Булочка (вірш про студента та поборника культури)

  Ця бувальщина пригадалася та й написалася мені, коли я прочитала пост одного користувача, теж такого "поборника культури", як описаний в моєму вірші дядько , можливо тільки, меньш заможного, ніж той, що трапився мені, але такого ж пихатого і брутального  http://blog.i.ua/user/522665/809307/#p0 Студент голодний якось з лекцій пхавсь додому, Вірніше, до гуртожитку ішов. Стомився дуже і хотілось їсти йОму, Тож в супермаркет він за їстівним зайшов. Хоч рима "йшов - зайшов", і викликає посміх, Та "з пісеньки не викинеш слова"... Побачив булочки , та й десь з'явився поспіх, Бо з того голоду боліла голова. Намацав радо десять гривнів у кишені: От добре,- вистачить на булочку й ситро! І, раптом, зуби, мов чужі, мов навіжені, Віп'ялись в булочку, бо з голоду нутро Вже вовком вило й болячє бурчало. Із булкою в зубах ситра взяв пляшку, На більшеє грошей не вистачало, Отож, потупився він і, зітхнувши тяжко, Поплентавсь розплатитися, до каси, У чергу став порядно як усі, Лиш відвернувшись, щоб не бачити ковбАси, Що інші люди в своїк кошиках несли. Стояв собі, і поки черга йшла неквапом, Щасливий з того, що нарешті знову їсть, Він насолоджувався булочковим смАком - Як той чужий в життевім святі бідний гість... За ним став дядько, що приїхав на черокі, Зі здоровенним возом різної жратви, Йому добряче вже було за тридцять років, Таких пихатих,мабуть бачили і ви. Сказав він, дивлячись гидливо на студента: "Яка ж сволота нетерпляча, "твою мать", Невже не можеш дочекатися момента, Щоб розплатитися,а потім все сжирать! Це ж некультурно, не інтелігентно, Ти ж ображаєш всіх, хто тут стоїть, Ви ж , вашу матір - довбані студенти, Чому вас універ ваш сраний вчить?! -Поубивав би вас таких,- він гаркнув з перцем! Студент зібгався весь і булочку свою, Й ситра пляшанку притулив міцніш до серця... Такий сказав: уб'ю, - тож буть мені в раю... Поборник чемності й культури розорявся Ще довго,матом нетерплячих гадів крив... Але студент уже у черзі достоявся, Дав в касу гроші, та і слід його остив. А дядько довго пхав харчі по упаковках, Та тілько вийшов - зрозумів, що не звезло: Його черокі за неправильну парковку, Уже ДАИ евакуатором везло. ............................................. А де ж мораль у басні цій? Їй Бо, не знаю! Вся ця історія написана з натури, Була я свідком цього, й вам розповідаю Вірш про студента, та поборника культури.