Профіль

_R

_R

Мальдівські о-ви, Мале

Рейтинг в розділі:

Останні статті

_R

_R

Минулорічні квіти

  • 05.02.23, 20:30
Минулорічні квіти... Хто про них згадає?
Були барвистою прикрасою полів колись
Та слухали, як там пташиний спів лунає,
Із вітром танцювали, підймалися до сонця ввись.

Ділились з бджолами пилком, росі раділи,
Життю раділи - це про них "цвіли та пахли"!
Минуло літо, осінь, відцвіли і постаріли,
Зима, під снігом висохлі гниють зачахлі.

Минулорічні квіти... Хто про них згадає,
Як незабаром нові навесні вже зацвітуть?
Проллє сльозу за ними хтось, бо їх уже немає?
Чи хтось згадає їхню радість, від землі до сонця путь?

Весні вже порадіють не вони, а їхні діти,
Повторять свій щасливого цвітіння шлях,
І не згадають, як могли колись радіти
Їхні батьки в квітучих лише рік тому полях.

_R

_R

Старання

  • 23.01.23, 12:43
Бог не живе в храмах, де Йому відспівають,
А жити у Дусі правди ніколи бажання не мають.
Бездушні ікони там й стіни, а також мертва там віра,
Молитви там не почуті, там Богу огидна офіра.

Богу від нас не треба: дарунків, хвали та жертви,
Щоб ближнього ми полюбили - Він зміг на хресті померти,
Щоб після падінь щоденних знаходили сили встати,
Він після розп'яття й смерті воскрес, щоб надію дати.

Держави вмирають там, де знищує їх беззаконня,
Де сенс існування зникає, де все у безглузді тоне.
Де є справедливість й повага - там розвиток й процвітання.
Не часто таке буває, не все у цей бік в нас старання.

_R

_R

Порожній

  • 23.01.23, 12:00
Мт. 23:37-38: "Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли! Ось ваш дім залишається порожній для вас!"

Тепер залишається дім ваш порожнім:
Без зцілень, навчання, молитв почутих.
Тепер вам у домі молитви все можна:
Водити овець і телят, а про Бога забути...

Дозволено вам тепер відкидати
Закон, милосердя і справедливість,
Тепер можна Бога вам розпинати,
Бажання для цього в вас є і сміливість.

Не схожі ви на овець, що відбились
Від стада й рятунку для себе шукають,
Ви швидше вовки, котрі поживитись
І пастирем, й стадом підступно бажають.

Не хочеться чути вам голосу Бога,
Ви й совісті голос в собі все глушили.
Здалась вам ворожою рука допомоги,
Як квочка курчат зберегти ж вас хотіла.

Тепер залишається дім ваш порожнім...
Вам чути приємно дзвенять як монети
Та Бога за них підкупити не можна,
До зла ж за них легко попасти в тенета.

_R

_R

Старе...

  • 09.01.23, 23:41
Полистаю своє старе,
Щоб не сталось - стаю собою,
Пам'ять спогадами пробере,
Душа пилу позбудеться слою.

Повертаюся в двадцять, тридцять,
Крізь роки тепло серця збираю,
Справжнє все, а не просто сниться,
Кожну мить життя розглядаю...

Біль і щастя, радість і сум
Поміщаються в усмішку щиру,
Десь зникає зайвого шум,
Котре все віддаляло від миру.

_R

_R

Зоря

Коли темні та довгі ночі
І у день навіть світла мало,
Коли світла шукають очі,
Тоді в небі Зоря засіяла.

Коли лід і холод є всюди
Та все сковують люті морози,
Коли мерзне весь світ і люди,
Всіх зігріти тепло Зорі в змозі.

Зоря робить цей світ яснішим
Та освітлює душі й розум,
В світі й серці стає тепліше
Попри віхоли та морози.

Ця Зоря - це Ісус-дитятко,
Всім велику надію приносить,
Що любові бУде в достатку,
Світла в душах всім бУде досить.

_R

_R

А любов розширяє обрії

  • 31.10.22, 22:22
Егоїзм робить нас дріб'язковими,
Для одного "я" все старається
Та заковує волю оковами -
Світ собою обмежити так намагається.

А любов розширяє обрії,
Душу робить на когось ширшою,
Світлою, теплою, а ще доброю,
Завжди кращою і ніколи гіршою.

Полюбити багато непросто -
Так, щоб світ весь в душу впустити,
В малу душу не схильну до росту
Небагато можна вмістити.

Хто полюбить душею багато,
Тому можуть багато простити,
Той у змозі багато пізнати,
Зможе кращим той світ зробити.

_R

_R

Не потрапити б у час такий і місце

  • 20.10.22, 08:00
Можна задихнутися без правди,
Нелогічність може усі сенси поламати,
Знищують снагу чужі моральні вади,
Як нема заради чого - важко встати.

Середовище людині, як вода для риби,
Є місця там, де не жити краще, аніж жити,
Де немає з чого вже робити вибір,
Де об розум і добро хтось ноги витер.

Де вже не живе порядність й справедливість,
Де безумство всім керує балом,
Де до хамства та нахабства є лише сміливість,
Де тактовність й співчуття кудись пропали.

Де людина у собі зганьбила образ Божий,
Досягнула дна і стала гірша за тварину,
Де ворожість й егоїзм плекати краще схоже,
Де немає миру в душах, хоч би на хвилину.

Де до цього всі давно пристосувались
І змінити щось на краще вже ніхто не хоче,
Де народжують дітей, щоб в цьому захлинались,
Де надіятись на краще - це брехати собі в очі.

Не потрапити б у час такий і місце,
Де у душах світло назавжди погасло,
Де скувала безнадія усе міцно,
Де "обманюй всіх й себе" - найперше гасло.

_R

_R

Ранкове сонце усміхнулося веселкою

  • 03.10.22, 11:11
Ранкове сонце усміхнулося веселкою,
В похмурий день з-за хмари виглядаючи
Та сіро-синє небо легкою акварелькою
В осіннє різнобарв'я прикрашаючи.

То хмари, то тумани, то серпанки,
Або ж веселка з сонцем усміхається...
Багаті змінами картин осінні ранки,
Щомиті в нові веселкові фарби світ вдягається. 




_R

_R

З путіна голови вилітають снаряди

  • 01.10.22, 06:06
З путіна голови вилітають снаряди,
З путіна голови вилітають ракети,
Звідти ж виходить ординське стадо,
Там же народжуються апокаліптичні сюжети.

путіна голова - це джерело небезпеки і смерті,
Вона вбиває дітей, простих людей і солдатів
Своїх, чужих, сама ж вона боїться померти,
Бункерна голова - кумир для тупої вати.

Тій голові місця мало у цьому світі,
На одну восьму Землі вміститись ніяк не може,
Крім неї ніхто там нормально не може жити
Та й що вона нормально живе на те зовсім не схоже.

Вбиває тих, кого братами своїми вона називає,
Економіку й армію свою б'є шматка землі ради.
Руйнує долі чиїсь, кров'ю й слізьми їх заливає.
Ангелом божим вважає себе посланець аду.

З путіна голови вилітають снаряди,
З путіна голови вилітають ракети,
Звідти ж виходить ординське стадо,
Там же народжуються апокаліптичні сюжети.

Деякі площі для довідки:
Запоріжська область -  27180 км.кв.
Херсонська область  - 28 461 км.кв.
Донецька область - 26 517 км.кв.
Луганська область - 26 683 км.кв.
Крим - 26 850 км.кв.
Разом те, що рф хоче присвоїти - 135 691 км.кв.

рф  - 17 098 246 кв.км. 
Таки рф площею приросте аж на 0,79%.
Таки суттєве досягнення.

Україна - 603 700 км.кв. 
А от для України це суттєві втрати - 22%

Тобто рф зробила не стільки користі по площі собі, як шкоди нам. А ще, що набагато важливіше - вбили,  покалічили і вигнали велику частину українців російськомовних і україномовних. 
А ще моча, підступаючи до голови путіна, лякає ядерною зброєю і третьою світовою заради приросту РФ на 0.79%.


Пригадалась біблійна історія про пророка Нафана, Давида і Урію.

Господь послав пророка Натана до Давида, і він прийшов до нього та сказав йому: “Було собі два чоловіки в однім місті, один багатий, а другий убогий. В багатого була превелика сила овець і корів, а в бідного не було нічого крім овечки, однісінької, маленької, що він її купив і годував, і вона росла в нього разом з його дітьми. З його хліба вона їла й з його чаші пила, спала на його лоні й була йому як дочка. Якось прийшов хтось У гості до багатого чоловіка, та цей пожалував узяти зо своїх власних овець і корів, щоб зготувати подорожньому, який прибув до нього, і він забрав овечку в убогого чоловіка й зготував її чоловікові, що прийшов до нього.”
 Тоді Давид скипів великим гнівом на того чоловіка й скрикнув до Натана: “Як жив Господь! Чоловік, що зробив те заслужив смерть.
 А за овечку поверне вчетверо за те, що вчинив таке й не мав співчуття.”
Тоді Натан промовив до Давида: “Ти - той чоловік! Так говорить Господь Бог Ізраїля: Я тебе помазав царем над Ізраїлем, я тебе врятував з руки Саула, дав тобі дім пана твого й жінок пана твого на твоє лоно, дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо б цього було ще замало, додав би ще того й цього.
Чому ж ти так зневажив Господа і вчинив те, що є злом у його очах? Урію хеттита вбив мечем, жінку його взяв собі за жінку, його ж ти вбив мечем аммонійським.

_R

_R

Людину праведною Бог колись створив

  • 28.09.22, 07:07
"Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!..."
Екклезiяст 7:29 (переклад Огієнка)

Людину праведною Бог колись створив
Та захотілось людям у думкИ різні пуститись.
З'явився не лише до доброго порив,
А і до злого... і вже важко зупинитись.

Де доброзичливість булА - ще заздрість проросла.
Там, де булА любов, ненАвисть ще з'явилась.
І щось пішло не так, у вир шалений доля понесла,
Дорога стала бездоріжжям, ціль шляху розмилась.

І захотілось пізнання ще зла, окрім добра,
Над іншими піднятись, брата вбити,
Забрати щось чи все із ближнього добра
Та щастя на чужій біді собі зліпити.

Піднятись вище світу та людей,
Вище законів, щоби легко все топтати.
Та розіп'яти Бога - це як апогей.
А далі можна ради себе світ весь зруйнувати,

Щоб доказати, що нікчема десь сидить
У глибині душі і хоче там він вище Бога бути,
По головах і трупах шлях його лежить,
Лиш свою ницість він готовий слухати і чути.


На схожу тему