хочу сюди!
 

Юлечка

35 років, діва, познайомиться з хлопцем у віці 25-39 років

Як УПА ставилася до українців із дивізії СС "Галичина"

На цій світлині ви бачите площу перед оперним театром у Львові під час параду рекрутів до дивізії Ваффен СС «Галичина». На спеціально спорудженій - для усього цього величавого дійства - трибуні ви бачите майже усе керівництво Львова, а також (і це важливо) на передньому плані Голову військової управи - Альфреда Бізанца.

На той момент цей чоловік був полковником Абверу, а у попередні роки - полковником армії УНР. Саме оцей наш земляк із околиць Стрия - Альфред Бізанц й агітував у ті дні українців Львова і Галичини вступати до створеної німцями 14-ої гренадерської дивізії Ваффен СС "Галичина".

У всьому цьому є один нюанс: упівці вкрай погано ставилися і до дивізії СС "Галичина" і до українців, які у ній воювали.

Чому?

Відповідаю: бо УПА тоді справедливо вважало, що наші земляки у цій дивізії воюють не за Україну, а за фюрера і німецький імперіалізм. І військові підрозділи УПА з таким самим завзяттям вступали у бій з есесівцями із галицьких добровольчих полків як і з будь-яким іншим ворожим німецьким підрозділом.

Так само вкрай негативно УПА ставилося й до українців у різних шуцманшафт-батальйонах і в підрозділах Українського визвольного війська і знищувало їх з таким самим успіхом як і радянських партизан, армію крайову та "батальйони хлопські".

Але у всьому цьому є один нюанс: Служба Безпеки в УПА відпрацювала на той час дуже цікаву модель, за якою чимало українців із есесівських військових підрозділів було переконано зрадити присязі, яку вони дали Гітлеру і перейти працювати на бік України.

Наприклад, коли на Західній Україні з’явилися 4-ий, 5-ий та 6-ий Галицькі добровольчі полки СС (які були сформовані із добровольців, що не потрапили до дивізії СС "Галичина") то упівці назагал провадили з ними таку ж саму запеклу криваву боротьбу як і зі звичайними німецькими нацистами. Причина була одна: ті Галицькі добровольчі полки служили Гітлеру і були створені виключно для каральних операцій.

Але навіть у тій ситуації УПА і ОУН (б) не полишали спроб визволити своїх однокровних братів-українців із тих ціпких лабет готського нацизму і переконати їх перейти працювати для України і її майбутнього. Натомість, ОУНівці-мельниківці з Волині в цілому охоче йшли до співпраці з німцями і у цьому їх цілком справедливо засуджував бандерівський відлам цієї організації в Галичині.

Так 19 квітня 1944 року українці у першому батальйоні Галицького добровольчого полку СС, який був розквартирований в українському Закерзонні - в селі Гнішове біля Холма, вбили трьох німецьких унтер-офіцерів і поранили одного унтерштурмфюрера СС та втекли з місця своєї дислокації до упівців (тут і далі статистику подаю за сторінкою: Український Визвольний Рух - ОУН і УПА, яку перепостила: "УПА (Ukrainian Insurgent Army) reenacting").

А кількома днями раніше - ще у березні того ж року група упівців сотенного "Чумака" (Микола Яценюк) переправилися на правий беріг Західного Бугу на територію 5-го Галицького полку СС, де перебили майже усіх німецьких офіцерів, а 20 українських бійців переконали піти з ними.

Таких прикладів переходу колишніх галицьких есесівців, які розкаялися і змінивши свої політичні погляди, перейшли до УПА - є чимало. І усе це тоді стало можливим завдяки ефективній контрпропаганді підпілля бандерівської ОУН і самих упівських командирів.

Бо у ті місяці кожному українцеві, який служив у тих п’яти німецьких галицьких добровольчих полках, за найменшої нагоди, пояснювали що Третій Райх - не має майбутнього, він - приречений, а Україну слід відбудовувати власними силами і не покладати своїх надій на німців.

І, уявіть собі: в результаті такої підривної ідеологічної роботи, майже увесь п’ятий добровольчий Галицький полк СС, практично розклався, бо за даними самого німецького командування, його полишило близько 200 чоловік.

І, на закінчення: у ті палаючі війною дні 1944 року, усі хто хотів незалежної від німців і поляків України - йшов в УПА. А усі ті, хто був поставлений перед непростим вибором: бути ув’язненим і вивезеним до Німеччини чи перейти на службу Третьому Райху - одягали на себе форму СС...

Щось подібне тоді діялося майже в усіх європейських країнах і окупована нацистською Німеччиною українська територія - не була жодним винятком...

Микола Бандрівський


1

Коментарі

18.04.26, 12:30

А були й інші моменти в історіїї коли радянські війська разом з УПА гнали німців через всю Чехію в своє стойло , але чомусь це замовчується, а командувач цим угруповуванням, бувший білогвардійський офіцер похований на Личаківському кладовищі у Львові був удостоєний звання героя радянського союзу, але після війни в Москву повертатися не хотів , а жив у Львові до смерті.

    28.04.26, 15:30Відповідь на 1 від WalKing

    Хм, я чогось не знаю. Бо наскільки мені відомо, УПА не діяла в Чехії як союзник Червоної армії. Навпаки, УПА воювала і проти німців, і проти СРСР, але не в координації з Червоною армією.
    У Чехословаччині в 1945 були радянські операції (Прага, Моравія), але УПА там як союзник не фігурувала. УПА дійсно заходила на територію Чехословаччини після 1945 року але з метою рейдів, відходу від радянських військ, пропаганди... Але я не знаю жодного факту, щоб УПА діяла як союзник з Червоної армії. Були операції НКВС під false flag УПА. Було так, що частина бійців переходила на сторону НКВС (або їх змушували). Але це індивідуальні випадки, не політика організації. І потім це закінчувалося репресіями.
    І хто той білогвардійський офіцер та ще й з зіркою героя?
    Поділись, будь ласка, буду вдячний.