Василь Симоненко. Матері.

В хаті сонячній промінь косо

На долівку ляга з вікна...

Твої чорні шовкові коси Припорошила вже сивина.

Легкі зморшки обличчя вкрили Це життя трудового плід. Але в кожному русі — сила, В очах юності видно слід.

Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу — Материнську любов гарячу І твоєї душі красу.

Я хотів би, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любити, Ненавидіть, як ти, уміть.

Останні статті

128.10.10, 07:08

все фашисты

228.10.10, 09:14Відповідь на 1 від Тобі цікаво

не зрозуміла вашого коменту?

328.10.10, 21:09Відповідь на 2 від Funny smile

не зрозуміла вашого коменту?та то я к тому что если что то пишешь против то фашистом завут

428.10.10, 21:14Відповідь на 3 від Тобі цікаво

хто це так? а ви щось маєте проти даного вірша?

528.10.10, 23:04Відповідь на 4 від Funny smile

хто це так? а ви щось маєте проти даного вірша?я нет я только за

69.11.10, 15:09Відповідь на 5 від Тобі цікаво

79.11.10, 21:02Відповідь на 6 від Funny smile