Кого обрати ? Правду!

Взятися за написання цієї статті мене зобов’язали гучні і красномовні виступи «наших» політиків, духівників, а подекуди й бізнесменів, які зі всією щирістю вивертають свій інтелект, припудрений пафосом і стверджують наступне:

• ви, як активні громадяни, зобов’язані прийти на другий тур президентських виборів і підтримати одного з двох кандидатів.
• ви не маєте морального права поставити свою відмітку напроти графи «Не підтримую жодного кандидата».

Саме навколо цих двох заяв я буду розвивати свої думки через призму національних інтересів, через досвід предків, яким ми завдячуємо своїм існуванням.

Почнімо. Перший тур президентських виборів дав чітко зрозуміти – наступних п’ять років країною, нами, нашими думками і гаманцями буде керувати чужинець. Іншими словами неукраїнець.. Сумно. Але факт. І тепер ядро проблеми – за кого відати свій голос? Хто кращий? Хто наступних п’ять років краще використає нашу країну, її можливості і людей, що відбудеться з думками і гаманцями тих же людей ?

Прихильники Януковича кажуть: «Помаранчеві показали цілому світу, що в нашій країні можна зробити революцію, заробити на революції і забути про революцію. Помаранчеві перегризлись за гроші, а не за Ідеї, а люди залишились і без того і без іншого. Наш лідер знає якою повинна бути країна, де і кому в ній приготоване місце. Відтак порядок буде. Заставить.».

Прихильники Тимошенко-Григян горланять: «Наш кандидат європейський демократ, вона не судима, не керована Росією, а всі її потуги направлені для добра чесних людей.». Після чого завжди і обов’язково лякають: «Прийде Янукович, вкаже всім де їхнє місце, визначить «панятія» і «закришується» Російським «папою»».

Безумовно щонайменше частково праві і ті і ті. Тільки праві вони виключно для себе і для тих хто їм вірить. Є й такі, судячи з результатів виборів.

Але ж є такі, хто не підтримав жодного з них у першому турі. До числа таких належу і я. Не влаштовують мене ці кандидати. І таких як я, впевнений назбирається не мало.

Я вагався. З одної сторони лідер регіоналів, прийшовши до влади активізує національні сили, які нарешті об’єднаються і стануть на сторожі українства. Дане об’єднання мені до вподоби, тому віддавши свій голос за нього працюю розумом надіючись спровокувати опір. Але є й друга сторона. А що буде, якщо цей опір не підніметься або відбуватиметься не у вигідній для нас площині? Тоді біда. Все що було напрацьовано за роки незалежності буде втрачене.

Все втрачено буде й у випадку, якщо до влади прийде вона. Тільки процес цей буде більш м’якший, замаскований красивими словами і обіцянками, брехнею. На перший погляд не наважуватиметься вести широку антинаціональну роботу у сфері культури, але можливо ще більшими темпами здаватиме Україну у сферах інших. Робота буде провадитись за принципом руко потискання, тобто якщо людині простягнути руку для потискання і відразу дуже сильно стиснути то людина висмикне руку і обуриться. Якщо ж це робити поступово збільшуючи силу, тоді це не так відчутно. Отже результат той самий.

Що ж робити ? Кого слухати ? Мені допоміг визначитись Юрій Шухевич, а я постараюсь допомогти визначитись тобі, любий читачу.

Позиція Ю. Шухевича наступна: «Не біймося вибирати вузьку, тернисту дорогу правди».

А правда така, обидва кандидати безсовісні, брехливі кар’єристи, які ніколи не любили  українську Націю. Їм ближче по духу Москва або Брюсель, але не Україна! Це перше.

Друге. Прийнявши участь у виборах потрібно поставити відмітку навпроти «не підтримую жодного кандидата», цим самим заявивши свою чітку позицію, позицію проукраїнську та ворожу до антинаціональних кандидатів.

Третє. Не залишатися пасивним аполітом, а активізмом розбудовувати організований націоналістичний рух в ім’я Ідеї Нації.

На останок, так щоб запам’яталось скажу: ти можеш не бути націоналістом, але патріотом ти бути мусиш. Ця земля дала тобі життя, і ти їй його все рівно віддаси. Я не сумніваюсь, що в разі потреби ти неодмінно повстанеш проти її кривдників. Подумай добре чи дасть тобі Бог наснаги до боротьби, якщо буде знати, що ти своїм голосом наділив їх правом нищити землю в якій поховані твої величні прадіди.

«Не біймося вибирати вузьку, тернисту дорогу правди» – каже тобі людина, яка за Ідею вільної і сильної України просиділа половину свого життя у темному підвалі, вийшовши з якого на сонячне світло відразу осліпла від спалення сітківки; людина, яку ще маленьким хлопчиком відлучили від батька, матері і сестри назавжди; людина яку не цікавить дорогий одяг, притяжний автомобіль і великий будинок, людину яка залишилася абсолютно сама і єдине чим вона живе це Ідея вільної сильної незалежної України. Він радше втратить життя – але не Ідею! Задумайся.

друг Вихор,

Львівський осередок Організації “Патріот України”

http://sna.in.ua/?p=704#more-704