Вихідні...

Вихідні у мене почались не п'ятничного вечора, як зазвичай, а суботнім ранком,

бо в п'ятницю я просто відразу після роботи завалився відсинатись за весь той час що я недоспав на цьому тиждні.

Отож, прокинувшись суботнім ранком я почав розмірковувати, як мені проводити ці вихідні. Бажання сидіти вдома не було зовсім, тому я вийшов прогулятись по своєму району, сподіваючись на те, що щось прикольне та цікаве само мені зустрінеться, або, принаймні я щось вигадаю, чим мені зайнятись.

Трішки зголоднів, зайшов у найближчу кафешку, замовив собі "повний фарш" - так я називаю повноцінний харч-раціон, в який входять перша та друга страва, із гарніром, салатом, м'ясом, та чимось запити. Розмір порцій "повного фаршу" в цій кафешці порадував і мене і мій шлунок (-; Заодно, доки чекав на приготування, подивився першу серію фільму "Службовий роман", який давно вже не бачив, і тому отримав привелике задоволення від перегляду. Ранок вже почав подобатись.

Сонце зійшло високо, і продовжувати гуляти по дворах більше не хотілось, усі знайомі чимось були зайняті, компанію собі так і не знайшов, проте, згадав що дома є декілька фільмів, які я так і не встиг досі подивитись. Пішов передивлятись. Подивився два анімешних фільми та завалився спати до самого вечора.

Ввечорі прокинувся, та вийшов на прогулянку. Майже кожен день я прогулююсь по району перед тим, як віддатись нічному сну, але цього разу я не збирався лягати відразу по поверненні додому... чесно кажучи, я взагалі не збирався повертатись додому, і тим більше - спати цієї ночі, бо і так вже виспався досхочу. Хотілось гуляти, хотілось якихось пригод.

Найпростіший засіб нарватись на пригоди - це зустрітись із моєю сестрою, та провести разом хоча б декілька хвилин - пригоди починаються майже відразу (=

Отже, зайшов до сестри, дочекався, доки вона награлась в лайнейдж, вийшли на вулицю. Пити горілку нам не хотілось, пива теж... але чогось не вистачало. Вирішили пройтись до найближчого цілодобового супермаркета та подивитись щось цікавеньке, наприклад Бейліз, або Самбуку. 

Доки дішли до такого супермаркету, він вже зачинився на нічний переоблік, хвилин на 40.. Пригадали, що поруч є кінотеатр, вирішили пройтись, подивитись що там є та пійти на останній сеанс. Але не пощастило. Кінотеатр хоч і сучасний, але не цілодобовий, і останній сеанс розпочався за півгодини до того, як ми прийшли, продаж квитків був закінчений, а вхід до залів зачинений.

 Із жалєм позихнули, покрокували до наступного цілодобового супермаркету. Цей був відчинений, не дивлячись на те, що каси теж не обслуговувались, і якщо б ми там щось взяли, то теж мали б чекати якнайменш 20 хвилин, щоб нас змогли обслугувати.

В цьому супермаркеті була і самбука, був і бейліз... але не в такій тарі, як би нам хотілось, та не тих виробників, які нам подобались. Вийшли без покупок, повернули назад до першого супермаркету, який за розрахунками мав же відчинити свої двері на той момент, коли б ми до нього дістались. Так і вийшло - ми прийшли, та нас запустили.

Тут нам вже пощастило - вибір хоч і не найбагатіший, але достатній для того, щоб ми обрали те, на що полювали - екзотичний лікер "Самбука", ємністю 0,75 литри, два пластикових стаканчики, та якийсь загадковий фрукт, який нас дуже зацікавив своїм незвичайним виглядом, під назвою "ківано". Ззовні ківано виглядав як велетенський, трішки продовгуватий каштан, покритий шипованими пупирцями, яскраво-помаранчевого кольору. Що було всередині не мав уяви ніхто. Але ківано став нашим офиційним "закусоном до Самбуки".

Із нашим новопридбанним скарбом ми рушили до найближчої лави, щоб там розпити самбуку, з'їсти ківано та побалакати за життя, бо не бачились ми із нею вже більше двох тижнів, а за цей час завжди набігає стільки подій, що теревеніти можна аж до ранку, чим ми і полюбляємо займатись по вихідних, коли нам щастить зустрітись (-:

Кожух з ківано облущувався зовсім легко, як з мандарина, сам він був м'який, внутрощі густо-зеленого кольору із багатою кількістю м'якого насіння, як в огірках, та й на смак він був схожий саме на огірок, із присмаком ківі та хурми. Не знаю, чи міг би ківано стати офіційним та класичним закусом до самбуки, але для нас із сестрою він таким став, принаймні на цей вечір.

Ми багато спілкувались на різні теми. Олька розповідала про свої новини в її діяльності на політичному поприщі, про те, як вона бориться із сепаратизмом в кримському регіоні, про владу, про деяких політиків, та всякі інші речі, які на цей момент є значущими для неї в цей період її життя. Деякі моменти запам'ятались особливо:

- Бабка Параска відіжгла! Гагага!! Ти не чув? ... Що? Не знаєш, хто така Бабка Параска? Це та, яка присутня на всіх політичних мітінгах та зустрічах! Гагага! Цілувалась із Шуфрічем, та їх так зфотографували, начебто це був справжній поцілунок "взасмок", а ще Юля Тимошенко ходила із нею вобіймачки постійно! Гагага! А із Ющенко вона разом летала на хелікоптері до верхівці Говерли... Я в шоці... Ющенко оголосив черговий підйом на Говерлу, і народ туди поперся, а сам він, як завжди, на хелікоптері туди прилетів... та ще й із Бабкою Параскою... Гагага!

- А Юлька відіжгла!!! Не чув? Як ти можеш таке не знати!!! Вона розповідала казку про рибку, яка все повсюди жерла!!! Ну, стоїть така на трибуні та розповідає: "Жила-була собі в морі одна особлива рибка, яка харчувалась усим, що знаходила - жерла морські водорості, жерла інших риб, уселяке сміття... А одного разу її спіймали рибалки, привезли до себе та висадили у себе в акваріумі, бо була вона надзвичайною красунєю серед риб. Але акваріуму їй було замало, і вона вистрибнула звідти, пройшлась по підлозі до вікна й вистрибнула на вулицю, там вона пройшлась до озера, застрибнула в нього, і стала жити в цьому озері так, як раніше жила в морі - їла все, що змогла з'їсти. Люди намагались витравити її звідти отруївши озеро, але рибка з'їла і всю отруту, і нічого їй з цього не сталось, вона так і залишилась панувати в озері." Ось таку байку розповіла Юлька перед чесним народом, а потім додала: "Так ось, я така сама, як та рибка!". Гагага! Уявляєш, що там було із народом? Мабуть усі задалися єдиним питанням - ЩО ВОНА ВЖИВАЄ, І ДЕ ВОНА ТАКЕ ДІСТАЄ.

- А Янукович? Я - Анна Ахметова нашого часу... Гагага!!! А його дружина?... Ой, я просто не можу. Вони начебто змагаються, хто розповісить найбезглуздішу історію, з якої весь світ буде в шоці, та з якої найдовше глузуватимутся. "Юля, а я таке відморозив, що весь світ три доби іржав мов коні! А я таке, що тиждень у всіх газетах обмусолювали! А Парасці мають пам'ятник сподвинути - вже цілий місяць лише про неї й розмов!". Гагагага!. Що кажеш? Знаєш, де вони таку дурь дістають? А ну ж, кажи.. ХАХАХАХА! У баааабкииии Парааааааскиии... УХУХУХАХАХА!!!! Бабка Параска - офіційний драгділер української олігархії!

- А мені сон наснився дивний. Мені Вовка Смирнов з Меджик-радіо телефонував... Казав що я не права по відношенню до політиків, і що вони всі майже ангели... і що я не тим займаюсь...  А ще мені потім наснилась Ані Лорак... Казала що її мати не пускає гуляти за кордон, бо вона там всім дає. Гагага! Уявляєш? Вона там всім дає, і тому мама її не відпускає! Взагалі не розумію, чому це мені ця попсовичка наснилася...

- Ми маємо кохати нашу землю. Вона єдина в цьому всесвіті! Іншої такої землі не існує. Взагалі. І щоб потрапити сюди, стоїть величезна-величезна черга, на декілька тисяч років... Прямо з пекла стоїть. Але навіть з пекла не всі можуть потрапити до цієї черги.

- А знаєш, чим наша планета особлива? Тим, що на ній все можливо, і будь-яке бажання можна реалізувати. Будь-яке. Можливо реалізувати. Хочеш - їж, хочеш - спи, хочеш - кохайся, хочеш - нічого взагалі не роби. А коли ти уходиш звідси, то всі твої почуття погострюються в тисячі разів... але ти вже нічого не можеш зробити, бо в тебе немає тіла, є тільки спогади та бажання... хочеться їсти, хочеться спати, хочеться секса... нестерпно хочеться всього, що ти колись хотів, або міг би хотіти, але ти не маєш зовсім ніякої можливості хоч якось частково здійснити свої бажання... і ти мучаєшся... і намагаєшся потрапити в цю чергу на Землю, щоб там нарешті отримати все те, чого тобі так кортить... і стоїш в цій черзі тисячі років, а дочекавшись, маєш лише 100 років на те, щоб зробити якнайбільше, щоб все встигнути, щоб нічого незабути, нічого не пропустити... бо попереду будуть ще тисячі і тисячі років нестерпних бажань, які неможливо здійснити...

- Наша планета, це одночасно і рай і ад. Ми всі тут тому, що маємо щось виправити. чогось позбутись, або щось придбати. Ми всі на різному рівні розвитку. Хтось "відбуває тут покарання", а хтось знаходиться тут "у відпустці". Ті, хто тут покараний - постійно переживає тяжкі втрачі та лиха, а відпочиваючі - мають практично все. Але всіх нас поєднує те, що ми знаходимось тут, і що у кожного з нас є якесь особисте завдання для того, щоб перейти до наступного рівню розвитку нашої душі. Кожен живе тут так, як сам собі бажає. І кожен отримує те, що може собі уявити та дозволити. Але не всі люди спроможні уявляти та дозволяти собі щось приємне. І практично ніхто не знає займається своїм основним завданням, а лише тим, що вгамовує фізичні та якісь дрібнодуховні потреби. А для того, щоб отримати спокій та нарешті перейти у стан гармонії із всесвітом необхідно в першу чергу виконати те, заради чого ми прибули сюди. Тому люди практично ніколи не можуть бути задоволені тим що мають. Їм постійно чогось мало, чогось не вистачає... і вони не можуть це "щось" задовільнити, тому що навіть не замислюються над тим, що це за "щось".

- Мені вже 30 скоро. А я досі самотня. Мені бабка одна гадала... пару тижнів тому... казала що за два роки я одружусь, і що у мене буде дитина... Я її дуже не слухала, так собі, у піввуха.. А ще вона казала, що коли це все здійсниться, я прийду до неї із квитами... Але чому це вона вирішила, що так і буде? Кожна ворожка завжди розповідала лише якийсь один розвиток подій в моєму житті... і жодна не розповідала за альтернативні шляхи... але ж я знаю, що вони є, і що такі події, про які вона мені розповідала, можливі лише в тому разі, якщо я сприйму їх... а я можу і не сприйняти - це залежить лише від мене. Я знаю, що у мене безліч можливостей, нескінченна можливість обирати й обирати й обирати... що завгодно та як завгодно. А чому я не маю чогось конкретного?... Не знаю, мабуть тому, що я сама для себе ще не вирішила, що саме мені потрібно. Коли вирішу - тоді й матиму... А те, що бабка наворожила... не знаю... мені не дуже сподобалось... бо якось неконкретно, та нецікаво... наврядчи я сприйму це як щось необхідне для мене...

Ми із сестрою пили самбуку, їли ківано, спілкувались на ті та інші теми... аж до самого ранку... Десь у 6 ранку самбука закінчилась, ми взяли ще по пляшці пива та пішли відпочивати. Нам порібно було добре виспатись до 8, бо ми домовились із її подругою зустрітись в 9 ранку на пляжі. Тому, спали ми міцно, швидко та завзято. І прокинулись вчасно... зараз сам дивуюсь як нам це вдалось... мабуть це просто звичка якась - не зважаючи на втому займатись будь-чим в будь-який час доби.

Відпочивали ми, як завжди, на нудистському пляжі, на проспекті Воронцова. Невеличкий клаптик піску та вихід до річки, за розміром такі, що ніколи не могли б стати мрією тих, хто звик відпочивати на загальних міских величезних пляжах... Щоб туди дістатись потрібно знати шлях, і не лякатись таких перешкод, як скловата, та величезні іржаві труби водо- та газопроводу. Тому, там тусуються або місцеві, або постійні відвідувачі... Що цікаво, кожного року, на нудистськіх пляжах можна побачити одни й ті самі обличчя, і практично ніколи не з'являються новенькі... навіть ті, хто з'являються, частіш за все - експерементатори, які хоч і не виказують зовнішньо щоб їх щось не влаштовувало, або подражнювало, але більше не повертаються знову відпочивати на те саме місце. Дніпропетровськ велике місто. Але кількість приймати соняшні вани оголеними зовсім маленька - не більше 50 чоловіків та жінок, віком від 30 до 50 років.

Після другої години опівдні я відчув, що сонце почало занадто смажити, та втік з пляжу... нажаль запіздно, і всеж-таки встиг трішки обпіктись... Не так серйозно та боляче, як бувало, але все-одно, було неприємно та трішки досадно - не вмію я отримувати засмагу )-:

З третьої години і до самого вечора я гуляв у компанії своїх друзів з інтернету. Компанія "лінейщиків", які вміють дуже весело та цікаво відпочивати, із ними завжди приємно поспілкуватись, і часто можна дізнатись щось новеньке та корисне. Гуляли по парку Шевченка, катались на картингу. Один з хлопців знайшов в картингу новенький сучасний телефон Нокіа.. але зрадіти не міг... за день до того від нього пішла дружина із дитиною, і навіть факт коштовної знаходки не підняв йому настрій.. Пішли на узберіжжя Дніпра на Монастирському острові, під монастирем якраз одне із найспокійніших та найкращих місць для відпочинку невеличкими компаніями. Сиділи там, спілкувались, обговорювали новини гри на сервері та з життя, змагались у підтягуванні на івових гілках, та в інших фізичних справах, пили пиво, багато жартували та сміялись. Я обожнюю цю компанію! Взагалі, мені щастить із цікавими та різноманітними компаніями, перебування в яких - це завжди задоволення, і час завжди минає швидко та непомітно.

Ввечорі я був вже дуже втомлений, тому приїхав додому, прийняв душ, щоб заспокоїти свою обпіклу шкіру, та завалився спати. Ось так і пройшли мої вихідні (-;

Життя прекрасне в своєму несподіваному та непердбачливому різномонітті!

Хай вам всім так само щастить, і життя ваше минає приємно та весело! Люблю вас!