І вечір був. І миготіли зорі. І нишком час ішов до таїни. З бездонної небесної комори На світ холодний випадали сни. Була печаль, жива і безіменна. Варив туман плітки на молоці. І ще була думок маленька жменя, І та поволі танула в руці.малюнок нагло поцуплений в мережі[Приєднана картинка]

Падає сонячний плід. Хмарами миється вічне. Котиться-котиться світ У втаємниченість січня. Хрумкають валянки лід. Денне поставило кому. Котиться-котиться світ В зоряну-зоряну втому.фото з мережі[Приєднана картинка]

Тільки сонечка не стане За крайнебом тишини, У тумани-океани Вийдуть дивнії човни. Хтось накришить трохи хліба, Витре клопоти з чола, І спіймається сон-риба, Що за казкою пливла.фото з мережі[Приєднана картинка]

Приходь! Приходь! Тебе чекати варто! Як не у яву, хоч би у думки. Коли небесні плутаються карти. Коли цвітуть черешнею сніги. Коли усе розпука затопила. Коли підступне лізе через край. Приходь коли життя уже не миле І трохи сенсу й кольору додай.фото з мережі[Приєднана картинка]

Залетить знову Бозя З довгих мандрів сюди. Посиніють морози. Побіліють сади. Подобрішає місто. Усміхнеться село. Стане ніжно і чисто, Як давно не було.малюнок Ореста Кузіва[Приєднана картинка]

Німа зоря і дощик легкокрилий Вклонились новоявленій добі. Небесний Хтось нагнівався впівсили, Вспокоївся і геть пішов собі. Десь у гіллі поворушилась птиця. Холодний вітер. Дихання. Роса. І видиво чудес уже не сниться, Вони самі грядуть, ті чудеса.фото з мережі[Приєднана картинка]

В небі місяць мармеладою. День пропав на стороні. Тихо осінь листопадає В листопадовім вікні. Квітка свічки сіє промені. Час пішов у таїну. І поснулі сни за комином Бачать теплую весну.малюнок ШІ[Приєднана картинка]

і зрушаться гори і пагорби теж на попіл пухкий перетворяться ріки не стане учора і завтра і меж і більше не буде ніколи й довіку не стане морського й небесного дна пощезне багате пощезне убоге залишиться милість єдина одна залишиться милість і більше нічого Бо зрушаться гори й холми захитаються, та милість Моя не відійде від тебе (Ісая 54:10) фото з мережі [Приєднана картинка]

Приходь, світанку. Завітай і ляж На ґанку білосонячним промінням. Скидає ніч туманний камуфляж І утікає в невідоме тінню. Уже пора для кави та чаїв, Будильнику, що сон крихкий розвіє. Приходь, світанку. Світ цей зголоднів До світлого. До сенсу і надії.фото з мережі[Приєднана картинка]

Дріботить дрібота дощова. Сивий ліс по маківку умитий. В мокрім світі губляться слова Про тепло. Про сонечко. Про літо. Світить яр шипшиновим вогнем. Дотліває вечір неквапливий. Жовтих днів малесенький Едем. Жовтих снів нерукотворне диво.фото з мережі[Приєднана картинка]