Класть руку на плечо не надо, нет

Лiна Василівна Костенко [1930]

Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Довіра — звір полоханий, втече.
Він любить тиху паморозь дистанцій.

Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.
Він дивний звір, він любить навіть муку.
Він любить навіть відстань і розлуку.
Але не любить на плечі руки.

У цих садах, в сонатах солов'їв,
Він чує тихі кроки браконьєра.
Він пастки жде від погляду, від слів,
І цей спектакль йому вже не прем'єра.

Душі людської туго і тайго!
Це гарний звір, без нього зле живеться.
Але не треба кликати його.
Він прийде сам і вже не відсахнеться.

КЛАСТЬ РУКУ НА ПЛЕЧО НЕ НАДО, НЕТ
Перевод стихотворения Лины Костенко

Класть руку на плечо не надо, нет.
Уместно это, может, только в танце.
Доверие — пугливый зверь, и след
Простыл. Он любит изморозь дистанций.

Он любит ход размеренный времён.
Он странный зверь, он любит даже муку,
И даже расстоянье и разлуку,
Но на плече руки не любит он.

В густых садах, в сонатах соловьёв
Он чутко слышит поступь браконьера.
Ловушки ждёт от взгляда и от слов,
И сей спектакль ему уж не премьера.

Души людской тайга, тоски печать!
Без зверя этого трудней жить станет.
Не надо звать его и приручать.
Он сам придёт и больше не отпрянет.

13 сентября 2021 года