Омар Хайям
- 18.12.17, 22:33
1. Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,
Ще жодному із нас не підживляв надій:
Де знайде зігнуту під тягарем людину,
Іще один тягар накидає він їй.
2. Ні, не гнітять мене перестороги і жалі,
Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:
Того, що суджено, боятися не треба.
Боюсь неправедно прожити на землі.
3. Коли єство моє ліпив Творець із глини,
Зарані відав він про всі мої провини.
Якщо від нього й гріх, чому мене він хоче
В день суду ввергнути в палаючі глибини?
4. Недоброзичливість ніколи не могла
Узяти верх: до злих вертались їх діла.
Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:
Ти благ не діждешся, я не побачу зла!
5. Минають весни, зими пробігають,
Листочки книги нашої гортають.
Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,
Ніяких ліків од журби не знають.
6.Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
До найвірнішого пригляньсь розумним оком -
Дивись і ворога зумієш в ньому розпізнати.
7. Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу?
Коли піду я геть, що в світі я порушу?
Кого я не питав, ніхто не пояснив,
Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу.
8. Я не шукаю втіхи у вині,
Аж поки горе не наллє мені;
В чужу солянку не вмочу я хліба,
Аж поки серце не спряжу у вогні.
9. До гончара недавно я забрів,
Що з глини би й Бога виліпить зумів.
Та бачив я (сліпий хіба не бачив),
Що він не глину мне, а прах батьків.
10. Як скажуть вам, що я лихий пияк,
Невірний і найгірший із гуляк,-
Це правда. В кожного своя вподоба.
I в мене теж. Такий у мене смак!
11. Чи діждемо жаданого спокою,
Чи дійдемо до хати над водою?
О, як я хочу після тисяч років
Зійти на землю хоч травичкою малою!
12. Вино нам вічність одкриває - пий!
Від нього серце оживає - пий!
Хоч палить, як вогонь, зате турботи,
Немов жива вода, змиває - пий!
13. Хвилину радості в турботах не губи,
На порох не стирай під жорнами журби!
Немає жодного, хто б угадав майбутнє.
Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!
14. Я хворий, для душі вже плоть моя тісна.
Живу без випивки - чи виживу, хто зна?
Та найдивніше те, що від ції хвороби
Немає й засобу, крім доброго вина.
15. Душа моя болить, я думаю про друга,
А в друга милого на серці інша туга.
Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,
Коли вже й лікаря перемогла недуга?
16. Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,
Але від того світ на краще не змінився.
Я радий і тому, що на шляху важкому,
Не знавши радості, не дуже вже й журився.
17. Ті, що вірують сліпо, - шляху не знайдуть,
Тих, хто мислить, - сумніви вічно гнітуть.
Боюсь я, що голос прогримить колись:
"О, невігласи! Дорога не там і не тут! "
