десь на злам між ніччю і ранком,
вже не сплю, ще не встав і спросоння
насолоджуюсь новим світанком.
і нехай вже літо обідом,
а на вечір вже осінь будЕ,
тиха ніч-зима іде слідом
та на ранок весна знов прийдЕ…
все циклічно в житті: дні і ночі,
місяці, пори року... та все ж
міжсезоння не є найкоротше,
а здається постійно ним йдеш.
поміж тим йдеш, що бУло і бУде,
по тоненькій смужці "тепер",
по дорозі з нізвідки в нікуди,
за маршрутом: родився-помер.
в міжсезонні між пунктами цими
все вмістилось: радість і сум,
чиста щирість й бруднА броня з гриму,
мить безцінна й непотребу шум.





