В первую дату Одессу освободили от фашистов в далёком 44-м (среди освобождающих был и мой отец), во вторую – не дали сдать агрессору и превратить в ещё одну «народную республику». Это не только моё мнение. Так думают большинство других одесситов. Так думают и эти люди, которых стоит сегодня процитировать.

     Андрей Лозовый, народный депутат Украины:     Ворога витравили силою - Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Харків, тут перемогла Україна, тут не пропустили зраду тих, хто мріяв про "Одеську народну республіку". Щоб ви розуміли, наскільки Москва біситься з перемоги українського світу над русскім міром в Одесі, що навіть проплачує за кордоном акції "памяті жертв трагєдії второго мая". Заклики до "чєловєчності" щодо сепаратистів до болю нагадують риторику новин російських каналів - спеціально подивився. А там, де тоді силу поміняли на переговори з мавпами - Донецьк, Луганськ, Крим - нині мордор. Є різниця?..

     Так, будь-яка загибель людей - завжди трагедія. Навіть якщо більшість загиблих - зрадники своєї країни та маріонетки Пуйла, як це було тоді. Зрештою, вони далеко не найголовніші з ворогів України, а всього лише "корисні ідіоти", використані ворожою державою як одноразові вироби. Таких "одноразових героїв", використаних "втемну", і за великим рахунком винних переважно у відсутності мізків та інтелекту, завжди трохи шкода... Але коли ми говоримо про оцінки тодішніх подій, та про необхідність прозорого розслідування тощо - в першу чергу варто згадати загальний контекст подій. Отже, нагадаю деякі прості речі.

     По-перше, станом на 2 травня 2014 в Україні вже шла війна. Притому війна не громадянська, як би це комусь не хотілось - Україна вже біля двох місяців була жертвою прямої збройної агресії РФ. Вже відбувся тріумфальний кримський "референдум" та РФ офіційно анексувала півострів, і вже стало очевидним що агресія поширюється на материкову Україну. В цій ситуації будь-які оцінки будь-чиїх дій мають спершу виходити саме з цього.

     02.05.2014 стались НЕ "сутички громадян різних політичних поглядів" чи тим більше не "спроба частини громадян задекларувати свою політичну позицію, яка закінчилась трагічно". Нi.

     02.05.2014 у Одесі група громадян України у змові з групою громадян РФ спробувала насильницьким шляхом захопити контроль над містом з метою передання міста під контроль збройних формувань іноземної держави - агресора. В цій спробі іноземної окупації міста брали пряму участь озброєні професійні бійці з так званої "Придністровської Республіки", яка є повним сателітом РФ, та також добре озброєні корумповані правоохоронці з міської міліції

     Таким чином, кваліфікація дій цих осіб є доволі простою та однозначною - вони вчинили кримінальний злочин, передбачений статтею "Державна зрада" Кримінального кодексу України. Вони - не "опозиція", не "сепаратисти". Вони зрадники та колаборанти іноземних окупаційних сил, і це суто правова оцінка. В цій ситуації інша, на щастя, набагато більш чисельна, хоч і майже неозброєна, частина населення Одеси виступила на захист незалежності та територіальної цілосності України. Одеса другого травня визначилась як вільне українське європейське місто. Київ не встигав надати організовану допомогу і Одеса сама, силами міської громади відбила напад агресорів.

     Кваліфікація всіх дій "наших" одеситів в тодішній ситуації також однозначна - це дії, вчинені у стані крайньої необхідності з метою припинення тяжкого кримінального злочину, та з метою виконання свого конституційного обовязку по захисту незалежності та цілісності держави. А щодо зрадників та колаборантів, які загинули під час спроби допомогти РФ окупувати українське місто Одесу - що ж, їх по людськи трохи теж шкода, бо і корумповані менти, і професійні бійці з Придністров`я вдало втікли, залишивши місцевих "корисних ідіотів" самих розхльобувати наслідки невдалої інтервенції. Така доля всіх зрадників - вони потрібні лише на короткий час.

     Тож юридично "жертви Куликового поля", чию пам'ять сьогодні вшановує "вата" Одеси, загинули в момент скоєння ними тяжкого кримінального злочину. І саме це - єдина можлива вихідна точка для будь-яких оцінок тодішніх подій.

     Обнародована весьма грустная информация. Масштабы убытков государству, в рамках преступлений, которые расследуются Национальным антикоррупционным бюро, достигают 85 млрд грн. По словам Сытника, большая часть ущерба приходится на государственные предприятия.

"Суммы огромные. Из общей суммы убытков в 85 млрд грн, причиненных, по предварительным оценкам, интересам государства в делах, расследуемых детективами НАБУ, свыше 40% приходится именно на госпредприятия. И, в основном, эти убытки относятся к периоду после Революции достоинства".

По словам главы НАБУ, коррупционные схемы, выстроенные на госпредприятиях, однотипные.

"Продукция выходит из государственного предприятия по заниженным ценам, предприятие получает за нее копейки по сравнению с тем, что могло бы иметь, продавая ее напрямую конечному потребителю. И есть ряд компаний-посредников (прокладок), через которые разница между ценой покупки продукции и ее продажи вымывается".

Стоит учесть, что речь идёт только о преступлениях, которые расследуются Национальным антикоррупционным бюро (официальные данные, как правило, ниже реальных).

(Из интервью  главы НАБУ Артема Сытника LIGA.net)

     Что происходит? Кто в курсе? Один из ангелов взломал сайт Небесной канцелярии с порядком смены времён года? И "пошутил" там (шутка вынесена в название)?..

     Вторая половина весны, позади Пасха, а в южной Одессе (!) метёт матёрый снег!.. И если бы он сразу же не таял - в городе +2 (это как раз та пара градусов, на которые всегда теплее в крупном городе), то в Одессе намело бы, как и в области (снимки одесского сайта Думская).  Представляю, какие "подарки" получили более северные наши области!

     Наш відомий вчений, громадський діяч, директор Інституту філософії Національної академії наук України Мирослав Попович досить тривожно висловився в інтерв’ю "Фактам". За його словами, час від часу наша держава балансує буквально на межі. I зараз дійсно дуже небезпечний момент історії. Він може закінчитися дуже погано для України, навiть, вона  може втратити свою державність. На його думку, нинішній період в Україні нагадує той, який проживала Чехословаччина у 1968 році. Це був час контрреволюційного перевороту у країні.

     "Відомо, що в 1968 році ініціатором і головною опорою контрреволюційного перевороту, вчиненого комуністами Словаччини і Чехії, був СРСР... Чому я про це згадав? Фактично, ми зараз приблизно в таких же умовах, як чехи в ту пору. Правда, є величезна різниця. Тоді радянські танки стояли на кордоні з Чехословаччиною. Зараз, мабуть, повномасштабного наступу Росії на територію України вже не буде. Кремль видихався", – зауважив Попович.          Так, повномасштабного вiйськового наступу, скорiше за все, зараз не буде, але з тих часiв Росїя значно вдосконалила свої гiбриднi засоби керування справами сусiдiв. Тож треба з обережнiстю ставитися до всiх можливих провокацiй щоб «Чехословаччина-68» не повторилась в Українi.

 В холодный зимний день, чтобы не замерзнуть стадо дикобразов улеглось тесной кучей, но вскоре уколы от игл соседей заставили их лечь дальше друг от друга. Однако, необходимость согреться заставила снова придвинуться. 

     Так они метались из одной крайности в другую, пока не нашли то оптимальное расстояние между собой, когда и соседские иглы не колют, и холод можно переносить. Это ОПТИМАЛЬНОЕ РАССТОЯНИЕ - удачно найденная философом аналогия формулы разумных человеческих отношений в обществе!

  Он, умерший в 97-ом, словно видел на 20 лет вперед… 

                     ***           

Вы говорите про Ливан…
Да что уж тот Ливан, ей-богу!
Не дал бы Бог, чтобы Иван
На танке проложил дорогу.

Когда на танке он придёт,
Кто знает, что ему приспичит,
Куда он дула наведёт
И словно сдуру, что накличет…

Когда бы странником – пустяк,
Что за вопрос – когда б с любовью,
Пусть за деньгой – уж лучше так,
А не с будёнными и с кровью.

                         ***

Хрипят призывом к схватке глотки,
Могилам братским нет числа,
И вздёрнутые подбородки,
И меч в руке, и жажда зла.

Победных лозунгов круженье,
Самодовольством застлан свет…
А может, надобно крушенье
Чтоб не стошнило от побед?

Нам нужен шок, простой и верный,
Удар по темечку лихой.
Иначе – запах ада скверный
Плывёт над нашей головой.

(Булат Окуджава, российский поэт, композитор, бард. Из публикации в международном интернет-журнале New Rezume,)