Сказати у вічі тобі того не зможу. Ти і сам знаєш чому. Бо так для усіх простіше. Бо так безпечніше. Бо так... Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік. І минатиме час, нанизавши сотні вражень, імен і країн, – на сьогодні, на завтра, назавжди! – ти залишишся в серці моїм. А чому? То чудна теорема, на яку ти мене прирік. То все разом, а ти – окремо. І сьогодні, і завтра, й навік. (Ліна...

Читати далі...

[Приєднана картинка] ...29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути (за 18 км від м. Ніжина Чернігівської області) на лінії Київ - Бахмач - Москва відбувся нерівний бій сотні Юнацької школи ім. Б.Хмельницького, "Помічного куреня студентів-січових стрільців" та чоти гайдамаків (всього 600 чол.) з 4-х тисячним загоном більшовицької армії під командуванням колишнього царського жандармського полковника М.Муравйова, де полягло 300 студентів. Це був той самий Муравйов, який...

Читати далі...

  Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і...

Читати далі...

1:05 am - ... Те, що минає, не є минулим, поки память шкіри і згинів відчуває минулі дотики... *** 10:24 am - Не вимовлю ні слова... Микола Луків Не вимовлю ні слова. Помовчу. А дощ іде. А вітер хилить клени. На серці так бентежно – до плачу. Присядь, кохана, ближче біля мене. Отак. Спасибі. Чуєш, як шумить, Як шелестить, кипить травнева злива? Увесь наш вік – одна жагуча мить, Я б так хотів, щоб ти була щаслива! Нехай не ятрять прикрощі душі, Нехай квітує щирість...

Читати далі...

  Юрій АНДРУХОВИЧ ...і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні наче прозорі вінця яких ніхто не торкався прагнучи світла й води губи твої неспиті а все ж таємниця квітки сповита в них і забута допоки живеш сама вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма несеш отак мов клейноди а може клеймо дівотцтво ось його зимне плесо між двох берегів як між пут...

Читати далі...

  Чого б оце не спростити усе. І не грати в ігри. Прийти і сказати - хочу. А ти? Нє-є-є. Давайте гратися у друзів, знайомих і робити вигляд, що серце не калатає. Душа не рветься. Сльози не котяться. Сум не накриває увечері. І взагалі, а що відбувається? Задовбалася так жити :))) Устала Ухажу

  Чим пахне кохання? Не знаю я. Точніше, не пам"ятаю. Бо час трохи усе спростив і притупив. ...Свіжою росою на траві, ледь чутним димом, нічним морським бризом, вечірнім дощем у волоссі, нічним небом над балконом, порожніми сумнівами, яблуками........... Спогади про них такі різні і кохання до них пахне неоднаково. Чи зовсім не пахне. А цей пост повне божевілля напівсонної напівсамотньої напівдівчини..