Дощі на порозі. Осінні. Ті самі,

Якім і не скажеш не йти.

Мовчать завороженими голосами

Одіті в туман сади.

І хочеш не хочеш, а станеш із ними

Чужі забувать краї.

Дощі на порозі. Осінні-осінні.

Найкращі дощі. Мої.

малюнок ШІ

У дрібнодощ, у синьотишу,

Яких немає більш ніде,

Ти чуєш як осіннє дише?

Ти чуєш як осіннє жде?

Допоки світ у ніч не ляже,

Допоки є на теє час,

Послухай! То ж спинилось наше

І мовчки дивиться на нас!

Зачарований вечір. Четвер.

Зачароване поле і поле.

Вийшов місяць на літеру «р»,

Гострим кігтиком хмароньку коле.

І не хочеться неба мені,

І до краю дійти небокраю,

В зачарованій цій тишині

Є таке, чого небо не має.

малюнок ШІ

ластівко-ластівко птася хороша

треба у вирій летіти – лети

і розкажи у обителі божій

все що за літо побачила ти

і розкажи що і досі світає

в дивній країні розбомблених нив

може країну оту пригадає

той хто її у любові створив

може поможе силу ворожу

та й повернути у чорні світи

ластівко-ластівко птася хороша

треба у вирій летіти – лети

малюнок ШІ

Десь на околиці Полтави,

Де дозріває бузина,

Туман ховає переправу

І підкрадається луна,

Там у садку біліє хата,

Міських не знаючи халеп,

І тінь чиясь сидить чубата

Та мрію думає про степ.

малюнок ШІ

І постаріє небо молоде,

І вечори покриються димами,

За цвіркунами серпень пропаде,

І літо пропаде за цвіркунами.

Фінальний штрих гарячої пори,

Яка давно втомилась від знемоги:

Останніх айстр останні кольори

Тривожать душу поглядом вологим.

малюнок ШІ

мені ця хата пахне снами

що мають коси золоті

де ранок світиться медами

і борщ бабусин на плиті

ще трішки-трішечки і стане

першопричиною причин

де липа вішає на тин

кошлату тінь

де ще не трапилось усе

що мало трапитися з нами

мені ця хата пахне снами

фото автора, правда, осіннє. тому у липи з тінню не склалось

До небесного трону,

Там, де зорі рясні,

Підпливає Хаврона

У блакитному сні.

Крутять кола планети,

Сіє дума зерно:

Кажуть, вічне жиє тут,

Та чи правда воно?

малюнок ШІ

не утікай за океани

моя надіє – не пора

бо там живуть лише омана

і згуба – поспіху сестра

там терняки до небокраю

там щось тривожне у добі

і знаєш там мене немає

хто буде вірити тобі?

так це бачить ШІ

якщо наблизиться той час

коли раби свойого Біса

забудуть нас і шлях до нас

та пропадуть за Чорним лісом

коли за подихом зими

прийде весна на попелище

тоді відбудемося ми

і вже дізнаємось навіщо

так це бачить ШІ