А там у кілзоні лишилось багато добрих людей,
Які не хотіли, не вміли вбивати і воювати,
Немов досягнуло безглуздя у світі свій апогей,
Щоб не найгірших, а кращих зі світу цього забрати.
Когось тут чекали їх дуже хворі батьки -
Яких тепер зовсім нема кому доглядати,
Для них вже не буде у світі добрих людей таких,
І треба свій вік батькам без них якось доживати..
Лишив хтось тут сиротами малолітніх своїх дітей.
Як жити цим дітям у цьому недоброму світі,
Де зла так багато й неправди, а ще невинних смертей?
Хто зможе їм тут помогти чи хоча б колись пожаліти?
Когось не жаліло життя і він змалку тут зовсім сам, Він ріс сиротою у світі, не знав ні удачі, ні щастя
Й назАвжди лишився в кілзоні, як жертва своїм катам,
Ні люди, ні бОги не дали нічого, змогли лише вкрасти.
У когось тут мати, як взнала, що сина вже більше нема,
Від горя важкого за тиждень також злягла у могилу.
Померла від болю у серці й душі покинута світом й сама,
Бо жити у світі у неї не було й краплини вже сили.
А хтось тут за велич і землі воює й нікчемність своЮ
Бажає сховати й прикрити за шторою перемоги,
Заливши все кров'ю й слізьми й живучи у свому "раЮ"
Не бачить у дзеркалі рило свиняче своє і роги.
