Холодно. Вітер гуляє пронизливо в навстіж розкритому серці. Холодно… Сльози як бісер нанизано, суму в душі кілогерци… Боляче. Світ в чорнобілому кольорі, блиск свій утратило сонечко. Боляче… Біль і тривога як в зговорі сни розвівають по полечку. Вітряно. Протяги в серці пораненім наскрізь гуляють не втомлено. Вітряно… Іскри бажаного пламені стали на вітрі лиш попелом… Холодно. Градом, снігами і кригами з мрій нотки радості вижато… Холодно… Пальці замерзлими...

Читати далі...

Як важко розлучатись назавждИ З людьми, до болю рідними такими. Лиш кілька слів: «…у серці збережи…» І все – уста вже стали від тепер німими… Забракне слів, забракне сліз, та знов У диво серце вірити посміє, Що все це сон, що це кошмарний сон, Ще мить, і ти цей сон страшний розвієш! Якби ж то це був сон!!! Тоді, повір, Ми б без вагань безсоння полюбили… А так… рахуємо мільйони зір, Але одну знайти тепер несила… Як важко розлучатись… Скільки ще Не встигли ми сказати...

Читати далі...

Я дивлюсь в твої очі, тільки в них нема навіть відблиску мого, в них байдужості тіней стільки, що вогонь перетворюють в скло. Я не хочу більше кохати. Я не знаю кохання святого. Тільки біль і бажання втікати залишило для мене воно. Я не хочу чекати більше, я не знаю надії із болю, лиш її пустотлива тиша убиває мене без жалю. Я не вірю уже в кохання, це лиш мрій і думок сваволя, це лиш вигадка й покарання для того, хто повірив в «люблю»…

Не чуєш, не бачиш, а серце впивається солодко, Душа відчуває, думки шаленіють у мить… Ніякі скарби, діаманти, перлини чи золото Не можуть зрівнятися з тим, що у серці щемить. І хай буде світ дощовим чи холодним і вітряним, Та лиш як любов у серденьку без краю і меж, То стане вона світлом, сонцем, зорею, повітрям тим, Яке до схочу ти вдихаєш, яким ти живеш!

Від любові залишився тільки дим, Він розвіється – й по почутті усьому. Ти мене від цього диму укради, Бо інакше задихнуся я у ньому. Ти мене від цього світу заховай, Бо інакше збожеволію від болі. Не прошу я дарувати мені рай, Просто зрад щоб не було на видноколі. Ти не бійся, в тебе я не попрошу Ні кохання, ані вічної любові, Я тебе як вільний вітер відпущу, Я не стану, ні, твоєї пити крові. Ти мені лиш покажи що в тім диму Ще є очі, що навчать мене сміятись. В тебе я лиш...

Читати далі...

Заплакана весна в промоклій млі На почорнілому снігу забуто тліє. Камін. Гарячий чай. І ніч на склі Холодним подихом малює дивні мрії… Амур, стрілою зачепивши, шаль Зірве з плечей, бажанням диким спопеливши… Розлитий чай. Вогонь. Очей кришталь. Сплетіння рук. На двох один лиш подих. Тиша. Шалений блиск очей. Холодний чай. Гарячий дотик. Двох долонь на склі відбиток. І плаче за вікном весна нехай – В ім’я кохання всі гріхи їй треба змити…

[Приєднана картинка][Приєднана картинка] Усім гарного настрою!!! http://video.mail.ru/mail/ivankrutov1/_myvideo/217.html