Ну привіт, мій хороший… Нічними шляхами Ось і знову зустрілися ми на папері… Відчуваєш – знов запах дощів в атмосфері… Я вже скучила так за твоїми словами… Відчуваєш? Знов літніх ночей аромати Чебрецями, волошками, маками п’яні… Як же добре тонути в твоєму бажанні, Що в гармонії звуків зуміла я вкрасти… Як живеш? Чи блукаєш як я серед неба, Коли місяць палаючий зваблює зорі, Коли пристрасті стільки в нічному просторі, Що у полум’ї топиться стежка до тебе?! Як же скучила я за...

Читати далі...

Без надій і у прірву… А може Вдасться вижити навіть у ній?.. Раптом серце ще битися зможе, Якщо навіть немає надій?! Почорніли думки, вкравши спокій, І від сліз очі тьмяні давно… Знов рахуєш приречені кроки: До останнього – миті дано… Ти хвилини життя, його миті Відвойовуєш в сотень смертей, А в цей час себе губить хтось в світі, А хтось інших вбиває людей… Страхітливі реалії...

Читати далі...

Так хочу в небо пташкою злетіти І розігнати сумерки крильми, Щоб тільки радість щиру залишити, Без тої заздрості, що стільки між людьми. Так хочу піснею у вись піднятись І залишити там любові слід, Щоб потім в усмішках ясних купатись І сонцем умиватися як слід Хоча… я так хотіла б поміняти Це сонечко на блиск твоїх очей… Так хочу іноді тебе обняти Крізь сірість днів і сутінки ночей… Із чашки долі хочу, все змінивши, Отруту, що так знищує цей світ, Розлити в прірви – може...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Хочешь, тебе напишу о любви Страстной и нежной, иль, может, безумной… Или о том как все звезды больны Магией света луны полоумной. Как они плачут, но только внутри – Ведь улыбаться им жизнь приказала, Но они мертвые… Все их лучи – Свет охладевшего только метала. Ты поищи в ночном небе звезду Ту, что совсем на другой точке мира Я отыскала! И словно мечту Крыльями счастья от фальши укрыла. Если мы вместе с надеждою встреч Будем смотреть ей в глаза...

Читати далі...

Від любові залишився тільки дим, Він розвіється – й по почутті усьому. Ти мене від цього диму укради, Бо інакше задихнуся я у ньому. Ти мене від цього світу заховай, Бо інакше збожеволію від болі. Не прошу я дарувати мені рай, Просто зрад щоб не було на видноколі. Ти не бійся, в тебе я не попрошу Ні кохання, ані вічної любові, Я тебе як вільний вітер відпущу, Я не стану, ні, твоєї пити крові. Ти мені лиш покажи що в тім диму Ще є очі, що навчать мене сміятись. В тебе я лиш...

Читати далі...

У житті багато так образ, Біль не раз пече несамовито… Тільки є у кожного із нас Ті, заради кого варто жити. Тільки є у кожного такі Найбажаніші у всьому світі очі, Що цей світ і ще мільйон світів Лиш для них ми підкорити хочем. А усмішка! – меркнуть небеса Від такої ніжності і ласки, Що дарують щиро нам уста, Залишивши в серці дотик казки. Все в житті біжить… Ми пізнаєм То невдачі, то приємні миті, Лиш не забувайте, що в нас є Ті, заради кого варто жити!!!

[Приєднана картинка] Я страшенно люблю так тебе,моє Сонце,Я несу тобі серце своєна долоньці,Я несу тобі мрій вечориі світання,Зорепадами всі свої сниі бажання.Я тебе поцілую дощемчи вітрамиІ попрошу у райдуги щещастя гами,Фарб попрошу для тебе в гаїввеселкових,В мелодійних пісень солов’їв –нот любові,Я для тебе засвічу зорюу віконці…Просто дуже тебе я люблю,моє Сонце!

Ну що слова? – набір якихось літер, Набір якихось звуків лиш, а втім За мить одну безжально можуть вбити, З мелодій перетворюючись в грім. Слова, слова… Такі прості неначе, А повертають до життя не раз, А дивом серце, що невтішно плаче, Зціляють, ставши сонцем щирих фраз. Ну що слова? – набір якихось літер… Але у них є магія життя! Тож не кидайте слів, прошу, на вітер, Не перетворюйте цю магію в сміття.

Коли сумно дощами гіркими Плаче сіре зажурене небо, Ти згадай, що за хмарами тими Десь є сонця промінчик для тебе. Ти подумай, як гарно сміється Там, у небі, для тебе зорею Синє літо з веселковим серцем, Теплий вітер з палкою душею. Ти відчуй подих літа у злеті, Шепіт вітру і посмішку неба… Ти відчуй, бо це я цілий Всесвіт Попросила всміхатись для тебе

Такі прості, здавалося б, питання І стільки в них мелодій світлих, чистих, Та знов забракне слів , щоб без вагання На запитання долі відповісти. Так мало нам для щастя, ніби, треба, Твоя зоря одна лиш – що шукати?! Та враз мільйон засвічується в небі І всі зливаються, і спробуй тут вгадати… Так легко, наче, досягти до сонця, Бо линуть журавлями мрії-крила, Та раптом біль дощами у віконце Постукає і втопить всі вітрила. Так просто й легко, складно так і важко… Усе проходить, ...

Читати далі...