Под взглядом чуть мерцающих огней

Под взглядом чуть мерцающих огней,

Гирляндою цветущих золотою,

День краток зимний скупостью своей,

Но щедрый бесконечной красотою.

Далёкий лес за речкой засинел,

Сны о тепле опять его тревожат,

Колючий воздух – сын морозных дел,

Булавками впивается под кожу.

Ни ветра, ни волнующих людей,

Что вечно увлекают за собою.

День краток зимний скупостью своей,

Но щедрый бесконечной тишиною.

Останні статті

113.09.11, 18:25

красиво.

213.09.11, 18:26Відповідь на 1 від Мари_НКа

Так, что-то зимы захотелось. Но только на чуть-чуть - без грязи, стужи и соплей.

313.09.11, 18:31Відповідь на 2 від rutzit

А я ещё не начала хотеть. Ни на йоту.

413.09.11, 18:44

Давно вірші пишеш?

513.09.11, 18:56Відповідь на 4 від sanchezstar

З серпня 1997.

613.09.11, 18:58Відповідь на 5 від rutzit

Непоганий стаж.

713.09.11, 19:17Відповідь на 6 від sanchezstar

Завдяки цьому маю можливість щодня щось викладати, оскільки темпи написання значно знизились.

813.09.11, 19:22Відповідь на 7 від rutzit

Ну так в чисте поле на пікнік.І вони самі прийдуть до вас.

913.09.11, 19:58

1013.09.11, 22:43

Как пейзаж в Третьяковке........