Російська мова - українсько-болгарський суржик

Дуже давно, "воюючи" на різних форумах з приводу мовного питання, збиралась написати замітку. Нарешті викроїла для цього хвилинку, щоб не втратити лейтмотив на хвилі усвідомленого.
Давно точаться суперечки з приводу того, що виникло раніше "українська мова" чи "русский язык". Звісно, вчені-лінґвісти
обґрунтовано і змістовно уже дали свої пояснення стосовно безпідставних зазіхань наших північних сусідів на пальму першості у цьому питанні. Сама ж я не претендую на якусь геніальність моєї скромної праці, але досконале володіння як українською, так і російською, в поєднанні з чудовим мовленнєвим чуттям, наштовхнули мене на певні думки.
Кожна мова - це лексика(словниковий запас, який можна зобразити візуально у вигляді знаків і символів) та їх вимова, тобто перетворення зображених написів слів в аудіоінформацію, яку сприймає наше вухо. На їх порівнянні й спробую провести свій аналіз і зробити узагальнення та висновки.
Що носії обох мов добре розуміють одне одного - не дивно, бо вони мають спільне слов'янське коріння. Та все ж є суттєві відмінності. І нам цікаво, коли ж вони почали виникати і за яких умов. Зрозуміло, що ми не зможемо почути вимови давньоруської мови, але цілком природньо, що співставивши дві характерні ознаки мови, вказані вище, з іншими слов'янськими мовами східної, центральної і південної гілок, прийдемо до цікавих спостережень і вердиктів.
Слухаючи білоруса розумієш все, але дивуєшся, що переважно всі українські слова у нього звучать з російськомовним акцентом. Також неозброєним оком можна помітити ближчу спорідненість "русского языка" з болгарською, аніж із українською. Чому так? А все дуже просто. Після Великого розселення народів слов'яни східної гілки почали колонізувати землі від Подніпров'я на північний схід, де слов'ян до цього не було, зверніть увагу! Автохтонами в цих землях були різноманітні угро-фінські племена. Процес колонізації йшов складно через величезні території і сповідування місцевими народами політеїстичних язичницьких релігій. Край цьому поклав праукраїнський київський князь Володимир, який хрещенням Русі сприяв зміцненню і централізації своєї влади й державності та поширенню культурної традиції православ'я. Вона до нас прийшла з книгами Кирила і Мефодія, перекладами Євангелія з грецької на староболгарську разом із новою абеткою кирилицею. Цілком логічно, що служби велися тією мовою, яка була в книгах канонізованих церквою. Чи були спроби перекласти Святе письмо живою розмовною мовою, надписи якою у вигляді графіті знайдено в Софії Київській та багатьох інших храмах, нам невідомо. Можливо що християнське вчення і питання віри було прерогативою церкви і тлумачити їх могли лише посвячені в це люди, а головне - освічені, яких на той час було не багато. Тому асимільовані племена угро-фінів вимушені були переймати мову і культуру вищих за рівнем розвитку прийшлих слов'ян, в іншому випадку їх би чекало винищення. Поступово мова релігійних служб і обрядів входила до повсякденного вжитку місцевих, які водночас запозичували міссіонерам протягом тоивалого часу свою вимову, діалекти і лексично-образні звороти. На основі староболгарської мови, мови угро-фінів й фонем носіїв мови Подніпров'я зароджується нова спільнота(не етнос, не народ, а як сказали б в наш час - суржикомовні) зі своїми морфологічними мовними ознаками, які вже значно відрізнялися від початкової мови праукраїнців, тобто саме тоді за таких обставин, що склалися, і зародилася російська мова, як своєрідний суржик, який лунав або сходив із язика новоявленого конгломерату етносів. Хоча він і далі представниками ерзя, ханти, мансі, мордви та безліччю інших мокшан продовжував називатись руською мовою, принесеною русичами-праукраїнцями, але вже з практично другою семантикою став іншим мовним новотворенням від похідної української мови та писаної церковної староболгарської із поєднанням міцевих діалектів.

https://uainfo.org/blognews/480107-mova-chi-yazyk-rosyska-yak-spotvoreniy-dalekt-ukrayinskoyi.html

https://www.erepublik.com/en/article/2548057 https://suspilne.media/culture/342502-fantomni-boli-rosijskoi-istorii-v-ukraini-sprostuvanna-falsifikacij-ta-propagandi/