коли усе на клаптики роздерте

а від життя лишилась тільки втома

у тихім місті все таке безсмертне

що навіть слово «вмерти» невідомо

коли немає й натяку на листя

на кольори і на тепло натомість

у тихім місті сніг – лише про чисте

а не про холод і про нерухомість

і у часи всевладного безчинства

яке ніяк не полишає світу

у тихім місті тільки у дитинства

є право щось уголос говорити

малюнок ШІ

Засни хоч на хвилину. День згорів

За незбагненним планом Саваота.

Хіба важливо де тепер і хто ти

У час, в якого не лишилось слів?

Хіба важливі спомини і сіль,

Що непомітно полонила вії,

Як вміє сон таке, що й Бог не вміє.

Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.

малюнок ШІ

просила баба як мине неділя

і вечір за неділею мине

посипати поріг морською сіллю

аби не лізло з ночі потайне

іще вона впівголоса просила

коли усе накриє чорнота

до перших півнів витримати сили

але чомусь боялася хреста

Фото з мережі.

здається це було учора

неначе ввечері було

сміялись білим цвітом гори

які до неба замело

а нині слів нема у Бога

і навіть дум нема ніде

один туман мовчить волого

і всесвіт потайки краде

малюнок ШІ

- Осене! Осене!

Що в твоїм кошику?

- Трішечки сонечка,

Трішки морозика.

Трішки світанків

З дощами-туманами.

Сонні сади

Із грушками останніми.

Трішечки тиші

І небонько вищечке.

Трішечки суму

І спогадів трішечки.

фото з мережі 

І земля не земля, і вода не вода.

Тільки небо одне. Тільки небо. Без броду.

Дивносоння нашіптує осінь свята

І вигулює ліс золотої породи.

Не дивись на печаль. На свій слід не дивись.

Не дивись на пророчену кимось негоду.

Подивися на світ. Подивися на ліс,

Той, що поруч біжить, золотої породи.

малюнок ШІ

Подивися – зірки. Подивися – ріка.

Подивися як сон підкрадається тихо.

Не підемо на люди, в них природа така,

Що не знаєш як жить, бо не знаєш як дихать

Межи поглядів їх, межі заздрощів-скрут

І порожніми до очманіння думками.

Подивися – краса. Подивися – я тут.

Із тобою і сном. Із рікою й зірками.

малюнок ШІ

Спасибі Вам за мрії що були.

За дивні дні. За вчора і сьогодні.

За глибину хмільної кабали,

Бездонні сни і думи благородні.

За серце розтривожене моє.

За відчуття вершини неземної.

Спасибі Вам за те що й досі є

І, Боже дай, залишиться зі мною.

малюнок ШІ

Схаменися, Матильдо!

Бога й совість – не руш!

Для торгової гільдії

Важливішим є куш!

Слухай батька і мати,

Їх думки – не дурні!

Той жебрак лиш складати

Гарно вміє пісні!

Він не вірить у гроші!

Ти для нього – чужа!

Будь, Матильдо, хороша,

Кинь, нарешті, ножа!

мал. ШІ

Такий туман, що помацки – видніше.

Така роса, що океан – пусте.

В такім тумані дивні ходять вірші

І настрої прозорі де-не-де.

В такім тумані Всесвіт – первозданний.

І альфа. І омега. І любов,

Де думка заворушиться туманна

Аби пропасти у тумані знов.

фото згенероване ШІ