Профіль

rutzit

rutzit

Україна, Кам'янець-Подільський

Рейтинг в розділі:

Пішло у ніч велике слово...

Пішло у ніч велике слово,

Мале зібралося за ним,

Співало поле колискову

І співом тішилось своїм.

І я лишавсь один-єдиний,

І проводжав слова у путь,

Нехай ідуть, як є причина,

Куди їм хочеться ідуть.


Предивне царство чорноти...

Предивне царство чорноти,

Самотньо і волого,

Сидять у темряві чорти

І дражняться із Бога.

Злітає сон тривожний з пліч

І силиться тікати,

А більш нічого - ніч та ніч,

І пустуни рогаті.


За темнополем спить село...

За темнополем спить село,

І ніжиться, і мліє,

Із неба сонце утекло

Шукать далеку мрію.

Мовчить лукаво таїна,

І річка сяє гола,

І у копиці спить луна

Отам, за темнополем.

У лісу погляди сумні...

У лісу погляди сумні

І думи прохолодні,

І дятел довго на сосні

Вистукує самотнє.

Туман гадає на сльозу,

А у яру глибокім

Лисиця слухає росу

І снів осінніх кроки.



Морозець

А до села, на край-кінець,

Де річка ставить кому,

Ішов маленький морозець

У сведрі голубому.

Мовчали тихі ясени,

І терняки мовчали,

І не було тому ціни,

Бо не було печалі.

Був тільки сич, старий-старий,

Що бачив між гіляччям,

Як сведрик ясно-голубий

По калабанях скаче.



І незабаром буде...

І незабаром буде жовто,

І незабаром буде дивно,

Отам, де сум тумани збовтав,

І бурмотів півночі зливно.

Сади достиглі скинуть ябка,

Заволодіє спокій світом,

І журавлі поставлять крапку

Уже дописаному літу.


Сьогодні тихо як ніде...

Сьогодні тихо як ніде,
Сьогодні небо біле-біле,
Нечутно сни скидають крила,
І літо потайки іде.
І ти ідеш, щемливо так,
У небуття, в невідворотнє,
І сяє зіронька самотня,
І губить цвіт останній мак.



В небі хмара хизувалась силою...

В небі хмара хизувалась силою,

В небі хмарі радісно було,

Над сивоголовою могилою

Блискавки ставали на крило.

Не було ні спокою, ні продиху,

Фарбувало безміри свинцем,

І тремтіли з переляку соняхи,

І молились Богові тихцем.


Перебуло, відсюркотіло...

Перебуло, відсюркотіло,
Відворожило, відцвіло,
У виднокраї тонуть крила,
В барліг ховається тепло.
Блукають ранішні тумани,
Печаль влаштовує плачі,
І тільки небо й досі п'яне
Та сіє зорями вночі.



Тут стежки немає, і став обмілів...

Тут стежки немає, і став обмілів,

І саду майбутнє не сниться,

Загублено тисячі сказаних слів

Над поглядом синім криниці.

Сюди забігають дощі мимохідь,

І йдуть, на жалі неспроможні,

І тихо минуле на призьбі сидить,

Та думає думи порожні.