Розпач...
- 10.04.12, 22:51
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Та здибала лиш кладовище мрій...
Та здибала лиш кладовище мрій...
Ответ на заметку KENT STAR " Приди,любовь!" http://blog.i.ua/community/53/957554/ Любви - что вовсе не страдает, не болит - Не существует, я скажу Вам прямо. Ну, разве что, отчаявшись, пиит, Вдруг влюбится в резиновую даму. А человекам - свойственно, любя, Всю гамму чувств познать в преддверьи счастья: От ревности, сжигающей тебя - До самой высшей нежности и страсти! Но кто готов лишь на легчайший путь, Пусть повнимательней присмотрится к резине: Ни ревновать Вас не заставит, не всплакнуть "Любви Богиня" - за три сотни в магазине.
С Днем Рождения, Сергей!!!
Светлой памяти моей мамы посвящается...
«Есть женщины в русских селеньях…»- Об этом Великий Поэт Когда-то писал с восхищеньем; Теперь говорят, к сожаленью, Что женщин таких уже нет… Но я заявляю Вам прямо: Такие живут и сейчас! Вглядитесь в лицо своей мамы, Не правда ль, она ради Вас На все в этой жизни готова: В горящую избу войдет, Коня на-скаку остановит И вспашет на нем огород… И пусть не щадят ее годы, Но многих «зеленых» девиц Затмит она гордой походкой И взглядом, достойным цариц! Есть женщины в наших селеньях… Не нужно им пафосных строк; Награда их и вдохновенье – Лишь Ваш телефонный звонок! Не ждите подсказки судьбы Вы, Звоните им чаще, родным. Спешите, пока они живы, Забота нужнее живым... Дарите любовь и участье, Не будте скупЫ на слова, Цените великое счастье - Быть с ней, пока мама жива...
19.05.1941г - 5.04.2000г
не смогла почему-то...
И выслушивать судьбы людские...
Да навек открыл объятья мне счастливые!
Ця бувальщина пригадалася та й написалася мені, коли я прочитала пост одного користувача, теж такого "поборника культури", як описаний в моєму вірші дядько , можливо тільки, меньш заможного, ніж той, що трапився мені, але такого ж пихатого і брутального http://blog.i.ua/user/522665/809307/#p0 Студент голодний якось з лекцій пхавсь додому, Вірніше, до гуртожитку ішов. Стомився дуже і хотілось їсти йОму, Тож в супермаркет він за їстівним зайшов. Хоч рима "йшов - зайшов", і викликає посміх, Та "з пісеньки не викинеш слова"... Побачив булочки , та й десь з'явився поспіх, Бо з того голоду боліла голова. Намацав радо десять гривнів у кишені: От добре,- вистачить на булочку й ситро! І, раптом, зуби, мов чужі, мов навіжені, Віп'ялись в булочку, бо з голоду нутро Вже вовком вило й болячє бурчало. Із булкою в зубах ситра взяв пляшку, На більшеє грошей не вистачало, Отож, потупився він і, зітхнувши тяжко, Поплентавсь розплатитися, до каси, У чергу став порядно як усі, Лиш відвернувшись, щоб не бачити ковбАси, Що інші люди в своїк кошиках несли. Стояв собі, і поки черга йшла неквапом, Щасливий з того, що нарешті знову їсть, Він насолоджувався булочковим смАком - Як той чужий в життевім святі бідний гість... За ним став дядько, що приїхав на черокі, Зі здоровенним возом різної жратви, Йому добряче вже було за тридцять років, Таких пихатих,мабуть бачили і ви. Сказав він, дивлячись гидливо на студента: "Яка ж сволота нетерпляча, "твою мать", Невже не можеш дочекатися момента, Щоб розплатитися,а потім все сжирать! Це ж некультурно, не інтелігентно, Ти ж ображаєш всіх, хто тут стоїть, Ви ж , вашу матір - довбані студенти, Чому вас універ ваш сраний вчить?! -Поубивав би вас таких,- він гаркнув з перцем! Студент зібгався весь і булочку свою, Й ситра пляшанку притулив міцніш до серця... Такий сказав: уб'ю, - тож буть мені в раю... Поборник чемності й культури розорявся Ще довго,матом нетерплячих гадів крив... Але студент уже у черзі достоявся, Дав в касу гроші, та і слід його остив. А дядько довго пхав харчі по упаковках, Та тілько вийшов - зрозумів, що не звезло: Його черокі за неправильну парковку, Уже ДАИ евакуатором везло. ............................................. А де ж мораль у басні цій? Їй Бо, не знаю! Вся ця історія написана з натури, Була я свідком цього, й вам розповідаю Вірш про студента, та поборника культури.
Экспромт-ответ на заметку M@I "ЦЕНА КОРОНЫ или мужики - мудаки" http://blog.i.ua/community/53/951314/
Есть женщины, которые корону, Для Вас не снимут, хоть им кнут давай, хоть пряник, Ведь Вы для них никто, всего-то странник, Идущий мимо. Ваши мненья их не тронут! Они корону снимут лишь для тех, Кого всем сердцем искренне полюбят, Без просьбы снимут..сами! Но погубят И откровенно выставят на смех Того, кого считают недостойным. Не лезьте к ним с призывом без причины, Ведь Вы для них - не идеал мужчины, Примите этот "горький факт" спокойно. Не стоит посягать на их корону, Ищите тех, кто без корон живут всю жизнь, Их тысячи, лишь только оглянись! Стихами проповедуйте с амвона Для них свои желанья и мечты, Они внимать Вам будут неустанно! Быть не одной, а с кем-то - их нирвана, Дано им в муже видеть ангела черты! Что, Вы таких, вообще, не замечали??? Не та постава и размер груди? За шаг не видят то, что впереди? Не о таких Вы с юности мечтали? Ну что ж, тогда позвольте объяснить, (Как женщина, на то имею право): Не замечали их, ей богу, зря Вы, Они одни лишь могут "просто так" любить! Зачем же не в свои садиться сани? Шикарный вид,шикарный ум, шикарный бюст, Шикарный дом, шикарных денег хруст, Возможно, просто не заслужен Вами! Не пяльтесь же на прелесть этих дам, Вам их короны блеск не по зубам! На их короне Вам написано: "не дам! А если дам, то точно уж не Вам!" Ищите в тех любви Вы и участья, Кто без короны жизнь свою ведет, Кто их не замечает - слеп, как крот, И, может, вовсе не достоин счастья!