Усміхнися мені - нехай усмішка душу зігріє.
Усміхнися мені і щасливою стане ця мить.
Зупинити б її, світ від неї світліє й тепліє,
А у серці мелодія радості й щастя звучить.

Усміхнися мені, нехай очі твої засіяють
Промінцями любові, надії, віри й добра.
І нехай у душі сніг та лід більше місця не мають,
Хай живе там, цвіте і співає весняна пора.

Усміхнися мені, хай недоля від цього заплаче,
Хай підуть в небуття й не приходять чари сумні.
Нехай усмішка щира приносить тільки удачу -
Ти на щастя, на радість й добро усміхнися мені.

Може не на часі....... Писалось між сигналами повітряної тривоги..... Навіяно піснею і усмішками

Пропала ось так...:(

До орків всі якось жили, якось заробляли гроші, працювали магазини, аптеки, можна було за свої кровні щось купити... Прийшли орки, зруйнували будинки, школи, пологові будинки, вбивають людей, дітей, магазини і аптеки нормально не працюють, життя погіршилось після приходу орків в сотні разів, а в когось взагалі закінчилось, на жаль...

І тут воно ніби везе гуманітарну допомогу і показують це на своїх оркських к_Аналах.
І розказують, що ані асвабадітєлі.

"Асвабадітєлі", якщо вже так хочеться бути асвабадітєлямі, то асвабадітє нас від себе!!! Це буде найкраще асвабаждєніє. Можете навіть покінчити собою і асвабадіть світ від себе, недоумки. Повірте, що світ стане набагато кращим.

путін в правді слабенький,
путін сильний в брехні,
Душею і ростом маленький
Він совість втопив у багні.

Живе він собі й розкошує,
Він має все, що треба,
Життя своє дуже цінує -
Та дбає лише про себе.

Він вірусу дуже злякався,
Хоча всі навколо хворіють.
"Сміливець" в бункер сховався.
Та світ захопити мріє

Він жити страшенно хоче,
А інших на смерть посилає.
Душа, що темніша ночі,
Собою весь світ лякає.

Родила расия в ночь
Не то сына, не то дочь;
Не мышонка, не лягушку,
А неведому зверюшку.
Не страну, не государство,
Не республику, не царство,
А непризнаных мутантов,
Террористов, диверсантов -
Это русский мир такой,
Словно в жопе геморрой.
Жизнь там жуткая, лихая,
Словно это сказка злая.

Це ж яка турбота в путіна про російськомовних в днрлнр... Люди там жили, мали житло, мали якісь кошти, мали сусідів, свій двір, врешті мали свою малу батьківщину. Тепер їх, як тупе стадо ведуть в ростовську область, де нема нічого, з того, що вони мали.
Їхні будинки РФ використає для провокацій і швидше за все від них нічого не залишиться.

Цих людей лякають наступом ЗСУ саме в той момент, коли навколо кордону російська армія.

Ось така вона турбота РФ про людей. Такий то він рускій мір - мір ідіотизму, обману і насилля.
Дивно, що є прихильники такого щастя.
Дивно для нормальної людини, а для адептів рускава міра - це щастя. Вони чекають путіна і хочуть щоб так, як в днрлнр було і тут.

Бог нам дарує диво... А що далі?

Буває - птахи зимою співають,
Буває - квіти в снігу цвітуть,
Травинки з асфальту проростають,
На скелях дерева столітні ростуть.

Якщо з глибини душі пісня лунає -
Ніхто не зможе її перервати,
Як пагін до світла шлях прокладає,
То твердь і тьму він зможе здолати.

Духом в життя само вкорінившись,
Сили знайшовши в своїй душі,
Крізь холод і тьму до світла пробившись,
З'являються квіти, пісні та вірші.

Зернинка віри гори звертає,
Капля любові всіх може зігріти,
Від щастя душа у небі літає,

Сонце сховалось за хмари.
Сонце образилось може?
Хмари, мов темні чари,
Смутком все вкрили схоже.

Усмішка сонця пропала
Та промінців немає,
Світла й тепла не стало,
Радість без них десь блукає.

Сонце, чому ти капризне?