Прощання зі світлом
- 27.08.23, 15:09
...Твои руки - холодный ветер.
Я в ладони его поймаю
И согрею своим дыханьем
Этот ветер, холодный ветер.
Твои руки дождю подобны.
Землю и Небеса сшивают
Серебристою нитью тонкой...
Твои руки дождю подобны.
Твои руки лгать не умеют,
Ложь - от разума, не от сердца,
Изначально не слово - касанье.
Твои руки лгать не умеют.
Если же ты ладони сложишь,
В этой лодочке легкой качаясь
Можно плыть бесконечно долго,
Край земли за спиной оставить.
И когда, в том пределе дальнем,
Где сливаются все дороги,
Где мы встретимся ненадолго,
Чтобы вновь исчезнуть в тумане
Из сиянья вопросит Голос:
"В чем твоя заключалась вера?"
Я совсем не Ему отвечу:
"...Твои руки - холодный ветер..."
Я в ладони его поймаю
И согрею своим дыханьем
Этот ветер, холодный ветер.
Твои руки дождю подобны.
Землю и Небеса сшивают
Серебристою нитью тонкой...
Твои руки дождю подобны.
Твои руки лгать не умеют,
Ложь - от разума, не от сердца,
Изначально не слово - касанье.
Твои руки лгать не умеют.
Если же ты ладони сложишь,
В этой лодочке легкой качаясь
Можно плыть бесконечно долго,
Край земли за спиной оставить.
И когда, в том пределе дальнем,
Где сливаются все дороги,
Где мы встретимся ненадолго,
Чтобы вновь исчезнуть в тумане
Из сиянья вопросит Голос:
"В чем твоя заключалась вера?"
Я совсем не Ему отвечу:
"...Твои руки - холодный ветер..."
Сьогодні відлетіла у Вирій душа тої, кому тридцять років тому присвятив цей вірш.
Не хотіла мене бачити, щоб не пам'ятав її у хворобі, а потім попрохала: "Привези мені вишневого морсу і кілька шматочків кавуну. Мені не можна, але дуже хочеться...".
Не вистачило кількох годин - подзвонила її донька і відтепер мені не треба хвилюватися, кудись їхати, намагатися допомогти...
Коли просиш того, хто може є десь там зверху, забрати декілька років у тебе і дати тій, кому це потрібніше за тебе - виявляється, це так не працює. Хоча, як насправді працює всесвіт не відомо нікому.
Вона несла світло, її ім'я означало "світло", серце її вміщало увесь всесвіт і трохи більше. "А я сьогодні ще не говорила тобі, що я тебе кохаю? От! Кажу!".
Вона кожен день кохала мене як вперше і нічого не вимагала від мене взамін, бо я, бачте, не дуже вірю у кохання. Але її це не спиняло і не ображало - вона лише усміхалася і світила мені...
Сьогодні у домі, де залишилися її самотні речі, розірвалась її улюблена серветка. А ще зникло єдине наше сумісне фото тридцятирічної давнини, де ми щасливі, усміхнені, попереду ще ціле життя з нічними прогулянками під дощем і переїздами між з'йомними квартирами.
Попереду ще будуть вірші і пісні, написані для неї...А я так і не взяв до рук гітару і не заспівав їй улюблених пісень, як вона не прохала, бо, бачте, не співається мені...
Що ж, наслідки деяких вчинків ти усвідомлюєш буквально post mortem, після смерті...
Почекай мене, моє світло....
16
Коментарі
nasinynka
127.08.23, 15:45
Співчуваю. Тримайся.
NoTaRь
227.08.23, 17:36
Як сильно
Бес Понятия
327.08.23, 17:41Відповідь на 1 від nasinynka
Дякую/
Бес Понятия
427.08.23, 17:43Відповідь на 2 від NoTaRь
Дякую, Нотарю. Якщо є близькі люди, треба кожен раз користуватися нагодою побачитись. Або хоча б подзвонити. Бо може не вистачити часу.
bagheera
527.08.23, 17:46
да, и тех, кому не досказал, становится всё больше.
пусть её свет останется с Вами.
Гість: Hagal
627.08.23, 18:26
Смерть - це не вирок. Для люблячих сердець немає смерті. Впевнена, що там , в іншому житті ви знайдете один одного і ваша Любов осяйне ваш новий життєвий шлях.
Syrena27
727.08.23, 18:31
Тримайся.
Cosmopolit
827.08.23, 20:09
Гість: Rosemary
927.08.23, 23:40
Приміть співчуття. Тримайтеся.
Vivyenn
1028.08.23, 00:47
Боже-Боже ! Не казни себя, не вини, помни хорошее, прими, что не изменишь. Думаю она была чудесный светлый человек, значит сейчас попадет в Рай. А там время бесконечно. И все там встретимся, если покаемся. Не плач, не давай обнимать, будет хуже. Или пусть уж, дай выход слезам, но свой свет она в тебе оставила. И надо просто сказать спасибо. Думаю тебе она желала бы только хорошего, так не подведи.