'самогоне, самогоне, хто ж тебе тепер не гонить?'
- 13.06.10, 10:47
- ПОЛІЩУКИ В КАРПАТАХ
Спивається і деградує поліське село
Без будь яких сексотів, які
глибоко законспіровані в першому ліпшому селі легко можна виявити тих хто жене
на "продаж".
Інформатори, жінки п"яниць, прокласифікують наявну в селі групу
самогонників (список далеко не повний) на види. Зокрема, є спеціалісти, в
яких виробництво одурманюючого напою поставлено мало не на конвеєр і
цілодобово спраглий люд частують за гривні. Як відомо, для цього
промислу ліцензія не вимагається. Є кмітливі фахівці, які працюють на
бартерних умовах, тобто, якщо приніс споживач щось у мішку чи кошику —
отримуй преміальні сто грамів. У селі також визначались заможніші
господарі, які мають техніку, добрива, а також сулії з самогонкою. У той
же час виник “пролетаріат”, котрого за якусь гривню і все ж ті
преміальні можна дешево найняти. Нібито ось таке гасло на озброєнні в
деяких дрібних новітніх українців: “На наш вік рабів вистачить”.
Очевидно, мається на увазі, що потік самогонки як основного стимулу до
праці не обміліє.
В любому селі в зустрінеш флегматичного чоловіка, що ще
до обіду дивиться в землю посоловілими очима і котрий так оцінить
ситуацію: у селі всі гонять і п’ють самогон, бо щодня є якісь празники,
професійні свята, іменини і просто зустрічі в колі друзів. Слова
компетентної людини знайшли своє побічне підтвердження в сільському
магазині. Продавець запевнила, що, буває, не продає за день жодної
пляшки горілки чи вина. А від чого ж люди хмеліють? На жаль, для загалу
“чорнило”, яке колись продавали за рубель, зникло разом з радянською
владою. З магазину “казьонку” чи вино беруть на якусь оказію, щоб
урізноманітнити святковий стіл. Це начебто екзотика. Натуральний продукт поза конкуренцією.
Пиятика і злодійство ходять в обнімку, як коханці. Давно минули ті часи, коли в
селах не замикали домівок, а двері “перехрещували” палицею. Раніше не
крали — “брали” своє майно у колгоспі — і в цьому й сорому не вбачали.
Оскільки соціалістичні набутки, вважай, скінчилися, а хватка залишилася,
то дійшли руки і до хазяйського, бо випити хочеться.т Коли в середині “смалить”, то підеш на
будь-які, навіть підступні і огидні вчинки.
Такого в селі раніше не було: досить добро перенести від хати до хати, щоб отримати від сусіда заповітну
пляшку. Не допомагають толерантні вмовляння сільського голови: “Розумію, якщо пенсіонеру треба вигнати самогонки на свято, урочистість. Але ж не торгуйте, невже запоможетеся тією гривнею?”. Скільки каліцтва через
горілку, скільки людей пішло з життя — бідкаються в селі. Треба “гайки”
прикрутити, розпустилися — звертаються хтозна до кого. Чекають доброго
“царя”, який наведе порядок.
... а Іван Курах очолив фракцію БЮТ в Закарпатській
обласній раді
У суботу в конференц-залі готелю «Прага» відбулася ХІ звітно-виборна
конференція Закарпатської обласної організації партії «Всеукраїнське
об’єднання «Батьківщина», в ході якої були підбиті підсумки роботи та
обрані керівні органи парторганізації.
Дух Божої благодаті витав над
Свято-Вознесенською церквою під час Зелених Свят/ на Трійцю/ у Воловці.
Православна громада майже після півтора річного ремонту, чекала
освячення нових розписів храму, нової престольної позолоченої
ризи,внутрішньої і зовнішньої реставраціїї храму. Не так давно затісна
для громади церква, збільшилась просторово не лише за рахунок
єргономічного переплануваня а й заміною лавиць на менші за конструкцією.
Раціональної реставрації зазнали хори,облаштовано дяківський крилос.
І що саме -над витонченим інтер»єром возносяться лики святих із
біблійних образів, з реперодукцій чудотоворних ікон.Ошатна
церква,оновлення якої тривало за рахунок і стараннями громади,з нагоди
зелених свят прикрасилися ще й гілочками липи.
Урочистою була зустріч преосвященого владики,єпископа Мукачівського й
Ужгородсь- кого Феодора,який прибув у супроводі почту.Тісним людським
коридором , доріжкою з квітів,прямував владика до спеціального
підвищення в центрі церковної зали, щоб звідти здійснити канонічний
обряд облечення. Настоятель Воловецького храму отець Роман подає митру й
інші атрибути владичого сану,й сановник у лункій тиші читає
богонатхнені молитви на освячення нового церковного розпису й
позолоченої ризи,всієї оновленої церкви,просячи в Бога-Отця благословити
і освятити все і вся й подати благодать храмй і
його прихожанам.І під задоволений і втішний гул учасників торжества
щедро скроплює оновлений храм.Після величної божественної Літургії,яку
владика провів спільно з прибулими з ним священнослужителями, та з
духовними отцями православних громад Воловеччини.
Високий сановник відзначив старання церковної громади у
прикрашенні храму Божого,що є малесенькою часточкою Неба і Царства
Божого,домом Божим на землі. Закцентував увагу присутніх на довершеному
зовнішньому і внутрішньому опорядженні храму,усталеному порядку та
чистоту,воздав хвалу таланту іконописця Миколи Васильовича
Мацура,подяку –старанності пастви,яку цілеспрямовано веде Божими
стежками добрий пастор-Роман Глюдзик.Дякуючи душпастирям і всім вірникам
за Святий світлий день у серці Верховини,владика Феодор відзначив
усіх,хто постарався в оновленні храму.За ревну службу Церкві Христовій
настоятелю храму,протоієрею доброму пастору вручено високі
нагороди:Хрест з прикрасами і грамоту митрополита Київського і всієї
України Володимира.Такі ж грамоти і медалі рівноапостольного Святого
князя Володимира удостоїлися голова церковної ради та
художник-іконописець.
Отець Роман наприкінці Божественної Літургії щиро подякував
преосвященному владиці Феодору за піклування про духовний розвиток
православних приходів Воловеччини,за окрасу своєю присутністю,за глибину
молитов і проповіді велелюдного і величного торжества
Свято-Вознесенського храму.
-Чоловік вважається зрілим,коли перестає виділятись серед вагітних жінок.
