Моє Водохрестя
- 21.01.18, 19:59
Завжди любив ходити на Водохрестя на нічне богослужіння. Вночі тихо, ніщо не відволікає від слухання і від підняття духу десь у вись. Але цього року так сталося, що з нічним богослужінням не вийшло і пішов на ранкове. Стояв, слухав, люди то виходили з церкви, то заходили, священик і хор собі щось співали.
Дехто з прихожан слухав уважно, дехто навіть співав, дехто просто собі стояв і чекав освячення води. Я напевно можу себе віднести до всіх категорій людей бо не можу похвалитися тим, що постійно уважно слухав і співав, а ще й час від часу дивився на годинник і чекав, коли вже будуть освячувати воду, оскільки Водохрестя припало на робочий день і після богослужіння ще треба було йти на роботу.
Під час богослужіння виникало багато питань і щодо служіння отців, про їх не таке святе життя, про людей, які йдуть до церкви, які можливо все ж ведуть себе в церкві достатньо пристойно, а поза церквою не дуже дотримуються Законів Божих та є не дуже свідомим громадянами, які прийшли на свято в честь того, що Абсолютно Чистий від пороків і гріховних думок Ісус взяв участь в обряді хрещення-очищення під проводом майже чистого Івана Хрестителя, котрий не вживав п’янких напоїв, не хворів на спрагу розкоші.
Задумався над прийнятим масами алгоритмом святкування, що трохи місцями суперечить самому сенсу свята:
Одним словом - в мені зашкалювало фарисейство.
Стояв я, слухав деколи уважно, деколи не дуже, але дещо таки запало мені в душу. Вже перед самим освяченням води прозвучали слова пророка Ісаї: Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! (Ісая 55:8-11)
І якось мені соромно стало за мої думки. Напевно в кожному Слова Божі залягли по-різному. Напевно не мені вирішувати як і в кому вони мають проявлятися… Подумалося «Нехай буде Воля Твоя, але якщо хтось впав у спокусу випити надмірну кількість алкоголю, то визбави цих людей від лукавого, хоча мої думки не такі масштабні, як Твої Думки і мої дороги – не такі Великі, як Твої».
Коли повертався додому, то десь між сходом і південним сходом почало сходити сонце, якось не так, як завжди. Спочатку з’явилося досить виразне проміння, яке виривалося з-за хмар, які були трохи вище горизонту і трохи далі в цих променях засвітилася яскраво-біла хмарка схожа на голуба, що летить. От шкодую, що не сфотографував, але щоб це запам’ятати, таки вирішив написати цю замітку собі на замітку.
так що можна не тільки на нічні богослужіння ходити...
Дехто з прихожан слухав уважно, дехто навіть співав, дехто просто собі стояв і чекав освячення води. Я напевно можу себе віднести до всіх категорій людей бо не можу похвалитися тим, що постійно уважно слухав і співав, а ще й час від часу дивився на годинник і чекав, коли вже будуть освячувати воду, оскільки Водохрестя припало на робочий день і після богослужіння ще треба було йти на роботу.
Під час богослужіння виникало багато питань і щодо служіння отців, про їх не таке святе життя, про людей, які йдуть до церкви, які можливо все ж ведуть себе в церкві достатньо пристойно, а поза церквою не дуже дотримуються Законів Божих та є не дуже свідомим громадянами, які прийшли на свято в честь того, що Абсолютно Чистий від пороків і гріховних думок Ісус взяв участь в обряді хрещення-очищення під проводом майже чистого Івана Хрестителя, котрий не вживав п’янких напоїв, не хворів на спрагу розкоші.
Задумався над прийнятим масами алгоритмом святкування, що трохи місцями суперечить самому сенсу свята:
ЦЕРКВА* -> ОПОЛОНКА* -> П’ЯНКА*
*не для всіх обов’язкові стадії святкування.Одним словом - в мені зашкалювало фарисейство.
Стояв я, слухав деколи уважно, деколи не дуже, але дещо таки запало мені в душу. Вже перед самим освяченням води прозвучали слова пророка Ісаї: Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь. Бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги, а думки Мої за ваші думки. Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! (Ісая 55:8-11)
І якось мені соромно стало за мої думки. Напевно в кожному Слова Божі залягли по-різному. Напевно не мені вирішувати як і в кому вони мають проявлятися… Подумалося «Нехай буде Воля Твоя, але якщо хтось впав у спокусу випити надмірну кількість алкоголю, то визбави цих людей від лукавого, хоча мої думки не такі масштабні, як Твої Думки і мої дороги – не такі Великі, як Твої».
Коли повертався додому, то десь між сходом і південним сходом почало сходити сонце, якось не так, як завжди. Спочатку з’явилося досить виразне проміння, яке виривалося з-за хмар, які були трохи вище горизонту і трохи далі в цих променях засвітилася яскраво-біла хмарка схожа на голуба, що летить. От шкодую, що не сфотографував, але щоб це запам’ятати, таки вирішив написати цю замітку собі на замітку.
так що можна не тільки на нічні богослужіння ходити...
