Альтернатива каві.

  • 26.08.17, 01:24
Альтернатива каві: що допоможе вашому мозку працювати
22 Липня 2015, 06:18

Стрибайте і пийте воду

 

<p style="text-align: justify;">Стояти на голові - весело, швидко і корисно для тіла. Фото: talkyland.com</p>
Стояти на голові - весело, швидко і корисно для тіла. Фото: talkyland.com

Кава або енергетики – це речі, які рятують нас, коли роботи багато, а от сил мало. Але ваш організм не подякує вам за таке ставлення, тому давайте шукати кращі альтернативи, пише zdorovia.com.ua.

1. Стрибайте

Іруми Тахір, засновник High Point Chiropractic Wellness, вважає стрибки вкрай корисною справою і займається цим кожен день. Такі заняття підвищують ясність розуму, активують лімфатичну систему, що, в свою чергу, сприяє, виведенню токсинів, покращує поставу, підвищує рівень ендорфіна.Для серцево-судинної системи стрибки – найбільш щадний спосіб спалити те ж число калорій, що і на біговій доріжці. Іруми стрибає щоранку протягом 10 хв. Він використовує цей час, щоб зарядитися енергією на весь день, і кричить при цьому: "Я сильний!", "Я щасливий!", "Я успішний", "Я здоровий!".

2. Робіть добру справу

Кім Коуп, співзасновник ZinePak, вважає, що знайшов унікальний спосіб підзарядки. Він виділяє 15 хв. в день у другій половині дня, щоб допомагати людям. Він намагається зробити щось корисне, не пов'язане з роботою. Це може бути що завгодно, наприклад, донести чиї пакети або відкрити двері. Іноді він запитує по електронній пошті у колег і друзів, чи не потрібна допомога комусь. Зробивши добру справу, він відчуває негайне задоволення і тішить себе думкою, що це зарахується йому в глобальному обміні кармою.

3. Використовуйте медитацію

Це ранковий ритуал Гільома Гутрі, засновника Sequoia Lab, на який він витрачає свій час. Ідеальний час для медитації – світанок, до того як ви включите свої гаджети. Важливо, щоб час доби і місце для медитації були, по можливості, завжди одними і тими ж. Почати можна з п'яти хвилин, а потім збільшувати період, протягом якого ви концентруєте мозок. Менше 20 хв. займатися не рекомендується, оскільки мозок не встигне достатньою мірою відновити свої ресурси. Переваги медитації: зменшення тривожності, скорочення часу, необхідного для сну, поліпшення концентрації і багато іншого. Початківцям підприємець радить використовувати спеціальний додаток, наприклад, HeadSpace.

4. Стійте на голові

Ганні Вуттон і Бейлі Сміт, співзасновники Popup Archive, протягом дня стають на голову або на руки, і це допомагає їм як вирішувати проблеми, так і просто збадьоритися. Вони знаходять місце в офісі, де їх ніхто не потурбує, і встають з ніг на голову. Це прекрасне нагадування про те, на що здатне наше тіло, коли голова весь час зайнята роботою. Інверсії, як ці вправи називаються в йозі, чудові, тому що вони веселі, швидкі і корисні для тіла і насправді активують мозок.

5. Пийте більше води

Дерек Флайнцрайх, засновник Greatist, радить пити багато води просто тому, що відчуває себе після цього краще. З наукової точки зору, вода присутня в організмі і впливає практично на всі процеси, що відбуваються в ньому. Дослідження показують, що вода допомагає бути пильними, прискорює процеси в мозку, збільшує продуктивність і навіть піднімає настрій. Скільки потрібно пити? Вважається, що з їжею людина отримує 20% щоденної норми, таким чином, залишається ще 13 чашок для чоловіків і 9 – для жінок. Звичайно, у всіх потреба у воді різна і залежить вона від багатьох факторів: погоди, віку, рівня активності протягом дня.

http://ukr.segodnya.ua/life/health/alternativa-kofe-chto-pomozhet-vashemu-mozgu-rabotat-633657.html

Небеса забирають кращих.

  • 15.08.17, 14:55
15.08.2017 ОБЩЕСТВО
Сегодня прощаются с Героем Майдана и известным художником Тарасом Бильчуком

Сегодня прощаются с Героем Майдана и известным художником Тарасом Бильчуком

Галина Струс
 
Автор:Галина Струс
Вчера, 14 августа, внезапно умер известный художник и участник Революции Достоинства Тарас Бильчук. Сегодня с героем прощаются на Ровенщине. Об этом сообщили на странице «Ініціативна група постраждалих/поранених на Майдані» в Facebook.

Вчера на Ровенщине внезапно умер Участник Революции Достоинства и известный художник Тарас Бильчук.

Некоторое время художник проживал в Америке, а в 2007 году вернулся в Украину. Картины мастера известны по всему миру. Его работы продавались в США, Канаде, России, Японии, Франции, Парагвае, Швеции, Польше, Англии.

Во времена Майдана, зимой 2013-2017 года Трас Бильчук был активным участником революции. Во время первых столкновений, в ноябре 2013 года художник получил ранение в голову, что привело к сотрясению.

Но даже это не остановило истинного патриота Украины. Бильчук был на Майдане и во время трагических событий 18 февраля. Художник с окровавленной головой был запечатлен на снимке, который потом растормаживали украинские и мировые средства массовой информации.

В 2016 году на годовщину Революции Достоинства Тараса Бильчука президент Порошенко наградил орденом «За мужество».

Родом 57-летний художник из села Корша Ивано-Франковской области. Сегодня с ним попрощались на Ровенщине. Заупокойная служба была проведена в урочище Гурбы, близ села Зеленый Дуб в Ровенской области. Похоронят Тараса Бильчука сегодня в селе Коршев на Ровенщине.

Молодці, хлопці!!!

  • 11.08.17, 23:11
"Дали по зубах": волонтери показали, як бійці АТО вдарили по техніці бойовиків з дрона
17:10, 10 серпня
Сили АТО вдарили з дрона по техніці бойовиків
Сили АТО вдарили з дрона по техніці бойовиків / Скріншот з відео

Волонтери з організації "Повернись живим" опублікували відеозапис, на якому показано прицільне влучання українських військових по позиції бойовиків. Зазначимо, що точність вогню забезпечував дрон.

Відповідне відео опубліковане на Facebook-сторінці волонтерської спільноти.

"Пропонуємо вашій увазі невеличке відео з нещодавно доставленого нашим бійцям коптера. Перші вильоти дали моментальний результат і трохи по зубах вічно загубленим військам ворожої "недоімперії", – мовиться у повідомленні волонтерів.

Читайте також: Українські військові відповіли Захарченку на його "Малоросію"

Зазначається, що бійці АТО виявили свіжу підготовану позицію бойовиків, куди останні підігнали зенітну установку для чергового вечірнього обстрілу українських військових.

"Пристрілочний постріл, точне корегування з квадрокоптера і попадання прямо в ціль", – зазначається у повідомленні.

Що таке мелатонін, серотонін і з чим його їдять?

  • 11.08.17, 01:11
Как повысить серотонин?

Что такое серотонин и каким образом он влияет на хорошее настроение? 5-HTP, мелатонин и другие добавки для повышения уровня серотонина и борьбы с депрессией.

2017-08-04 
Что такое серотонин?

Серотонин — это ключевой гормон, регулирующий настроение человека. Нарушение выработки или усвоения серотонина провоцирует ухудшение настроения и депрессию, а принцип работы многих антидепрессантов заключается в регулировании и нормализации механизмов обмена этого гормона.

Поскольку не существует прямых клинических тестов, способных показать нехватку серотонина в организме, крайне сложно судить о том, какие препараты напрямую повышают его уровень. Чаще всего оценка производится по косвенным признакам — прежде всего, по снижению уровню депрессивности.

Натуральные способы и препараты для повышения уровня тестостерона у мужчин — какие добавки действительно работают?
Связь депрессии с уровнем серотонина

Депрессия — это нарушение обмена веществ, влияющее на мозг и ухудшающее его работу. Симптомами депрессии является хроническая усталость, сложность к концентрации, плохое настроение и низкий эмоциональный настрой. Большинство депрессий связано с низким уровнем серотонина в организме.

При этом синтез серотонина связан с синтезом гормона сна мелатонина. По сути, организм производит мелатонин именно из серотонина. Именно поэтому депрессия провоцирует нарушения сна, а нарушения сна — депрессию. Пищевым источником для этих двух гормонов является аминокислота триптофан.

Триптофан — источник хорошего настроения

Аминокислота триптофан является структурным компонентом многих пищевых белков. Нормой ее потребления является около 3.5 мг на кг веса тела в сутки — для поддержания нормального уровня серотонина человек весом в 70 кг должен ежедневно получать не менее 250 мг триптофана с пищей.

Наиболее богаты триптофаном рыба, мясо, соя, чечевица и другие бобовые культуры, различные орехи, творог, сыр и прочие молочные продукты, а также овсяная и гречневая крупы. Подробную таблицу содержания триптофана в продуктах питания вы найдете в конце данного материала.

Серотонин и вредные привычки

Научные исследования говорят о том, что уровень усвоения триптофана из продуктов питания (и, собственно, способность организма синтезировать серотонин и мелатонин) тесно связаны с индивидуальными особенностями метаболизма конкретного человека, а также с его образом жизни(1).

Хронический стресс и вредные привычки (курениеупотребление алкоголя) негативно влияют на химический баланс мозга. С одной стороны наблюдается повышенная потребность в серотонине, с другой — ухудшается уровень усвоения триптофана. Результатом становится развитие хронической депрессии.

Как повысить серотонин?

Мнение о том, что употребление в пищу богатых триптофаном продуктов (шоколада, бананов и так далее) резко повышает уровень серотонина — миф. Даже у здоровых людей лишь небольшая часть этого триптофана действительно превращается напрямую в серотонин, улучшая таким образом настроение(1).

Натуральными методами повышения серотонина являются нахождение на ярком свете (летом на солнце или с помощью светотерапии зимой), а также регулярные физические нагрузки. Кроме того факта, что спорт напрямую улучшает настроение, он косвенно улучшает метаболизм триптофана в организме(2).

В какой позе нужно спать — на боку, на животе или на спине? Советы и рекомендации по борьбе с бессоницей.

Добавки для повышения серотонина
  1. Антидепрессанты. Прием любых препаратов категории селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (флуоксетин, пароксетин, сертралин) повышает уровень этого гормона в мозге за счет противодействия распаду серотонина и нормализации механизмов его использования. Данные препараты отпускаются в аптеке исключительно по рецепту.
  2. 5-HTP. Аминокислота 5-HTP (5-Гидрокситриптофан или окситриптан), доступная в виде безрецептурного БАД, является финальным продуктом переработки триптофана и прямым прекурсором серотонина. В организме она, минуя процесс пищеварения, напрямую конвертируется в серотонин, помогая повысить его уровень(3).
  3. Шафран. Научные исследования говорят о том, что регулярное употребление небольших доз шафрана (30-50 мг в день) повышает уровень серотонина и помогает бороться с депрессией(4). Важно отметить, что шафран является наиболее дорогостоящей специей (средняя цена — от 500 до 1000 руб. за 1 г) и достаточно заменяется аналогами (сафлор) или банально подделывается.
  4. Мелатонин. Поскольку мелатонин и серотонин синтезируются из одного и того же вещества, нехватка мелатонина способна приводить к понижению уровня серотонина. Именно поэтому прием мелатонина в виде безрецептурных таблеток не только нормализует сон, но и косвенным образом влияет на повышение серотонина.

Таблица содержания триптофана в продуктах
Продукт питанияСодержание триптофана в 100 г продукта.
Икра (красная или черная)960-910 мг
Различные виды сыра800-600 мг
Орехи (арахис, миндаль, кешью)750-650 мг
Бобовые культуры (фасоль, чечевица соевые бобы)650-500 мг
Кедровые орехи420-400 мг
Белое мясо (курица, кролик, индейка)350-300 мг
Красное мясо (говядина, телятина, баранина)250-200 мг
Рыба (сельдь, лосось, минтай)220-180 мг
Яйца куриные200-150 мг
Шоколад200-100 мг
Творог200-150 мг
Овсяная, пшенная,   гречневая крупы и киноа180-150 мг
Перловая крупа120-100 мг
Рис80-60 мг
Молоко80-50 мг
Овощи (капуста, свекла, морковь, помидоры)60-30 мг
Бананы, апельсины, абрикосы40-20 мг
Ягоды (малина, клубника, клюква)25-15 мг
Огурцы, кабачки20-15 мг
Яблоки, груши15-12 мг

***

Серотонин является одним из ключевых гормонов, регулирующих настроение. Нехватка этого гормона тесно связана с развитием депрессии. Для повышения серотонина применяются, в первую очередь, антидепрессанты, однако прием БАДов (5-HTP и мелатонина) также может помочь поднять его уровень.

Научные источники:

  1. Tryptophan and depression: can diet alone be the answer?, source
  2. How to increase serotonin in the human brain without drugs, source
  3. 5-Hydroxytryptophan (5-HTP), source
  4. Saffron — Scientific Review on Usage, Dosage, Side Effects, source
У продовження теми: Мелатонін в таблетках.

Не пропустіть цікаву мить!

  • 07.08.17, 01:47
Українці зможуть побачити два вражаючих астрономічних явища

В ніч на 8 серпня та в ніч на 13 серпня в Україні можна буде побачити два астрономічних явища – місячне затемнення та метеорного потоку Персеїди.

У ніч на вівторок, 8 серпня, при сприятливій погоді, можна буде спостерігати часткове тіньове місячне затемнення, пише «Громадське радіо».

Під час цього астрономічного явища тінь від Землі повністю закриє південну четвертинку повного Місяця, а освітлена частина Місяця набуде червоного кольору.

Часткове тіньове місячне затемнення найкраще буде видно о 23:29, а весь процес триватиме близько двох годин. Помітити початок часткового затемнення можна приблизно за годину до максимуму – о 22:23.

В ніч на 13 серпня в Україні можна бачити максимум активності метеорного потоку Персеїди. За прогнозами метеорологів, очікується до 1020 метеорів на годину.

Найкраще метеори буде видно в північно-східній частині неба, високо над горизонтом, трохи південніше сузір’я Кассіопея. При зіткненні атмосфери Землі з більш великими частками можна також побачити найбільш яскраві метеори – боліди.

Ген самотності.

  • 07.08.17, 00:30
Учені довели існування гену самотності

Вчені Пекінського університету ідентифікувати так званий ген самотності і довели, що люди, у яких він присутній, мають на 20% більше шансів жити на самоті, ніж інші.

Про це повідомляє GogetNews, передає Еспресо.TV.

Експерти кажуть, що за рахунок зниження рівнів серотоніну даний ген робить людей менш схильними до близьких стосунків. Таким людям може бути важче встановлювати контакти і сильніше переживати після розриву зв'язків.

Вчені з Пекінського університету вивчили зразки волосся майже 600 китайських студентів для аналізу гена під назвою 5-HTA1, який має дві різні версії.

Виявилося, що люди з версією G з набагато більшою ймовірністю були одні, ніж люди з версією С. Близько 60% людей з версією гена G не були у відносинах в порівнянні з 50% з тих, хто в мав версію С.

«Важливо відзначити, що даний зв'язок не можна пояснити іншими факторами, які впливають на відносини, в тому числі зовнішнім виглядом і багатством»-, кажуть вчені.

Версія G даного гена виробляє менше серотоніну в головному мозку — хімічної речовини, що бере участь в настрої і щастя. Таким людям складніше зближуватися з іншими людьми, кажуть експерти, також вони з більшою ймовірністю будуть мати невротичні розлади і страждати від депресії.

Як песимізм і нейротизм шкідливі для формування, якості та стабільності відносин, цей зв'язок між версією гена G і психологічними розладами може знизити можливості знайомств або привести до невдач в романтичних стосунках, підсумовують фахівці.

http://wz.lviv.ua/news/177599-ucheni-dovely-isnuvannia-henu-samotnosti

Відкриття в обл. медицини.

  • 04.08.17, 00:59
Вчені вперше видалили з ДНК людського ембріона ген, що відповідає за захворювання

У США група вчених з американських і південнокорейських інститутів успішно видалила з ДНК людського ембріона ген з мутацією, який відповідає за розвиток захворювання

Дослідження було опубліковане в журналі Nature, передає  Медуза.

Вченим вдалося за допомогою інструменту редагування геному CRISPR-Cas9 вирізати ген з мутацією, який викликає гіпертрофічну кардіоміопатію — захворювання серця, яке зустрічається у одного з 500 людей і може стати причиною раптової смерті. Експеримент вдався у 42 випадках з 58, тобто 72 відсотках випадків.

Ембріони були знищені після п'яти діб розвитку. В ході експерименту вчені запліднили спермою чоловіка, в генах якого є відповідна мутація, яйцеклітини 12 здорових жінок. Одночасно вони вводили в яйцеклітини CRISPR-Cas9, який вирізав з чоловічої ДНК мутований ген. Як пише The New York Times, вчені ввели в яйцеклітину матеріал для «лагодження» ДНК з допомогою штучно створеного здорового гена, однак ембріони використовували замість нього здоровий ген з материнської ДНК.

«Ми виявили, що ембріони самі себе чинять, якщо є здорова копія гена», — заявив один з учених, Шухрат Міталіпов. Це означає, що змінювати гени людини за допомогою CRISPR-Cas9 і створювати «дизайнерських» дітей (з певним кольором очей, фігурою і так далі) набагато складніше, ніж вважалося до цього дослідження.

Вчені стверджують, що не зафіксували ніяких небажаних змін ДНК. Такі зміни відбулися в аналогічних експериментах, проведених раніше в Китаї.

Нагадаємо, вчені створили з ДНК сонцезахисний крем.

Страшна біда, як грім серед ясного неба.

  • 27.07.17, 23:32

Від найбільшої катастрофи в історії авіаційних свят — Скнилівської трагедії – минуло 15 років


Уже 15 років поспіль Львів і вся Україна згадують найстрашнішу трагедію – Скнилівську авіакатастрофу. 27 липня 2002 року під час авіашоу на Скнилівському аеродромі під Львовом винищувач «Су-27УБ» впав у натовп глядачів. Загинуло 77 осіб і постраждало понад 540.

Того суботнього дня святкував 60-річчя 14-ий авіаційний корпус ВПС України. З цієї нагоди на Скнилівському аеродромі показували авіашоу, яке прийшло подивитися понад 10 тисяч осіб.

Команду військових пілотів представляла пілотажна група «Українські Соколи», яка спеціалізувалась на виконанні фігур вищого пілотажу на бойових літаках. На літаку «Су-27УБ» виступали полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. Під час виконання фігури «коса петля з поворотом» літак опустився на критично низьку висоту і, зачепивши стабілізатором дерево, втратив керування і вдарився об бетонне покриття. Після чого врізався у два літаки, які стояли на аеродромі, і, обертаючись навколо осі, впав у натовп глядачів.  За кількістю загиблих Скнилівська трагедія вважається найбільшою катастрофою в історії авіаційних свят.

Щороку 27 липня священики служать панахиду по всіх церквах Львівщини. Щорічно родичі і близькі загиблих, а також небайдужі львів’яни приходять до каплиці Всіх святих українського народу на Богослужіння. Її побудували у 2003 році – до першої річниці трагедії – при вході до Скнилівського летовища.

 Напередодні 15-х роковин трагедії родичі загиблих прибирали територію навколо каплички. Хтось замітав, хтось вибирав сміття з кущів, а хтось молився… Бачу, згорьована мати Світлани Богач, пані Марія, сперлася на сапку у глибокій задумі.

— Моїй Світланочці було 28. Вирішила влаштувати діткам свято. Взяла шестирічного Ігорчика та десятирічну Іринку і пішли на те шоу. Світлана накрила діток собою, тому й залишилися неушкодженими, а їй осколок пробив голову. Я була за кордоном. Не розумію­чи чому, о 12-й годині чомусь так сумно стало, такий жаль мене охопив, і я почала плакати… Сама собі дивувалася, бо все було добре. А через деякий час мені зателефонувала молодша донька. Плаче у слухавку і просить, щоб я приїхала. Каже, Світлана ходила на шоу, там сталася аварія і Світлана отримала поранення в ногу. Мабуть, треба буде робити операцію. Це Оксана так рятувала мене, щоб я з розуму не зійшла…

Коли приїхала до Львова і увійшла до квартири, запитала у свахи: “А де Світлана?”. З іншої кімнати вийшла племінниця – у чорному…”. Пані Марія прийшла до свідомості, коли над нею схилилися медики зі “швидкої”.

— Я кричала, плакала і знову втрачала свідомість, – зітхає жінка. – Пережити горе допомогли внуки – Світланині діти – і молодша донька Оксана. Треба було виводити зі шокового стану дітей: вони зривалися посеред ночі, вибігали на коридор до ліфта.

Кажуть, час – найкращий лікар. Але не для пані Марії. Вона щодня лягає з думкою, чому так рано з життя пішла її Світлана? І прокидається з цією ж думкою. Молиться і просить у Всевишнього, щоб оберіг її онуків. Старша внучка Іринка вже вийшла заміж, Ігор грає за команду “Карпати”.

Ми би ще довго говорили з пані Марією, але голова громадської організації “Скнилівська трагедія” Іван Куц попросив усіх сідати в автівки, бо вже приїхав супровід, щоб їхати на місце трагедії.

Щоб потрапити на меморіа­льний комплекс на Скнилівському летовищі, заздалегідь треба писати листа керівництву летовища, в якому має бути вказано кількість машин і їхні реєстраційні номери. Машина з “мигалкою” довезла нас до меморіального комплексу, на якому навічно спочили 77 ангелів. У місці, де впав літак, встановлено обеліск, що символізує уламки літака, а на ньому – людські обличчя. А навколо – 77 каменів-плит, на кожній ім’я і прізвище та рік народження загиблої особи. Тільки дати смерті нема. Вона тут в усіх одна – 27 липня.

За падіння літака у натовп глядачів до відповідальності притягнули 10 осіб. «Половину звільнили ще до суду, – четверо з них були генералами та високопосадовцями», – каже Іван Куц, який на Скнилові втратив двох дітей: доньку та сина. Старшому, Андрієві, було 20 років, закінчив школу із золотою медаллю і був студентом третього курсу Львівської політехніки. Донечці Зоряні було лише 13… Чоловік не може змиритись з тим, що заслуженого покарання ніхто не відбув. Усю вину перекинули на пілота Володимира Топонара, якому присудили 14 років. «Але Топонар сидів поза тюрмою, а все військове начальство потім пішло на підвищення. Хіба це не цинізм?» – запитує Іван Куц.

«Після трагедії – то не життя. Ми старіємо, ми нікому не потрібні. Я – після інсульту та інфаркту. А подбати про нас немає кому», – каже. Іван Куц вже пенсіонер. Але пенсії у розмірі 1400 гривень колишньому військовому мало на що вистачає. «Скнилівську трагедію досі не визнали на державному рівні, тому у нас нема статусу потерпілих», – бідкається Іван Іванович.

Лікує свій біль чоловік, доглядаючи за капличкою на Скнилівському летовищі. “Вона перша при в’їзді до Львова. Для нас це – символічне місце. Бо на летовище просто так не зайдеш…», – каже Іван Куц.

На День матері хтось розбив капличку. Вандалів досі не знайшли.

На летовищі не ділять пам’ятників на “свої” і “чужі”. Не діє принцип: своє приберу, а поруч нехай поросте травою. Миють кожну плиту і обсікають траву навколо. За словами Івана Куца, є такі плити, до яких уже ніхто не приходить, – горе підкосило після трагедії не одне доросле життя. Звернула увагу – двоє хлопців помили один пам’ятник, поруч ще один, потім ще. На всіх – різні прізвища. Запитую про це в одного з них – Володимира Шевчука.

— Тут загинув мій старший брат Андрій. Йому було 11 років, – каже Володимир. – Нас тато повів на це шоу. Ми з батьком також були поранені, але вижили. Мені було 8 років. Андрій два місяці боровся за життя. Мав черепно-мозкову травму. Йому ампутували ногу… Але смерть виявилася сильнішою від нього. Попри те, що стояли всі разом, брат постраждав найбільше. У цьому місиві не могли його знайти. Батько з обома переламаними ногами у шоковому стані шукав Андрійка по полю. Він лежав під уламками літака.

Старший чоловік “золотою” фарбою поновлював літери на плиті: “Мотузюк Богдан Володимирович”. А поруч – ще одна плита з таким самим прізвищем – невістка пана Володимира – Ірина. Пішли разом на свято з трирічним сином.

— Я втратив не лише сина і невістку. Богдан тримав малого на руках, – каже пан Володимир. – І це дитину врятувало. Моєму синові відсікло ногу, Ірину перерубало навпіл. Син помер від втрати крові на операційному столі. Карета швидкої допомоги не могла виїхати з летовища 40 хвилин, бо її тримали на КПП. “Зелене” світло дали генералам, які тікали з поля.

Трирічний Юрчик не міг зрозуміти, чому всі кричать, бігають полем. Дитина блукала між трупами і шукала маму з татом. За словами пана Володимира, мама одного охоронця привела малого до трибуни. Там зробили кілька оголошень, але за Юрчиком ніхто не підійшов. Жінка забрала дитину додому.

— Коли ми їздили по лікарнях шукати дітей, нам сказали, що по телевізору показали нашого Юрчика і дали контактний телефон цієї жінки. Приїхали наші свати, привезли свідоцтво про народження, фотографії малого… Як з’ясувалося, у цієї жінки вже хотіли забрати нашого внука – хтось телефонував і пропонував гроші, були й такі, що погрожували, якщо не віддасть. Довелося викликати машину з райвідділу, щоб міліціонери засвідчили, що це справді наш Юрчик.

Свати пана Володимира вважають, що Богдан винен у смерті Ірини. Бо Богдан був ініціатором походу на авіашоу. Спочатку Ірину та Богдана поховали разом. Через два роки свати викопали Ірину і перепоховали. Пану Володимиру і його дружині бачитися з онуком було заборонено! Юрчик отримав за тата і маму 40 тисяч гривень. Такою сумою держава оцінила життя його батьків.

Юрчик живе у Львові, однак бабусю і дідуся по батьковій лінії він так і не знає. Хлопцеві зараз 18 років.

— Ми йому надіслали смс-повідомлення, – зітхає пан Володимир. – Сподіваємося, хоч тепер прийде до нас. Зверталися і в опікунську раду, і навіть до суду. Нам дозволили бачитися з онуком раз на тиждень. Але коли ми приходили, нам щоразу відмовляли, пояснюючи, що Юрчик захворів, чи не хоче нас бачити. Сподіваюся, Юрчик колись зрозуміє, що нашої провини у цій трагедії немає.

Схожа історія і у Ніни Міхно. Її син, Сергій Міхно, і його дружина, Тетяна Міхно, пішли на летовище з п’ятирічною донечкою Настею. Син з невісткою загинули. Поруч стояв літак, і всі бігали фотографуватися у ньому. Товариш Сергія теж захотів сфотографуватися і взяв зі собою Настю. Це й врятувало дівчинці життя.

— Мій син – військовий, служив тут, – каже 77-річна Ніна Василівна. – Невістка не хотіла йти через погане самопочуття. Я їй також казала, щоб не йшла. Але вона каже: “Як я не піду? Я ж зіпсую Сергієві свято”. Пішла його підтримати. Перед святкуванням Таня пошила собі новий костюмчик.

Опікуном Насті призначили 62-річну на той час бабусю – Ніну Міхно. Молодша на багато років сваха – мама Тані – не погодилася взяти на себе виховання Насті. А коли її запитували, чому так зробила, казала, що виконує прохання Ніни Василівни.

— Танина мама жодного разу не прийшла до Насті, не допомагала фінансово. Коли минуло кілька років, сваха подзвонила і сказала, що хоче у мене відсудити Настю. Настя сказала, що хоче залишитися зі мною. Була маленькою – у кожному другому чоловікові бачила свого тата. А на кожну красиву жінку казала, що це її мама.

Поки жив чоловік Ніни Василівни, було не так страшно. А після його смерті залишилися бабуся і онука самі. Зараз 20-річна Настя – студентка Київського інституту культури. 77-річна бабуся з нетерпінням чекає свою крихітку у гості…

Коли Іван Куц розповідав мені про кожного, хто сюди приходить, показав на жінку у фіолетовій футболці. Каже: “А як тепер жити Світлані? Вона впізнала дитину за босоніжком”. Пані Світлана на летовищі насамперед прибрала “свій меморіал”, а потім взялася за інші. Її 14-річний син, Дмитро Параска, прийшов на авіашоу з племінником пані Світлани.

— Та я ж їх сама виганяла на це шоу, щоб Діма у школі мав що розповісти, – витирає сльози пані Світлана. – Чому серцем не відчула, що на нашу родину чекає біда?! Мій синочок з племінником стояли біля літаків. Племінник саме фотографував. Як падав літак, племінника Андрія знесло хвилею, а Дімочку зачепило. Залишилися лише ніжки. Тіла я не знайшла.

Старша донька пані Світлани того дня складала вступний іспит і попросила маму її підтримати. Коли донька з мамою йшли вулицею Чупринки, пані Світлана звернула увагу: небо чисте, але щось так гримнуло, наче вдарив грім. Ближче до вечора на душі стало неспокійно. Аж раптом зателефонувала подруга пані Світлани. Почула у слухавці її голос і каже: “Ви вдома? Слава Богу! Ти чула? Там впав літак!”.

— Ми з донькою приїхали на летовище, але на територію нас не впустили, – плаче пані Світлана. – Вирішили поїхати по лікарнях. Але у жодній наших хлопців не знайшли. Наступного дня знайшли Андрія у реанімаційному відділенні 8-ї лікарні. А про долю Діми досі нічого не знали. По телевізору показували прізвища загиблих, а мого сина не було ані серед живих, ані серед мертвих. Поїхала шукати у морги. Там багато тіл було. Навіть не тіл, а шматків… Мені порадили поїхати у прокуратуру. Там були залишки одягу. На Пекарській побачила пошматовану сорочку мого сина і начебто його чорні штанці. Коли повернулася додому, побачила, що це спідниця. У шоковому стані у прокуратурі не розгледіла, що взяла чуже. Поїхала ще раз. І тоді побачила босоніжок, у якому пішов мій син.

Донька пані Світлану заспокоїла: таких босоніжок на базарі – море. Мало кому він міг належати. Пригадала, що здавала у майстерню на ремонт, і босоніжок був прошитий. Коли наступного дня, а це вже був п’ятий день після трагедії, повернулася у морг і попросила ще раз показати взуття, побачила прошивку. Це був босоніжок Дмитрика і його ніжка. Іншого разу пані Світлані ще показували голову. Казали, що на неї “претендують” три сім’ї. Наче був схожий, але материнське серце підказувало – це не Дмитрик.

— Я сказала: якщо на цю голову ніхто не буде “претендувати”, я її заберу. Бо на той час я вже сина, точніше, те, що залишилося від нього, поховала. Так ніхто не зателефонував. Зрозуміла, що знайшлися справжні батьки дитини. Аж потім мені наснився сон. Шукаю свого сина, і не можу знайти. Моя тітка мені начебто каже: “Та він у нас. Ось коробка, а він – у цій коробці сидить”. Я уві сні підходжу і запитую, чого він у цій коробці сидить, прошу його, щоб йшов додому, бо я його так довго шукаю. Він мовчить, а тітка мені каже: “Він на тебе ображений. За те, що ти його не забрала”. Тепер живу з цим…

Через дві години на летовище знову приїхав супровід. Усі стали довкола меморіалу і тричі змовили “Отче наш…” і “Богородице Діво…” за Царство Небесне і вічну пам’ять 77-ми жертв Скнилівської трагедії, що стали ангелами у небі над Скниловом…

Фото автора та з архіву «ВЗ»

Як навчитися розбиратися в мистецтві.

  • 27.07.17, 23:23
Про смаки сперечаються: Як навчитися розбиратися в мистецтві.
 Блог Марини Щербенко
Вчoра, 20:37 3коменту
 Facebook12
 Twitter
 Google+

"Зоряна ніч" Ван Гога

Ваша оцінка виставки або творчості художника повинна мати дві складові: думка експерта і ваша з нею згода чи незгода.

Я працюю в сфері сучасного мистецтва ось вже десять років. Протягом усього цього часу до мене звертаються за допомогою багато відвідувачів виставок, часто - навіть озброєні знаннями. Вони задають питання про критерії оцінки сучасного мистецтва: чому саме ця робота обрана куратором для проекту, чому на роботи саме цього художника рекомендується звернути увагу, чому цей художник сьогодні так популярний?

Чому?

Звичка сліпо орієнтуватися на популярні рейтинги в ЗМІ і на практику класифікації мистецтва (це «contemporary», а це - «modern»; це «салон», а ось це - «концептуальне», «соціально-критичне», «молоде», «нове» і т. д. і т. д.) ще більше заплутає вас і поведе далеко від уміння визначати/бачити якість. А бажання швидко отримати правильні і просто викладені відповіді, прагнення до грубої систематизації призведе до масштабних помилок, які здійснюють і повторюють як споживачі мистецтва, так і його творці.

Ми все частіше чуємо фразу: «Час розставить все на свої місця». Так, багато відомих і комерційно успішних за життя художників були забуті. А імена тих, хто колись був у тіні і бідності, сьогодні становлять основу історії мистецтва. Є яскраві приклади сумних доль бідних художників «невдах», чиї роботи сьогодні є одними з найбільш дорогих на світовому арт-ринку і одними з найбільш цінних в музейних та приватних колекціях: Ель Греко, Ян Вермеєр, Поль Гоген і, звичайно, всім відомий Вінсент Ван Гог.


Поль Гоген. Таїтянські жінки на узбережжі, 1891

Поль Гоген. Таїтянські жінки на узбережжі, 1891


І зворотний приклад: французькі художники-академісти Іполит Деларош, Ернест Месонье, Вільям Бугеро (Бугро) і Франсуа Гране. Чи знайомі вам ці імена? Протягом майже півстоліття (кінця XIX - початку XX століття) їх вважали метрами. Найбагатші і впливові клієнти купували їх роботи для музеїв, міністерств і палаців. Але ця популярність виявилася недовгою, і сьогодні їх імена цікаві лише в контексті дослідження розвитку культури суспільства, залежного від консервативності і невибагливості смаків можновладців. Продовжу цю думку словами українського художника Василя Бажая: «Мистецтво смаку не має, а ось людина, яка сприймає його, зобов'язана. Тому що будь-яка річ, навіть потворна, має свою культуру».


Жан-Луї-Ернест Месонье. Французька кампанія 1812 року, 1 861

Жан-Луї-Ернест Месонье. Французька кампанія 1812 року, 1861


Розумію, подібні історичні факти можуть викликати ще більші сумніви. Тож не дивно, що на питання, як відрізнити хороше мистецтво від поганого, справжній професіонал не дасть вам об'єктивної відповіді. Адже його судження будуть спиратися не тільки на ерудицію і досвід, але і на смакові переваги. Тому хочу звернути вашу увагу на роль естетичного смаку в сприйнятті мистецтва і силу його впливу на вибір, на прийняття вами рішення, наприклад, при придбанні витвору мистецтва.

У світі сучасного мистецтва більше сміття і обману, ніж може здатися на перший погляд

Смак пов'язаний з внутрішньою реакцією, з самовідчуттям. Це чуттєве прийняття мистецтва, на підставі якого формується оцінка. Він не залежить від пори року, від періоду, від роду і виду, бренду, ціни та іншого. Смак поза модою. «Коливання смаку - це щось ненормальне. Істинний, справжній смак розвивається, розширюється, зростає. Він змінюється тільки в тій мірі, в якій коригує сам себе. І це не відбувається довільно, а є частиною процесу його розвитку», - зазначає Клемент Грінберг, американський арт-критик, що зробив великий вплив на розвиток сучасного мистецтва.

Будучи куратором і арт-консультантом, я засвоїла одне важливе правило: якщо потрібно дати оцінку твору мистецтва, виставці або проекту, варто прислухатися до своєї інтуїції. Я, звичайно, спираюся і на знання, і на досвід. (Бувають навіть випадки, коли потрібна додаткова підготовка.) Але інтуїція ніколи мені не зраджує.

Сам по собі смак вдосконалюватися не буде, скоріше - деградувати. Як же можна зробити свій смак більш витонченим:

1. Повертайтеся до сильних робіт великих художників знову і знову.

2. Відвідуйте музеї та галереї. Якщо ніколи, перегортайте альбоми з репродукціями, дивіться історичні стрічки і серіали, фільми BBC про життя художників.

3. Спілкуйтеся з людьми, які працюють в сфері мистецтва або дизайну і не бійтеся задавати питання. До речі, найпростіше познайомитися з ними якраз на відкритті виставки в одній з галерей.

4. Більше гуляйте, піднімайте голову і дивіться по сторонам на архітектуру. Цікавтеся, який перед вами стиль, і обов'язково складайте власне враження.

5. Зрештою, за вас уже багато зробили професіонали! Тому варто довіряти історичним висновками експертів-мистецтвознавців, читати книги з історії мистецтва, біографії художників і так далі.

6. Але головне - бути чесним із самим собою і не «вестися» на висновки експертів сучасного мистецтва, якщо їх затвердження про рівень роботи ви вважаєте сумнівними в силу вже придбаних вами знань. Пам'ятайте, що в світі сучасного мистецтва більше сміття і обману, ніж може здатися на перший погляд.

Отже, ваша остаточна думка про виставку або творчість художника матиме дві складові: думка експерта і ваша з нею згода або незгода, заснована на особистих переживаннях, враженні і досвіду. Може виникнути питання: кого ж вибрати на відповідальну роль експерта? Відразу відповім: орієнтуйтеся на музеї, арт-центри і галереї, які існують на ринку України вже давно, стабільно розвиваються і розвивають сучасне українське мистецтво, виставляючи роботи кращих сучасних українських художників. Насправді, їх не так вже й багато, їх можна обійти за один вікенд і в результаті скласти об'ємне, цілісне враження про те, що ж таке сучасне українське мистецтво і що воно може вам дати.

Більше блогів тут

"Бох" дав, "бох" забрав.

  • 27.07.17, 22:00
"Президент зачистив під себе все".
 Саакашвілі жорстко розкритикував Порошенка і зрадів порівнянню з Тимошенко.
27.07.2017. 19.21. 
На відкритій терасі київського ресторану екс-президент Грузії, а тепер український опозиціонер розповідає, чому, грузинським президентом бути болісно, Одеським губернатором - дорого, а українським політиком - правильно, і фотографується з усіма охочими
Обід з НВ - не перший досвід застільного інтерв'ю для Міхеїла Саакашвілі. У квітні 2008 року третій президент Грузії і успішний її реформатор, перебуваючи на піку своєї світової слави, обідав із журналістом журналу Financial Times. Та трапеза проходила в одному з найвишуканіших ресторанів Тбілісі, на стіл подавали чорну і червону ікру, а
Вчoра, 19:21коментува
 Facebook0
 Twitter
 Google+

На відкритій терасі київського ресторану екс-президент Грузії, а тепер український опозиціонер розповідає, чому, грузинським президентом бути болісно, Одеським губернатором - дорого, а українським політиком - правильно, і фотографується з усіма охочими.

Обід з НВ - не перший досвід застільного інтерв'ю для Міхеїла Саакашвілі. У квітні 2008 року третій президент Грузії і успішний її реформатор, перебуваючи на піку своєї світової слави, обідав із журналістом журналу Financial Times.

Та трапеза проходила в одному з найвишуканіших ресторанів Тбілісі, на стіл подавали чорну і червону ікру, а завершилося все польотом на вертольоті до кордонів невизнаної республіки Південна Осетія.

Через три місяці почалася сумнозвісна російсько-грузинська війна, що фактично закінчилася поразкою Грузії. Росія визнала незалежність Абхазії і Південної Осетії і розмістила на їх території свої військові бази.

Дев'ять років по тому, Саакашвілі, вже екс-президент Грузії як і колишній голова Одеської обласної адміністрації, а тепер один з найяскравіших опозиційних політиків України, для обіду з НВ вибирає ресторан кримськотатарської кухні Крим на київському Майдані Незалежності.

Він бував у цьому закладі не один раз, і його улюблений столик розташований на літньому майданчику закладу, затиснутому між Макдональдсом і невеликим грузинським рестораном Хачапурі і вино. В обідній час тут багатолюдно і гамірно, а з динаміків лунають впізнавані мотиви популярної турецької музики.

Мій співрозмовник приходить на зустріч пішки в супроводі охоронця. Темні окуляри допомагають йому деякий час зберігати анонімність, але тільки-но він їх знімає, по літньому майданчику проносяться жваві розмови. Саакашвілі в Києві добре знають.

- Чому ж ми зустрічаємося тут, а не там? - після короткого привітання питаю я Саакашвілі, жестом вказуючи в бік грузинського ресторану.

- А тут смачніше, я тут постійно обідаю, - чесно відповідає екс-президент і тягнеться до меню.

- А головне - не банально: в Києві кримськотатарських ресторанів усього лише три, а грузинських - сто три, - вторю йому я.

- Сто вісім, - авторитетно зауважує Саакашвілі. Серед грузинських ресторанів Києва у нього є свої фаворити - хінкальна Гогі і ресторан Сапераві.

Ми замовляємо шурпу, кебаб і янтики. Для Саакашвілі майже відразу приносять гарячий турецький чай у скляному фужері. 
Доля грузинського екс-президента тісно пов'язана з Україною та її першими особами. В інституті міжнародних відносин КНУ ім. Шевченка він здобув першу вищу освіту, там і тоді ж, познайомився і потоваришував з нинішнім президентом України Петром Порошенком. З третім президентом України Віктором Ющенком його також пов'язує багаторічна дружба.

На початку 2015 року президент Порошенко запросив давнього друга і успішного реформатора Грузії обійняти посаду голови Міжнародної ради реформ, а вже в травні Саакашвілі прийняв громадянство України і очолив Одеську обласну адміністрацію.

Потрібно було лише півроку, щоб президентська дружба розбилася об українську реальність. Сьогодні екс-президент Грузії - один з найбільш затятих критиків чинного президента України. Втім, у серця виборців йому поки пробратися не вдалося: його опозиційну партію Рух Нових сил, створену рік тому, сьогодні підтримують близько 2%.

***

- Ви з таким запалом критикуєте президента Порошенка, що здається, воюєте за увагу українців не з ним, а з Юлією Тимошенко. Це вам політичних ризиків не додає? - цікавлюся я, поки ми чекаємо замовлення.

- По-перше, для мене таке порівняння - комплімент, - блискавично реагує Саакашвілі. - Я не поділяю багатьох її поглядів, але Тимошенко - один з небагатьох реальних і талановитих українських політиків, - не скупиться на похвали колезі мій співрозмовник. - Та й узагалі, критикувати Порошенка дуже легко - тут же перемикається він на улюблену тему. 
Президент зачистив під себе все політичне поле, сконцентрував у своїх руках всі парламентські і судові важелі влади, перераховує Саакашвілі.

І я не просто Порошенка критикую, а їхній дует з олігархом Рінатом Ахметовим. І через цей дует і те, що вони роблять, його влада в країні зараз дуже ослаблена, - пояснює він свою думку.

- Не настільки, судячи з соціології, щоб великий і реальний шанс з'явився у вас. Є й більш перспективні конкуренти, - зауважую я.

- Та забудьте ви про цю соціологію! У мене свій досвід є. У 2012 році у мене в Грузії було 70% підтримки. І на тлі цих рейтингів, ми програли парламентські вибори. Тоді я в очах людей побачив, що ми програємо. Треба вміти читати очі людей!

Мій співрозмовник, згадуючи своє політичне фіаско, демонструє граничну емоційність. Однак, опанувавши себе, продовжує вже більш спокійно:

- Верховна Рада ніколи не була такою безликою і нецікавою як сьогодні. Ніколи уряд не був таким слабким. Якщо завтра його не стане, Україна цього не помітить, - продовжує він, наголошуючи, що навіть в уряді Януковича, при тому, що він був «злочинний», особистостей було більше.

Саакашвілі - один із найзатятіших лобістів дострокових виборів в Україні. Мальовничо розповідаючи про рейдерство і беззаконня в українських регіонах, він впевнено чеканить: парламентські вибори стануть реальністю вже найближчим часом, а призведе до них масове народне невдоволення.

Також переконано він говорить про успіх свого нового політичного проекту. В Україні вже давно сформувався запит на нові обличчя, стверджує Саакашвілі, і саме їх він має намір привести в новий український парламент.

- Добре, а як ви бачите цей крутий поворот? Через новий Майдан? - питаю я.

- Сценарії можуть бути різні, - загадково відповідає Саакашвілі.

Він каже, що вже минулого року, ледь організувавши свою партію, став збирати в різних регіонах України величезні зали прихильників.

- Це був не Майдан, але люди висловлювали невдоволення Порошенком, який спочатку хотів торгуватися з Арсенієм Яценюком за посади в Кабміні, але потім від нього позбувся і уникнув виборів.

- З вашою допомогою позбувся, до речі, - нагадую я.

- Так, зокрема, з моєю, в той момент наші інтереси збігалися, - легко погоджується Саакашвілі. Однак тут же визнає, що помилився і виборів все ж треба було добиватися, тому що «договірняк» провладних політичних сил все одно відбувся.

Офіціант, який з'явився з нашим замовленням, не відволікає Саакашвілі від теми.

- Американці тоді дуже не хотіли дострокових виборів і тиснули на Україну.

- А тепер хочуть? - цікавлюся я.

- А тепер їм все одно. Тому нам вирішувати.

Куштуючи шурпу, досвідчений в міжнародних відносинах Саакашвілі, який називає себе приятелем Трампа, вдається до пояснень нюансів міжнародної дипломатії. Він каже про втрату міжнародного інтересу до України, пояснює це безпрецедентною корупцією, а як ілюстрацію «втоми від України» наводить останній візит президента Порошенка до США.

- Те, як Дональд Трамп прийняв Порошенка, точніше, не прийняв, а тільки запросив для фотосесії - це ж теж дипломатична образа. І не тому, що Трамп - проросійський. З Україною інші проблеми. Трамп любить асоціювати себе з успіхом. З провальними політиками йому нецікаво зустрічатися, - Саакашвілі не залишає Порошенкові шансів.

***

- О, поговорімо про провали - пожвавлююсь я, - два роки тому, ви стали головою Одеської обладміністрації. На старті у вас був свій начальник поліції, свій прокурор, свій керівник митниці. Так чому ж нічого не вийшло?

- Ну і що? - гарячкує Саакашвілі. - У начальника поліції всі функції забрали через два місяці, прокурора вигнали через п'ять місяців, після того, як він був призначений. Це була гра в наперстки.

Роздратовано відсуваючи від себе тарілку із залишками шурпи, Саакашвілі продовжує:

- Нагадаю, що справу щодо ОПЗ [Одеського портового заводу], яка призвела до відставки Яценюка, ініціював все ж прокурор Одеської області. Він завів кримінальні справи на Сергія Ківалова та Дмитра Голубєва. Але, замість того, щоб нам допомогти, Порошенко заблокував ці справи в судах. Я був призначений у травні 2015 року, а «фас» на нас був даний вже в січні 2016-го. І це після Першого одеського антикорупційного форуму, коли я вперше назвав імена [підозрюваного в корупції екс-депутата] Миколи Мартиненка і [народного депутата, близького соратника президента] Ігоря Кононенка.

- Послухайте, але ж ви розуміли, що якщо будете не просто губернатором, а політиком, то приблизно такий результат і отримаєте? - дивуюся я.

- Це Порошенко помилився, призначаючи губернатором не маленького чиновника, а політика. Але, я при цьому думав, що він реально хоче, щоб ми проводили політику. А виявилося, він просто хотів мене дискредитувати, вважаючи своїм конкурентом, - резюмує Саакашвілі.

У цей момент раптово нашу розмову перериває юна панянка, яка просить Саакашвілі сфотографуватися з нею.

- Ви звідки? - цікавиться Саакашвілі, негайно виконуючи прохання.

- З Ніжина - сором'язливо відповідає панночка.

- Чудове місто! - захоплюється Саакашвілі, посміхаючись в камеру телефону.

***

- У травні Давид Сакварелідзе [екс-заступник генерального прокурора, соратник Саакашвілі] заявляв, що влітку вас і його можуть позбавити українського громадянства. Що робити будете, якщо це трапиться? - цікавлюся я, як тільки фотосесія закінчується.

- А нічого. Буду сидіти тут, у Києві, ніяких проблем, - знизує плечима Саакашвілі.

- Як громадянин якої держави? - допитуюсь я

- Буду сидіти в Києві без громадянства. Буду просто ходити по Майдану. Я живу зараз тут неподалік, - відверто каже екс-президент.

Саакашвілі винаймає квартиру на одній з вулиць, що виходять до Майдану. Втім, вже восени планує з'їжджати.

- Подивимося, можливо, щось маленьке тут куплю. Нам вдалося продати одну з квартир в Грузії, - пояснює він, розправляючись з кебабом.

- Тобто, ваше майно в Грузії вже не заарештоване? - цікавлюся я

- Ні, там нічого не змінилося, просто заарештували не все, - дипломатично відповідає Саакашвілі.

Починаючи з 2014 року в Грузії проти екс-президента порушено відразу кілька кримінальних справ. Частина його майна і майна його матері, ректора найуспішнішого приватного університету Грузії, досі заарештоване.

- Нова грузинська влада хоче судити мене за покупку нібито дорогих костюмів і обслуговування делегацій, причому вибірково. Ми візит Трампа теж обслуговували, але він не фігурує у звинуваченнях, фігурує ненависний Росії Ющенко, - перераховує екс-президент претензії грузинської Феміди.

- На Трампа ви, напевно, більше витратилися, - співчутливо відзначаю я.

- На Трампа, ймовірніше, так - посміхається у відповідь Саакашвілі. - А ще мені пригрозили опублікувати список дівчат легкої поведінки, яких я, нібито, запрошував у делегації. На що я їм відповів, що нехай спочатку погуглять всі ці прізвища, щоб серед «дівчат» не опинилися відомі люди, журналісти та інші, - відверто каже екс-президент.

У цей момент нашу задушевну бесіду з вікна автомобіля фотографує таксист, який проїздить повз нас.

- Ну ось, тепер і я в цих ваших списках опинюся, - посміхаюся я.

- У вас там дуже гідна компанія, - регоче у відповідь Саакашвілі.

***

Розправляючись з їжею, я пропоную Саакашвілі поговорити про грузинську команду реформаторів.

- І Ека Згуладзе, і Хатія Деканоїдзе в інтерв'ю нашому виданню говорили про свої патріотичні мотиви і боротьбу на українському фронті до кінця, що без вільної України немає вільної Грузії. Чому ж вони так швидко і непомітно покинули Україну назовсім?

- Вони були технократами. Коли вони погоджувалися працювати, то думали, що їх запрошують реально реформувати систему. А потім в якийсь момент зрозуміли, що нікому це тут не потрібно.

- Вони поїхали, а ви залишилися - помічаю я.

- Я тут уже 16 років. Студентом жив у родині академіка на Великій Житомирській, це моє місто, і я в ньому сформувався, - розписується в патріотизмі Саакашвілі. - У мене в Грузії була проблема, що грузини мене сприймали трохи як іноземця, і це дуже болісно. Можливо, тому, що я рано виїхав з країни, а потім через десять років повернувся і сказав: «Привіт, зараз я вас буду реформувати».

- Тут також багато хто не сприймає вас, як свого.

- Ті люди, до яких я встиг дійти, вже не ставлять таких запитань. Вони чудово обізнані, навіщо я тут, - коли мова заходить про новий політичний проект, в голосі мого співрозмовника проявляється твердість.

- А на які кошти ви зараз живете? - змінюю я тему, даючи зрозуміти, що знайома з декларацією Саакашвілі, де значаться вельми скромні накопичення.

- По-перше, я зараз отримую зарплату на телеканалі ZIK, це 50 тис грн на місяць. По-друге, у нашої партії є офіційні доходи. І по-третє, у мене є свої маленькі заощадження, - перераховує він, загинаючи пальці. 
Саакашвілі зізнається, що саме через обмежений бюджет він би на посаді губернатора Одеси довго не протримався.

- У нас феодальна система. Кожен губернатор годується зі своєї вотчини. Я за свої гроші змушений був оплачувати бензин і витратні матеріали в офіс одеської обладміністрації. Такими темпами я б і без допомоги Порошенка пішов, - розводить руками мій співрозмовник.

Ми майже допили чай і наостанок я питаю Саакашвілі про розлуку з дружиною і дітьми.

- Діти були недавно у мене, поїхали. Один живе і працює в США, другий - в Грузії, вони обидва громадяни Грузії, - з гордістю заявляє Саакашвілі-батько.

- А за дружиною не сумуєте, адже вона тепер стала успішним політиком в Грузії. У той час як ви прагнете тепер стати успішним політиком в Україні, - вголос розмірковую я.

- Моє життя - це життя революціонера, не забувайте. Це щось більше, ніж життя простого обивателя, - патетично заявляє Саакашвілі.

- І що, втоми від довгого життя в політиці немає? - дивуюся я.

- У Грузії була, я за рік до кінця терміну вже розумів, що і людям від мене треба відпочити, і мені від них, дуже мучився, - визнає Саакашвілі.

За кілька секунд він бадьоро продовжує:

- В Україні ми тільки починаємо, я нарешті-то намацав нитку, хоч і витратив на це кілька місяців, і багато помилявся. На той час за моєю спиною з охочих зробити фото з Саакашвілі вже шикується черга. Ми тиснемо один одному руки і прощаємося.

П'ять запитань Міхеїлу Саакашвілі:

- Ваше найбільше досягнення?

- Те, що я створив нову країну Грузію, і те, що при цьому не заробив ні цента.

- Ваш найбільший провал?

- Я йшов на компроміс, там, де не треба було, і не діяв там, де треба було діяти. Я це роблю постійно, тому у мене час від часу відбуваються ці великі провали.

- На чому ви пересуваєтеся в місті?

- На авто або пішки. У мене Skoda Superb. Я її купив п'яти- чи шестирічну, коли переїхав сюди в Київ.

- Книга, з недавно прочитаних, яка справила на вас найбільше враження?

- Я читаю дуже багато документальних книг. Багато читаю про історію України, вивчаю українську мову і читаю оповідання Оксани Забужко

- Кому б ви ніколи не подали руку?

- Рінату Ахметову.

- А президенту Порошенкові подали б руку?

- А чому б і ні? Це президент країни. А Ахметов - це нелегітимний тип, який керує долями українців і грабує країну.

http://nv.ua/ukr/ukraine/politics/prezident-zachistiv-pid-sebe-vse-saakashvili-zhorstko-rozkritikuvav-poroshenko-i-spokusivsja-porivnjanni-z-timoshenko-1553784.html