Ми даємо дорогу прогресу:Нам замало лише наших рук,В допомогу ногам є колеса, Крила є і ми швидші за звук… Один одного можем почутиЗ протилежного боку Землі,Тепер можем мобільними бути,Відстань стерлась тепер взагалі.І на лініях автоматичнихЩораз більше можна зробитиРечей різних практичних й незвичних,Без яких вже не можемо жити.Ми вже масово вмієм вбивати Континенти, народи, країни…Й від життя тільки попіл лишати,А від міст залишати руїни.Наш технічний прогрес все росте,А духовний позаду...

Читати далі...

Сніг в повітрі кружляє, Ніби ангелів пухТа собою вкриваєІ дерева, і луг...В білий колір невинний Одяглася земля,Мов завите в пелени Мале немовля.Зі сторінки новОї Хоче світ все почати,Бруд і плями всі свОЇПід снігом сховати.Парк у біле покритий -Тихий ангельський сад.Шкода слід залишити…Все красиво й без вад…

Віра в дива окриляє,Якщо мудра її основа,Коли силу творити маєДобрі справи з доброго слова.Коли на рай собі заробляютьДілами добрими в світі цьому,Не обкрадають і не вбивають,А ближньому помагають свому.Віра в дива окриляєКоли від злого вона рятує,Коли робить світ трохи раєм,Де любов, гармонія й мир панує.Віра в дива окриляє,Коли народжує вона диво,Що світ весь преображаєВ Мудро, Мирно, Добре й Красиво.

Віра в дива заколисує світ,Як алкоголь жертву,Шепочучи їй, що він ліки від бід,Поки не зробить мертвим.Злодій пожертву на церкву дав -Місце в раю купляє...Жертва ж його, що він обікрав,З голоду помирає.Вірить робочий, що вкрадена річПросто не так лежала....Ось в фірмі фінансовий паралічЙ скорочення штату настало.Вірить політик, що завжди народМає його любити.За всеобіцяючий без справ рот -Можуть також побити…Дива від Бога чекають всі,Сіючи вбивство й прокльони...Отримають відповідь у всій красі ...

Читати далі...

Мінус десять, а співають птахи,Дуже тихо, але співають,Серед снігу ці дивакиПерехожим весну провіщають.Хоча січень ще надворІІ навколо все льодом вкритеТа гарячі серця в цій поріСпівом інші серця можуть гріти.На деревах засніжених в паркуЇм тепліше, ніж на Мальдівах -Від любові їм тут жарко,Тому радують всіх співом.

В цьому світі не так все просто,Неузгоджень в ньому багато,Ми усі тут неначе гості,Що зібралися тут на свято.Хтось наїстись ніяк не може,Хтось напитися дуже хоче,Все це дійство на п'янку схоже,Де так рідко тверезі очі.Тут у кожного своє "п'яно"Та у кожного своє "сито",Своє в кожного "пізно" й "рано", Своє "щось ще ближньому залишити".

Завжди любив ходити на Водохрестя на нічне богослужіння. Вночі тихо, ніщо не відволікає від слухання і від підняття духу десь у вись. Але цього року так сталося, що з нічним богослужінням не вийшло і пішов на ранкове. Стояв, слухав, люди то виходили з церкви, то заходили, священик і хор собі щось співали. Дехто з прихожан слухав уважно, дехто навіть співав, дехто просто собі стояв і чекав освячення води. Я напевно...

Читати далі...

Кліщами стискають спокуси,Нав’язують волю своЮ,Шепочуть: "Зробити це мусишІ будеш ти, наче в раю".В самісіньке пекло штовхають,Кидають на дно твою волюТа спокій твій забирають,Формують в душі вир із болю.А далі за вітром погоняКрізь жорна тугИ і печалі,Непотріб якийсь у долонях Й питання: «Навіщо?», «Що далі?»……………………………………………………..Лиш Тиша душу лікуєЙ туман безнадії розвіє,Гармонії світ подарує,Освітить, що темне… зігріє…Джерела, які засмітили,Очистять в душі собі путь, Відновлять...

Читати далі...

Зачаровані тим, чого нема.Повні віри в те, чого не буде.Тепла прагнуть ті, в кого зимаУ душі й шматок льоду у грудях.Про тверезість говорить алкаш,Брехун правду оспівує вічно,Все життя, як якийсь єралаш:Десь абсурдно, десь смішно й трагічно.Вище всього любов до речей,Вже давно їм приносимо жертви:Біль, сум, кров та сльози з очей…Наша жадність безжалісно вперта.На деревах сніг схожий на цвіт,Може здатись очам - це весна!Та в серцях і на вулиці лід…Тепло все ж від омани вина.PSНу і ліричний ...

Читати далі...

Наше життя – це щось швидкоминучеВсе, що булО, неначе мить одна,Розділена на радісне й болюче,Що обійшли чи випили до дна.Наше життя - це цятка темносвітлаНа тлі мутного моря цього світу,Мізерна й зовсім-зовсім непомітна -Всього у кілька спалахів прожита.Наше життя – це вкрай щось нестабільне, Як листя танець у повітрі в день осінній,Котрого рухи визначає вітер божевільний,Що бавитись листками, мов дитина, схильний.Наше життя – це щось… ніщо практично.Іде за грань «тепер» в минуле, в нікуди...

Читати далі...