Квіти що не пахнуть

Бачиш кров на долонях? То є краплі душі моєї…
Вони теплі й червоні, ллються прямо з очей.
Дощем зі сліз червоних, я поливаю квіти болю
Що розцвіли під впливом пустоти ночей.

Їх корінці прорвали серце і прижились,
Немов там місце приберіг для них.
Та ні… як добре що ще не змирились,
З плоттю… з світом почуттів моїх.

Та все одно, я вирву їх з корінням!
Нехай, можливо серце я порву!
Кінець настане всім сумлінням,
В душі зі спокоєм піду…


Всі мої вірші в моєму персональному блозі: http://www.moivirshi.com.ua/my/ivanko/