі політичні сили, старі ідеології, старе покоління не здатні цього змінити.
Сьогодні слово за молодим поколінням, і це буде покоління соціал-націоналістів.
Ми вимагаємо справедливого соціального ладу на засадах Націократії – реальної альтернативи комунізму і капіталізму.
Ми проголошуємо принцип вищості загальнонаціональних інтересів, загального добра над особистісним.
Ми вимагаємо створення сильної влади, яка буде нести повну відповідальність за власні дії.
Ми вимагаємо створення потужної держави Великої України, яка не буде полем гри для іноземних країн, а сама стане лідером Східної Європи.
Маючи залізну ідеологію, ми не переймаємось дебатами та дискусіями, а віддаємо перевагу прямій дії.
Кожному, хто відчуває, що настав час діяти, хто розуміє всю нестерпність ситуації, хто вірить у велике майбутнє нашого Народу – ми протягуємо дружню руку і пропонуємо спільну боротьбу.
Настав час встановити Український Порядок замість хаосу інтернаціоналізму.

16 травня у Києві відбудеться Перший Всеукраїнський Соціал-Nаціоналістичний З’їзд.
Завдання З’їзду:
1. Проголошення єдиної програми Соціал-Nаціоналістичного Руху.
2. Встановлення організаційних форм Соціал-Nаціоналістичного Руху.
3. Маніфестація сили та єдності Соціал-Nаціоналістичного Руху.
 
Після з'їзду відбудеться смолоскипна хода.
 
Контакти:
 
СNА - Центр (Київ) - 8 063 065 38 81
СNА - Захід (Чернівці) - 8 066 130 22 20
СNА - Схід (Харків) - 8 063 723 29 93
 
17 травня відбудеться ідеологічна конференція. За довідками для участі у конференції звертайтеся за телефоном:
 
8 097 290 67 44
 
Збір делегатів та гостей І Всеукраїнського Соціал-Nаціоналістичного З`їзду відбуватиметься на Майдані Незалежності біля наметів ГО "Конституційні Збори".

Початок збору - о 15-00.

Акредитація журналістів вібуватиметься безпосередньо перед початком З`їзду"

Антифашизм - останній притулок ворогів України

автор - Андрій Іллєнко

Представники антиукраїнської псевдоеліти разом із проституйованими "громадськими діячами" та іншими сумнівними персонажами наввипередки почали завіряти всіх у своєму послідовному антифашизмі, маскуючи під це словоблуддя свою українофобську сутність. Відтепер для них будь-яка послідовна українська позиція - фашизм. Тактика українофобів: до українців за визначенням ставитися вороже і з підозрою.  Українець, який просто говорить, що він українець і при цьому в кожному реченні не виправдовується і не відмежовується від ксенофобії і провокацій - це вже майже довершений фашист.   Українець, який є патріотом і відверто це декларує - це, з точки зору українофобів, стовідсотковий фашист. І вбити його - це не тільки не протизаконно і аморально, навпаки - це правильно і "по заслугах", бо "фашистів" можна вбивати просто так, лише за те, що вони "фашисти". Посилаючись при цьому на якусь блювотину на кшталт "духу Нюрнбергського процесу". Українофоби всіх мастей вигадали виправдання для своїх безчинств проти нас, яке називається "антифашизм". Повноцінний, здоровий і патріотичний українець у своїй національній державі - це фашизм. Затурканий, отруєний антинаціональною пропагандою і наркотиками, бидлуватий малорос у жалюгідній комуно-ліберальній республіці - це антифашизм. Українець, який захищає свою особисту і національну честь - це фашист. Той, хто саджає українських патріотів за грати і вбиває їх - антифашист. Той, хто осмілиться виступити проти тотальної антиукраїнської істерії та вкаже на неукраїнську сутність пануючої псевдоеліти - фашист. Той, хто грабує Україну і вважає українців за мовчазних рабів, які мусять на нього пахати - антифашист. І так далі.  "Антифашизмом" українофоби готові виправдовувати свої найтяжчі та найогидніші злочини, доповнюючи історичну галерею таких визначних антифашистів, як Каганович, Ленін, Троцький-Бронштейн, Сталін, Постишев, Єжов, Муравйов та багато інших.  Наша відповідь українофобам адекватна: кожен, хто усно або у друці заявляє, що він є "антифашистом" - автоматично солідаризується із тими, хто під цим жупелом нищив і продовжує нищити українську націю. Антифашист означає українофоб, і крапка. І нехай над цим особливо замислиться українофільсвуюча лібералізована публіка, яка полюбляє виступати проти "фашизму", при цьому декларуючи свою ніби-то "проукраїнську" позицію. Коли розпочався відвертий антиукраїнський наступ під маркою "антифашизму", далі намагатися всидіти на двох стільцях неможливо. В Україні сьогодні є два табори - українці, яких антиукраїнська наволоч записала у "фашисти", і ця сама наволоч, яка оголосила себе "антифашистами".   Отже, українці мають викрити цю огидну маніпуляцію українофобів і повністю нівелювати "антифашистський аргумент", прирівнявши кожного "антифашиста" до ворога України. І нехай тоді виправдовуються вони.


70%, 28 голосів

30%, 12 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Українська "Мурка"

Прибула до Львова банда дуже моцна, 
Банда буковинських шахраїв. 
В банді була Мурка, дівка з Черемошу, 
Увесь Львів її очима їв. 

Банда підробляла долари та центи, 
За велику риночну ціну 
Банда продавала «Мальборо» і «Кенти» 
Із травою замість тютюну… 

П-в: 
Мурка, 
Марічко, дівчинко, 
Мурка, 
Моя ти любонько, 
Мурка, 
Я не продам за так, 
Марусю Гуцуляк! 

Раз пішли на справу я та Рабинович, 
Рабинович випить забажав, 
Чому ж бо не випить бідному єврею, 
Як не має термінових справ. 

Випить, бодай, випить, але ж випить і поїсти! 
Ми зайшли у файний ресторан, 
Там сиділа Мурка у шкіряній спідниці, 
Де дробом був ладований наган. 

П-в. 

Щоб се не лякати, мусимо втікати, 
Вирішили помсту їй вчинить: 
Гей, на темнім розі, майже в синагозі, 
Вирішили Мурку ми убить. 

«Мурко, моя Мурко, міліцейська курво, 
Чи то ж я тебе не одягав? 
«Ватру» й «Верховину», та й «Політ» і «Приму», 
Чи я задля тебе не вкрадав?!» 

Рабинович стрілив, стрілив – не поцілив, 
І поцілив трішечки в мене… 
Я лежу в лікарні, а весь розшук карний 
З Муркою гуляє «прі лунє»!

Марш на честь ОУН-УПА


«18» жовтня 2008 року у Києві відбудеться Марш на честь ОУН-УПА. Націоналістична Покрова є днем Слави всіх померлих, живих і ненароджених воїнів України. В попередні роки, під час відзначення Покрови, націоналісти ходили околицями і підлаштовувались під умови лівоохороних органів. Цього разу ми доведемо, що Україна належить українцям, а Київ належить нам. Ми пройдемо Маршем по Хрещатику щоб довести, що це наша земля і ніякі антиукраїнські сили нас не зможуть зупинити. Ті, хто ходять навкруги хороводами – налаштовані на поразку і святкують поразки, ми ж святкуємо перемоги Української Nації.

Ні ліві, ні ліберали, ні будь-хто інший нам не зможуть завадити (бажаючих завадити - прошу приходити, а не клацати зубами в інеті). Якщо українофоби наважаться висунути свої писки на вулиці Києва – їм буде дана достойна відсіч. «18» жовтня 1994 року бидлоеліта скасувала заборону на діяльність КПУ, «18» жовтня 2008 року ми, нові українські праві, заборонимо лівим діяльність на вулиці. Якщо владний апарат не здатний знищити п`яту колону – це зробимо ми.

Ми кличемо всіх патріотів України прийти до пам’ятника Тарасові Шевченку на 11-у годину, звідки розпочнеться Марш на честь ОУН-УПА.

Оргкомітет Маршу:

ВГО «Патріот України», УНТП, ГО «Українська Альтернатива», Національна Дія «РІД», ГО «СІЧ», Характерне Козацтво, Свято Андріївський Козачий Курінь.

Телефони для довідок:

8-067-371-65-79 (Київ)

8-063-723-29-93 (Харків)

8-093-692-95-61 (Донецьк)

Незалежний Сибір


Державний прапор Сибіру



Сибирь – не что иное, как внутренняя колония России. Средства, выкачиваемые оттуда, расходуются на благо олигархической верхушки, и поэтому их нужно оставлять в Зауралье для решения разнообразных местных проблем, что улучшит материальное положение широких масс его населения и вообще Москва и Европейская Россия сибирякам ни к чему – пусть выплывают сами, а Зауралье без этого досадного для него балласта сделает огромнейший шаг в Азиатско-Тихоокеанский регион, которому принадлежит будущее, и, благодаря наличию гигантских ресурсов, совершит «технологический рывок», оставив далеко позади всяческие Кувейты, Катары и тому подобные «нефтяные княжества», обладающие, в отличие от Сибири, мизерным коренным населением, малой в сравнении с Азиатской Россией общей площадью и расположенные в жарком климатическом поясе.
Львиная доля доходов областей, где сосредотачивается добыча и переработка природных ресурсов, уходит в казну Федерации, перераспределяется в Москве и, так или иначе, оседает в столице. Оттуда полноводные финансовые потоки текут на счета зарубежных банков. «Землякам» природных сокровищ, региональным элитам Зауралья, от общего «пирога» остаются сущие крохи. Их позиции в федеральном Центре слишком слабы, чтобы повлиять на его фискальную политику в свою пользу настолько, чтобы удовлетворить свои приобрета тель ские амбиции. Сравнивая уровень жизни московской верхушки со своим собственным, власть имущие Сибири и Дальнего Востока не могут не приходить к выводу, что их обделяют, что всё могло бы быть и иначе.
Подобные настроения сильны и среди рядовых жителей этих областей. Для сибиряков они вообще характерны, можно сказать, традиционны: история сибирского «особничества», если не прямого сепаратизма, насчитывает более полутора сотен лет. Именно тогда родилось понимание того, что Сибирь являет собой внутреннюю колонию Российского государства. Оно отнюдь не безосновательно и вполне объективно, поскольку отражает действительный дисбаланс в экономическом положении районов европейской части России и Зауралья. После развала СССР эта диспропорция стала ещё резче, чем во времена советского и царского строя – благодаря окончательному превращению «станового хребта» федерации в сырьевой придаток российского рынка.
Выход из создавшегося положения сибирские и дальневосточные регионы видят в переориентации своих экономических связей с европейской России на страны динамично развивающегося Азиатско-Тихоокеанского региона, в избавлении от опеки федерального Центра, никакой пользы в существовании которого они для себя не видят – с их точки зрения, он лишь прожирает то, что производят они и что могло бы принадлежать им же.
Собственных сил для осуществления сепаратистских проектов Зауралью явно не достаёт. Москва сосредотачивает в своих руках (хотя бы потенциально) возможности пока ещё огромного государства и неплохо понимает опасности, которые грозят ее гегемонии, стремится к укреплению вертикали власти и проводит соответствующую политику, сводящуюся к усилению централистских и авторитарных тенденций в жизни страны. Восточные же регионы – разрозненны, каждый из них в отдельности – заведомо намного политически слабее Федерального центра. Именно разрозненность и слабость областей азиатской части РФ пока не позволяет осуществляться дальнейшему распаду России. Если бы функционировал реальный уровень власти, по своим возможностям более-менее сопоставимый с Федеральным правительством (в виде какого-нибудь Сибирско-Дальневосточного Соглашения), она бы непременно распалась и были бы в известной степени повторены и ситуация, и события кануна распада СССР, связанные с противостоянием его руководству властей РСФСР.
Но Федеральный центр на дает зауральским регионам объединиться и одолевает их сепаратистские поползновения поодиночке. Однако внутренне Центр, так же, как и они, весьма слаб, и слабеет он всё больше и больше. Внутреннее ослабление Центра напрямую связано с кризисом «державной», «русской», идеи – идеи онтологической ценности единства и целостности "исторически сложившегося" государства от Балтики до Тихого океана. Действия федеративных властей определяются не тягой к укреплению державного единства (это – всего лишь средство), а, в первую голову, собственными «шкурными» интересами. Подлинная их цель – удовлетворение экономических амбиций московской «элиты» – столпа, «иконы» и идола, что неминуемо приведет к созданию новых государств на територии бывшей
Российской Федерации.

Чи не проти ви, щоб Сибір стала незалежною від РФії державою?

84%, 27 голосів

16%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна