Батумі)
- 21.07.21, 21:53
... довгоочікувана та неймовірна подорож. Вражень вистачить на кілька томів, а от чи зможу описати - то ще питання. Але дуже хотіла би викласти дещо друзям.
Аеропорт Бориспіль після тривалих вимушених канікул знов перетворився в туристичну Мекку-літять всюди, куди тільки пускають.
В саму будівлю пропуск лише по посадкових талонах, черги є кругом, але якщо летиш на кілька днів і з одним невеликим рюкзаком, то всі контрольні точки проходиш швидко і безболєзнєнно.
Поки очікували посадку, кілька разів на різних мовах та напрямках оголошували пошук "потеряшек" - хтось застряг в туалеті, хтось в дьюті фрі, хтось ще щось. Призвіща звучали різні, то ж однозначно зробити висновок якому народу притаманна така риса як безалаберність та пофігизм на інших (чи все ж таки банальна, пардон, срачка? ) мені не вдалося.
Літак і туди і обратно відлетів їз запізненням, може це така традиція у лоукостерів, не знаю, бо досвіду авіаподорожей в мене менше, ніж пальців на одній руці. Весь час трапляються місця всередині між пасажирами і роздивлятися що ж там внизу доводиться боковим зором. Тому, коли я побачила в ілюмінаторі берегову лінію і місто, то вирішила шо "мы ужє прієхалі", навіть якось клацнула на телефон той "Батумі" з висоти пташиного польоту. Але, після цього ми ще добрих півгодини летіли вздовж узбережжя, гори під нами досить мало нагадували величний Кавказ і в мені закралася смутна підозра, що моя п'ятірка з географії плавно перемістилася зі шкали радянської школи в сучасну українську, тобто твердий тройбан з мінусом. Адже ця перерізана пагорбами краіна під крилом виявилася Туреччиною))).
Збагнула я це звісно постфактум. Але пілот, на щастя, точно знав куди йому треба летіти, і висадив нас на невеличкому летовищі прямо у моря та біля підніжжя гір. На паспортному контролі витребували папірець реєстрації на сайті МВС Грузії (робиться заздалегідь) та ПіСіАр (це не те, що я одразу подумала, а просто ПЦР тест так звучить, хоча грузинська вимова англійської абревіатури ввела мене в невеличкий ступор). На виході нас очікував гарячій грузинський мужчіна, метр двадцять в коньках і шляпі, з табличкою, щоб ми точно знали що нас зустрічає саме він, а не інші 20 подібних йому чувачків. Отже, перший стереотип про високих карооких підтягнутих красенів-джигітів було спростовано, як то кажуть, на самому вході.
Та ми їхали не до джигітів, а до моря і гір.
Далі буде)))
15
Коментарі
Акварель
121.07.21, 22:29
Це ж буде серій десять, маю надію?
Судячи з настрою тексту поїздка вдалась
Neon@
221.07.21, 22:31Відповідь на 1 від Акварель
Сподіваюсь, що не набридну
muxa-xa-xa
321.07.21, 22:37
У 1992 році ми з Одеси на теплоході подорожували до Сухумі, заходили в Батумі. Там нам давали пару годин на прогулянку. Я запам'ятала чудові атракціони на набережній і ще мені мама купила там мильниці, шалено вони тоді були популярні ). Все літо ми відпочивали в м. Ткварчел (Абхазія). Містечко тепер має статус привида, руські брати звільнили від Грузії і людей.
Туди ми йшли на теплоході 3 дні, а назад тікали. Коли нас везли в аеропорт, на зустріч нам йшла бронетехніка.
Але всіх наступних жахів ми не бачили, тому запам'ятала я ті місця в усій красі.
Акварель
421.07.21, 22:37Відповідь на 2 від Neon@
Навпаки !
Я то там ніколи не буду, цікаво хоч подивитися, а коли ще й текст цікавий
evgeniy_v
521.07.21, 22:40Відповідь на 2 від Neon@
яким оператором летіли?
Neon@
621.07.21, 22:41Відповідь на 3 від muxa-xa-xa
Так, гід розповідав нам про ті роки. Деякі сліди залишилися досі, навіть в Аджарії... В Абхазію навіть самі грузини можуть попасти приблизно так само, як ми зараз на акуповані терирторії(((
Neon@
721.07.21, 22:43Відповідь на 5 від evgeniy_v
Aviaua
Neon@
821.07.21, 22:44Відповідь на 4 від Акварель
Нікада не кажи нікада)
evgeniy_v
921.07.21, 22:47Відповідь на 7 від Neon@
літаком якого оператора? авіа це наче агенство
Акварель
1021.07.21, 22:49Відповідь на 8 від Neon@
Там - ніколи
Мені якби хотілося десь побувати, то щоб зовсім відмінно від України. Плюс для мене практично вся грузинська кухня неїстівна