Шах і мат пропагандистам. Коротко, чому Донбас — це агресія РФ, а не громадянська війна українців
Ведучий телеканалу NewsOne Руслан Коцаба під час ефіру сказав, що події на Донбасі — це громадянська війна українців, а не агресія Росії. Коротко, наводячи залізобетонні аргументи, розповідаємо, чому такі твердження — це пропаганда, дурість, тупість та лицемірство.
Донбас — це повномасштабна війна, збройна агресія Росії проти України, яка почалася з окупації автономної республіки Крим.
Колишній радник російського президента Путіна Андрій Ілларіонов вважає, що датою початку війни слід вважати 20 лютого 2014, оскільки саме ця дата викарбувана на медалі "За повернення Криму", і, відповідно, першою силовою акцією — розстріл демонстрантів на Майдані Незалежності в Києві, який відбувався, за твердженнями автора, за наказами та під керівництвом представників російського ФСБ.
Тобто причини російської агресії — це Майдан, який виступив проти режиму Януковича та підтримав курс України на Євроінтеграцію та вступ в НАТО.
Треба визнати та чесно сказати — частина українців проти ЄС і НАТО. Ця частина українців — за інтеграцію з Росію та митний союз із колишніми республіками СРСР. У цьому й полягає громадянський конфлікт між українцями — одні за ЄС, інші — за Росію. Це конфлікт поглядів, позицій та світоглядів, який частково проявився під час Революції Гідності.
Але нація і держава — це компроміс. Частина українців мусила змиритися з тим, що Януковича обрали президентом. Але ж і Янукович декларував інтеграцію в ЄС і майже підписав угоду про асоціацію.
Тому коли він не підписав асоціації, частина українців вийшла на акції протесту. Протести переросли в революцію. Янукович не зміг врегулювати ситуацію в країні. Він емігрував та ще й попросив Росію про збройну підтримку в придушенні Майдану.
Тому частина українців має змиритися з тим, що президент не залагодив ситуацію і самовільно покинув пост глави держави.
Можна не визнавати цього, але ж це правда і доведений факт.
У цьому й суть національного компромісу — визнавати ті законні речі, які тобі не подобаються. Визнавати та працювати далі, а якщо є охота — ставати у конструктивну опозицію.
Простіше кажучи: ми визнали Януковича президентом, то ж і жителі Донбасу мали визнати його самовільну відставку та нову владу, яка прийшла йому на зміну.
І вони б визнали. Протестували б та продовжили жити, працювати, але у конструктивній опозиції до нової влади.
Але ж ні. Бо у ситуацію втрутилася Росія. Влада РФ організувала приїзд тітушок в Україну, озброїла незгодних українців, захопила міськради, відділки міліції, СБУ, військові частини, проголосила там незаконні та нелегітимні республіки — ДНР та ЛНР.
Разом з цим Росія спрямувала в Україну кадрових військових та добровольців, які разом з українцями захоплювали державні установи, міста.
Простими словами: Росія завезла сюди своїх хуліганів та військових, які почали війну проти України. А це агресія. Збройна агресія, відкрита збройна агресія, але без офіційного оголошення війни.
То чому ж досі є українські політики та бізнесмени, які називають це громадянською війною та громадянським конфліктом. Тому що українці воюють проти українців. І це, на жаль — правда.
Але.
У 1940 році коли Німеччина напала на Францію та окупувала її території, частина французів теж воювала за Німеччину. Але ж інша частина французів воювала проти, захищаючи свої країну. І чомусь ніхто не назвав це громадянським конфліктом. А чому? Та бо завжди, завжди й ще раз завжди у війні якась частина населення підтримувала агресора.
У середні віки, у ХІХ столітті це називалося зрадою.
Тепер же є менш оцінювальне поняття — колабораціонізм.
Тому казати правду потрібно: так, українці воюють проти українців, так, був і є громадянський конфлікт з приводу влади Януковича та наступних влад. Громадянський конфлікт, власне кажучи, є завжди. Протистояння виборців Порошенка та Зеленського — чим вам не громадянський конфлікт? Просто люди доводять свою правоту на кухнях, на телеканалах, у соцмережах. Інколи лаються та поливають брудом, але ж не беруть автомати, “люб’язно” надані політиками сусідньої держави та не йдуть стріляти своїх політичних опонентів.
Те, що почалося 20 лютого 2014 року — це війна Росії проти України. І ті, хто воюють за ополчення, ДНР, ЛНР та інші військові формування — це колаборанти, які добровільно або примусово пішли на співпрацю з агресором.
Можна не визнавати гравітацію, закон Ома та інші природні закони. Але він цього гравітація не перестає діяти.
Так само з Донбасом. Можна скільки завгодно прикидатися дурнем, говорячи про громадянську війну. Але він цього агресія Росії не перестає бути агресією. Але від цього колабораціоністи не перестають бути колабораціоністами.
Коцаба маніпулює фактами. Він говорить таке:
"Київська влада має визнати, що використання збройних сил проти мирного населення є злочином, на який не поширюються терміни давності. І, нагадаю, саме київські змовники та, назвемо так, зрадники 14 квітня 2014 року незаконно проголосили якесь там АТО. Ну й, відповідно, донецькі та луганські відповіли 12 травня, нагадую, майже через місяць пізніше, створенням так званих ДНР і ЛНР".
Але ж це вже відверта брехня, переписування історії у прямому ефірі. Бо вперше "ДНР" проголосили за тиждень до початку АТО, яка почалася. 14 квітня. Бо 12 квітня терористична група росіянина Гіркіна захопила Слов’янськ, Краматорськ та кілька менших міст.
Особливо вражає пасаж Коцаби: "Київська влада має визнати, що використання збройних сил проти мирного населення є злочином, на який не поширюються терміни давності".
Треба визнати, що під час протистояння бойовиків ДНР та української армії загинули мирні мешканці міст та сіл Донеччини й Луганщини. Але гинули вони тільки тому, що терористи та російські війська ставили танки, гармати та військову техніку у дворах, біля шкіл, за будинками мирних мешканців. Ополченці ховалися за спини жителів, звідти стріляли по українським військам.
А що робити українським військовим, коли якісь сумнівні люди у військовій формі, з автоматами й танками перші стріляють, захоплюють частини, примушують наших військових підпорядковуватися якимось ефемерним ДНР та ЛНР? Що робити? Звісно ж відбиватися.
Тому не українські військові вбили мирних мешканців, а Росія та прихильники ДНР-ЛНР принесли війну. Саме на їх плечах тисячі загиблих. Саме вони відповідатимуть. Бо злочини Путіна та ДНР не мають терміну давності.
Роман Коржик
